Мета інформаційної війни проти громадянського суспільства – посіяти страх, непевність і сумніви

Виступ Наталки Зубар на Форумі Громадянського Суспільства
СОЛІДАРНІСТЬ, САМООРГАНІЗАЦІЯ, САМОЗАХИСТ
Київ, 8 лютого 2014

Мета інформаційної війни проти громадянського суспільства – посіяти страх, непевність і сумніви.

Якщо зі страхом виходить погано, то з непевністю і сумнівами – набагато краще. Громадянське суспільство розглядається як сторона війни, яка має стати її жертвою.

Громадянське суспільство стало опорою для кристалізації і створення майдану. Як би нас не було мало, ми є тим павутинням, тією корневою системою, яка тримає протестний рух разом. Як ресурсно, так і інформаційно. Тому проти нас і ведуть війну.

Проти представників ГО ведуться прицільні інформаціні спецоперації. Використовуються, як електронні засоби передачі дезінформації, так і особисті контакти.

Приклади спецоперацій:

1. Поширення чуток, в тому числі через ЗМІ: переміщення великих кількостей “бандерівців”, “тітушок”, Беркуту, ВВ, ТИГРа. В Харкові одночасно два дні прихильникам майдану розповідали про переміщення великої кількості “тітушок”, а прихильникам влади розповідали про приїзд великої кількості “бандерівців”. Ці чутки гуляють всюди, крім Західної України.
2. Завтра відключать інтернет. Це безглуздя, але в це повірило дуже багато людей.
3. На сході дуже популярний мислевірус: масово закривають підприємства. Найчастіше це поширюють через російські ЗМІ. Причому ніколи не називають підприємства, але люди вірять.
4. Чутки на кшталт «в лікарні таємно тримають десятки поранених, в морзі десятки трупів, в крематорії спалюють тіла» абсолютно ніколи не підтверджуються, але багато людей докладають зусиль для перевірки.

Потенційно правдива інформація на яку можна звернути увагу за нашими оцінками надається у не більше як 3% випадків. Решта – це інформаційний шум, який свідомо запускається у активістське середовище з метою підсилення страху.

Засоби, що застосовуються для інформаційної війни в реальному житті:

1. Дзвінки знайомих людей:
   • Cказало неназване джерело
   • Знайомий бачив по ТБ
   • «На базарі кажуть» (на Сході і Півдні це джерело дуже розповсюджене).
2. Дзвінки анонімів.
3. СМСки з невідомого джерела (робіть скріншоти, оприлюднюйте).
4. Дифамаційні листівки (насправді вони ні на що не впливають, люди на них не звертають уваги).
5. Особисте стеження (наружка) (фотографуйте і знімайте на відео).
6. Прослуховування телефонів, це зараз масове явище, в тому числі за ордером СБУ (використовуйте це проти ворога).

Засоби, що застосовуються в Інтернеті:

1. Фейкові новини, які поширюються через:

• «Авторитетів» та «китів» (термін Фейсбуку, це користувач у якого 5 тис. контактів) без належної перевірки. Саме в цій ситуації інформація найбільше сприймається. На жаль, таке зустрічається дуже часто;
• Приватні повідомлення на сторінки в Фейсбук;
• Приватні повідомлення користувачу;
• Фейкові групи (потрібно масово банити);
• Фейкові сторінки (потрібно масово банити).

2. Публікація персональних даних активістів в інтернеті. Це дуже неприємно, багато даних вже опубліковано, але випадковий аналіз показує, що в цьому немає нічого страшного. Серед споживачів інтернету практично немає людей, які будуть використовувати ці дані, а у спецслужб вони і так є. Принаймні поки що масової шкоди від публікації персональних даних я не бачу, але в будь-якому випадку треба писати заяву в міліцію.

3. Перехоплення особистих комунікацій. Як приклад, справа Нуланд і Пайета. Перехоплення в інтернеті особистих комунікацій найкраще відбувається в соцмережах «В контакте» та «Однокласники». Вони повністю контрольовані спецслужбами. Ні в якому разі не можна використовувати їх для передачі інформації. З Фейсбуком складніше. У Фейсбуці всього 10% належить російській фірмі, але якихось прямих даних, що вони використовують персональну інформацію поки що не було. Хоча модерація українського сегменту фейсбуку здійснюється з Москви, тому все можливо. Із всіх соцмереж найбільш захищеними є gmail та google.

Як протидіяти:

1. «Не бійтеся!» (с) Іоанн Павло ІІ.

Але зараз вже треба думати про те, що далі може бути гірше.

2. «Всі говорять неправду» (с) доктор Хаус. Зворотнє треба довести.

Універсальний засіб підходу до інформації. Просто виходьте з того, що вам всі можуть казати неправду. Не треба думати про причини цього. Багато людей витрачає час на аналіз.

3. Не думайте про причини. Ведіть статистику.

4. Ведіть список джерел. Три неправдивих повідомлення – і джерело відправляється в список ненадійних (с) Степан Мудрик.

Для особистих контактів цього достатньо, для ЗМІ у мене правило – десять.

5. «Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба» (с) Декалог УН.

Обмежити некорисні розмови. Є люди, які свідомо хочуть витратити ваш час. Відмовляйтеся від такого контакта.

6. Знайдіть серед знайомих впертих скептиків і критиків. Перевіряйте інформацію на них.

Вони, як правило роблять це за покликом серця, їх не треба мотивувати.

7. Перестаньте дивитися на джерела негативу. Зовсім. Аж до бану акаунтів та телефонних номерів.