Мене Мати, ще з дитинства привчила -“не скидуй свої провини на інших”. Якщо не вивчив домашнє завдання і отримав двійку винен ти, а не вчітелька. Якщо лазиш не з тією компанією і отримуєш проблеми – винет ти, а не хтось інший”. Розуміння відповідальності за свої дії інколи сковувала мене в дєкотрих діях. Хоч і згадати є що, але розповісти-наврядче. Розуміння причино наслідкового зв’язку своїх дій – це те що до сих пір контролює мене.
Існує таке собі розуміння моєї відповідальності за мої дії.
Спочатку вони дали себе захопити кримінальникам в малинових піджаках – але де, вони не винні. А ну спробуй їм протистояти, казали вони.
Потім, Вони почали красти (вони це називають “винасіть”) обладнання на металобрухт і…. Почали дохнуть під завалами своїх шахт. Але ж вони не вині-зарплати маленькі, а металобрухт засіб підробити. Та й всі так роблять, а я чим гірший? Казали хіхікаючи вони.
Потім, Вони дали загнати себе в копанки-але де там, вони ж невинні. Вони де бо працювати хочуть. Їм сім’ї треба кормить. Знову не вині.
В 2004 році вони обрали собі пантеон з малинових піджаків, що піднялись на прийомі металобрухту та повідкривали копанки. Того року вони кричали про “наколотиє апельсіни. Всіх хто хотів прогнати тих малинових піджаків вони називали “фашистами”, “бендерами” та іншими образливими словами.
Хай і бандити, але ж свої-рідні-горделиво хвастали вони йдучі до себе додому в 2-кімнатку хрущовку на Трудягє, після мітингу проти Європи та НАТО. Не давши нам зробити хоч крок в бік безпеки. Тоді вони забрали мрію цілої країни безальтернативно прокладаючи шлях Диктатору та його малиновій свиті.
Через 5 років вони, на гаслах “донбас заживьот” (на остальних їм по звичці наплювати) вони добились своєї мети.
Але сталось як і раніше – піджаки їх надурили – жити краще не стало – а то й гірше – копанка затишніше не стала, в шахтах аварії не зупинялись…
Та де там… І тут вони себе виними не почували.
А що я,- здивовано вони казали, – не за Косу ж голосувать? Он апазіція слаба. Та і обманулі нас. Ми не прічьом. Ми не вінавати – єта всьо алігархі.
Взимку 2014 року вони з регітом та цькуванням дивилися трансляції з Груші де “єбанутих майдаунів, що не хочуть спокійно жити” розстрілюють садисти з Беркуту.
Коли ультрас Шахтаря та кілька десятків, хай і не всі з них були за Майдан- але були Людьми – стояли в гробовій тиші згадуючи загиблих мітингарів і загиблих міліціонерів – вони кричали “беркут-беркут”.
“Хаха-кричав один з них, нахуй ви сюда прієхалі?”-тримаючи камінюку в руці і георгієвской лентой на рукаві, дивлячись на 30 хлопців, що були зажаті між автобусом та оскаженілим натовпом. Приїхали як було відомо та й зрозуміло ще до вбивства – з сусіднього району. Найдовше з сусідніх міст. Чернявського тоді вбили. Та я думаю тоді більше було вбитих…
“Ми в палітіку не вмешиваємся-нам работать нада. Та і ваабщє ми не вінавати- нікто ж его на плосчадь Лєніна на тянул-он сам прішол”.
Коли в місті почали вбивати за ознакою. Вони ж знову не вині.
Коли в місто заїхала банда з автоматами с крікамі Расія – вони ж блін знову не вині. Бо єто всьо політика. Коли їхні сусіди почали з АК на блок постах стояти вони і тут промовчали – бо ми не вині, ми не знали.
Клянучі Кроваву Хунту, вони не відмовились від грошей на яких є ненависний їм Мазепа та Грушевський. Ми не вінавати ж блін – чую я знову.
Тепер в місті чечени, росіяни, удмурти чи хто там вони є. Але ж знову. Винуваті всі окрім них: госдеп, хахли, хахляцка армія що стріляє по вогневим точкам сепарів, які сепари ставлять у дворах між будинків.
Всі винуваті окрім Них.
“Зачем ви бамбітє город?”- кричать вони, -“єто жє гєнацид”-толком не знаючи що значить це слово. “В ньом же старікі і деті пагібают…”.
Знову ж таки – їх не цікавить що доблєсниє “наши рєбята” стріляють в укропов – чиїхось братів, синів, чоловіків. Бо вони ж і тут не винні.
Як і не бувають винними ніколи. Винні всі інші, як завжди.
Вони так і не спромоглися, навіть під артилеристську канонаду, віднайти причинно-наслідковий зв’язок.
Vitalik Vivchar, ІЦ “Майдан Моніторинг”
Забой, запой, забей