Татьяна Кохановская: Мазепа – наверное, самый оболганный деятель украинской истории

Tetyana Kohanovska (ИЦ “Майдан Мониторинг”) относительно открытия в Полтаве памятника Мазепе на День защитника Украины:

Ну, памятник, вообще-то, довольно ужасный – как оно у нас водится. Но я все равно рада. Мазепа – наверное, самый оболганный деятель украинской истории. Века имперской пропаганды, слой за слоем, слежавшиеся в гнусный ком лжи – Мазепу буквально завалило…

Ну, оно немудрено – его время – ключевое, поворотное в истории и Украины, и Российской империи.

Попытавшись в последний момент вытащить Украину из нарождающегося мордора, он не преуспел. Но сомнений нет, что был он выдающимся правителем и великим патриотом Украины. И – врагом мордора, да – самым, наверное, ненавистным. От бесноватого Петра и до совка – всегда его ненавидели. И боялись. Знаете ведь, что до революции украинских националистов звали “мазепинцы”? Не так-то легко стереть память…

А ведь какой блестящий человек был! Высокообразованный, полиглот, дипломат (и, кажется, шпион в молодые годы), меценат, поэт – судя по сохранившимся достоверно его текстам, поэт неслабый…

Помню – в самый-самый первый день Майдана – точнее, в ночь – когда музыканты в первый раз пришли петь митингующим – Taras Kompanichenko запел “Думу Мазепы”. Ох как людей вштырило, когда услышали, что тексту-то триста с небольшим лет! Как вчера писана… Вот что, запощу ее, пожалуй. Предупреждение – сквозь века. Прочтите внимательно, ладно? Особенно последние строчки – именно сегодня, в этот день.

Всі покою щиро прагнуть,
А не в один гуж всі тягнуть,
Той направо, той наліво.
А все браття: ото диво!

Нема любови, нема згоди,
Від Жовтої взявши Води.
През незгоду всі пропали.
Самі себе звоювали.

Гей, братове, пора знати,
Що не всім нам панувати
Не всім дано усе знати
І річами керувати.
На корабель поглядімо,
Много людей полічімо.
Однак стерник сам керує,
Весь корабель управує.

Бджілка бідна матку має
І оної послухає.
Жалься, Боже, України,
Що не в купі має сини:
Один живе із погани,
Кличе: «Сюди, отамани».
Ідім неньку рятувати,
Не даймо їй погибати!

Другий ляхам за гріш служить,
По Україні і той тужить;
Мати моя старенька!
Чом ти вельми слабенька?
Різно тебе розшарпали,
Гди аж по Дніпр туркам дали:
Все та фортель щоб заслабіла
І аж вкінець сил не міла.

Третій Москві юж голдує.
І їй вірно услугує.
Той на неньку нарікає
І недолю проклинає:
Ліпше було б не родити,
Ніж у таких бідах жити.

Від всіх сторон ворогують,
Вогнем, мечем руїнують,
Від всіх нема зичливости,
А не слушной учтивости;
Мужиками називають,
А підданством дорікають.
Чом ти синів не учила.
Чом від себе їх пустила?
Ліпше було пробувати
Вкупі лихо відбувати.

Я сам, бідний, не здолаю,
Хіба тільки заволаю:
Гей, панове генерали,
Чому ж єсте так оспали?
І ви, панство полковники,
Без жадної політики
Озмітеся всі за руки —
Не допустіть гіркої муки
Неньці своїй більш терпіти,
Нуте врагів, нуте бити.

Самопали набивайте!
Гострих шабель добувайте,
А за віру хоч умріте
І вольностей бороніте!
Нехай вічна буде слава,
Же през шаблю маєм права!

Фото