На еміграції помер Святослав Караванський – ОУНівець, дисидент і мовознавець

У суботу, 17 грудня, на 96-му році життя на еміграції в США помер визначний учасник українського визвольного руху, дисидент і мовознавець Святослав Караванський.
Про це повідомила громадська діячка, громадянка США Галина Климук-Хом’як у “Фейсбуці”.

Святослав Караванський народився 24 грудня 1920 року в Одесі. У 1938-1939 роках він навчався в Одеському індустріальному інституті і заочно – інституті іноземних мов.

Протягом 1940-1941 років служив у Червоній армії. Під час німецько-радянської війни потрапив у полон до німців.

Звільнившись у 1942-му, Караванський навчався в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН(б) під псевдо “Бальзак”.

За допомоги оунівських зв’язків із румунами Караванського  в 1944 році  десантували з літака на територію СРСР.
Однак за кілька днів його заарештували, і 7 лютого 1945 року військовий трибунал присудив Караванському 25 років таборів.

Вирок відбував на Печорі, Колимі, в Мордовії.

З радянського ув’язнення Караванського звільнили 19 грудня 1960 року за амністією. Він зайнявся журналістською, літературною й філологічною працею, яку розпочав ще в таборах.
Зокрема, Караванський уклав “Словник рим української мови” (60 тисяч римованих пар), видав книжку “Біографії слів”, переклав роман Шарлотти Бронте “Джейн Ейр”.

У 1962 році вступив на заочний відділ філологічного факультету Одеського університету.

Святослав Караванський активно виступав проти русифікації й за розвиток і підтримку української мови.
Написав листа на ім’я прокурора УРСР з вимогою притягти до кримінальної відповідальності міністра вищої і середньої спеціальної освіти УРСР (1960—1973) Юрія Даденкова за помилки, які призвели до порушення прав української нації.

За самвидавну статтю “Про одну політичну помилку” із критикою русифікації вищої школи законом “Про мову”, написану 1965 року, Караванського  13 листопада того ж року заарештував КГБ.
Його відправили досиджувати невідбуту частину табірного терміну (8 років і 7 місяців) у табори суворого режиму.

Як пише “Історична правда”, під час другого ув’язнення Караванський п’ять разів оголошував голодування, а також збирав свідчення в’язнів – свідків розстрілу польських офіцерів у Катині.

У 1969 році його засудили в таборі ще до 5 років тюрми і 3 років таборів суворого режиму.

Загальний термін, проведений Караванським у радянських таборах, склав 31 рік.

У лютому 1979 року його оголосили членом Української Гельсінської групи.

Після звільнення, 30 листопада 1979 року Караванський із дружиною Ніною Строкатою зміг емігрувати в США.
Радянська влада позбавила їх обох громадянства.

Опублікував низку праць із мовознавства, зокрема “Практичний словник синонімів української мови” та “Російсько-український словник складної лексики”, “Секрети української мови” та ін.
Автор книг “Сутичка з тайфуном”, “Ярина з городу Хоми Черешні”, “Гумористичний самвидав”, “До зір крізь терня, або Хочу бути редактором” тощо.

Кавалер ордена “За мужність” I ст. (2006) – за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української громадської групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

Новинарня