Моніторинг

Ситуація без прикрас про внутрішньо переміщених осіб

ВПО опинившись у скрутному становищі, не зрадили Україну, а показали всій міжнародній спільноті дійсний стан речей, тобто це не громадянський конфлікт, а агресія іноземних військових Російської Федерації. Мені іноді кажуть – чим ВПО відрізняєтесь від тих, хто також переїздить з одного міста України до іншого?

Спільна заява українських громадських організацій та активістів громадянського суспільства щодо ′′Закону про національну безпеку′′ у Гонконзі

Майже сотня українських активістів (герої Революції Гідності, правозахисники, політики, колишні депутати, юристи, журналісти, студенти тощо) і десять неурядових організацій (політичних, правозахисних, думаючих танків тощо) підписали Спільна заява на підтримку нації Гонконгу в боротьбі за свободу.


“Моліться, бо завтра буде кінець світу”: як активістка з Вінниці бореться з фейками про COVID-19

Активістка із Вінниці Оксана Яцюк запропонувала ідею створення груп самодопомоги для протидії зловмисним інформаційним кампаніям в контексті пандемії COVID-19. Для їх створення жінка використовувала досвід тренера з інформаційної безпеки та особисту експертизу.


Звідки в Криму село «Вінницьке»? Роздуми про депортацію і культуру забуття

Найкраще в СРСР вміли забувати. Забути власні злочини, забути про жертв, набудувати палаци мрій там, де вбивали і катували, і, як родзинка у булочці, – перекласти вину за власний злочин на когось іншого, наприклад, на німців, як було в Катині, чи на Фінляндію, бо “близько до кордону”, чи на кримських татар, бо з “німцями співпрацювали”. Забуття було настільки майстерним, що абсолютна більшість радянських громадян не згадувалась і не згадувала про правду.



Про що була акція 20 березня біля Офісу Президента?

Про що була (вчорашня) акція?
Про мовчання Гаранта Конституції у відповідь на ситуацію, коли проукраїнського активіста Сергія Стерненка, який у 2014 році разом з іншими громадянами захищав Одесу від проросійського елементу, незаконно загратовують…


Чому День рівності прав перетворився на День вітання з великими грудьми – саме в СРСР?

Чому сталося так, що в СРСР 8 березня просувалося (і успішно просунулося – так, що досі все на місці) як свято “чоловіки вітають жінок з тим що ті жінки”, попри явну абсурдність такої ідеї.
Бо це відповідає внутрішній логіці радянського ладу.