Я не знаю, що таке “кава по-віденськи”. Особливо, якщо її подають в українських кав’ярнях. Зазвичай це щось із морозивом та вершками чи молочною пінкою, більше схоже на кавовмісні напої зі “Старбаксу”, ніж на справжню віденську каву. Я знаю, що таке “меланж” і що таке “браунер”, а що “шварцер”. Що таке міцне еспресо “курцер” або слабкіше “ферленґертер”. Останнє – приблизний відповідник того, що в нас звикли називати “американо”. Американці про наше “американо”, здається, не здогадуються.