Дайте націоналістам заробити на євреях!

Дайте націоналістам заробити на євреях!

Якщо український націоналіст змовчить, коли біля нього збираються юрби євреїв – то буде навіть якось непристойно. От уманська «Свобода» й подумала – якщо всі навколо заробляють на хасидах, то чому нас і досі там немає?
Анонсований націоналістами на 25 вересня марш проти хасидського свавілля в рамках безстрокової акції «Україна без хасидів» грізно прогуркотів в інформаційному просторі. Налякалася як уманська влада ( до речі, сьогодні Апеляційний суд Черкаської області за позовом Уманської міськради, напевне, заборонить націоналістам вештатися уманськими вулицями впродовж двох наступних тижнів), так і професійні євреї, які устами нардепа Фельдмана поставили на одну дошку наміри «соколів Тетяни Чорномаз» – та відомі плани нацистів щодо єврейського народу.
Куті меду додав й координатор об’єднаної опозиції Леонід Даценко. Він хоче дозволити хасидам вивезти тіло цадика Нахмана з Умані, бо десятки тисяч ортодоксальних іудеїв в українській Умані – це теж саме, що «російський флот у Севастополі».
Що таке хасиди в Умані? Приблизно те ж саме, що «руссо-турісто» в «ол-інклюзів» готелях Анталії та Кемеру. Навряд чи брати-слов`яни, що із завидною регулярністю доводять себе до поросячого вереску дармовим віскі та горілкою, так вже сильно до душі тамтешнім Огузам й Тарканам. Але бізнес є бізнес. Можливо через 50 років онуки нафтовиків із Сургута та золотошукачів з Бодайбо їздитимуть на Середземне море, щоб читати книжки та грати у волейбол. Але сьогодні турки заробляють на тому матеріалі, який є.

Ситуація в Умані є просто унікальною. Мощі ребе Нахман щороку дають добре заробити тисячам власників уманських квартир, сотням одеських та київських таксистів, орді чиновників та депутатів різних рівнів. Так, поведінка хасидів зовсім не вписується в уявлення українців про те, як має себе поводити мати інтурист на рідних косогорах. Однак ці «нахабні, хтиві й невиховані» хасиди привозять сюди реальні гроші та щороку на один – два тижні роблять невеличке місто в центрі України цікавим CNN, Euronews та навіть Al-Jazeera. І все це – «на дурняк» не з неба впало, а (перепрошуємо за двозначність) – в землі спочиває.
Якби жителів Умані та турків з Анталії поміняти місцями роки на три, то там би стахановськими темпами з`явилася вся належна для прийому й обслуговування хасидів інфраструктура, здатна приймати не тільки 30-ть тисяч, а й три мільйони хасидів. За ці гроші провінційне містечко розбитих автошляхів можна було б перетворити на маленьке українське Абу-Дабі. Не з нашим щастям: так, незмінний мер Умані пане Бодров?
Що ж до «грізної» антихасидської «Свободи», то проблема, як бачиться, вирішується надзвичайно просто. Наприклад, можна запропонувати «вождині» Чорномаз випускати додаток до її видатної газети «Вулик» на ідіш, попросивши на це фінансової допомоги у заможних хасидських родин з Брукліну. Після цього уманська «Свобода» негайно заснує товариство українсько-хасидської дружби. І всі марші в Умані проходили б під гаслами непорушної українсько-хасидської дружби. Ну дайте вже націоналістам заробити на євреях не тільки політичний капітал…

Тема міжнаціональної й релігійної ворожнечі не є для нашої держави настільки актуальною як для окремих країн світу. Проте, окремі горе політики намагаються роздмухати це неактуальне для нашого толерантного суспільства питання. Так, з в м. Умані Черкаської області похований відомий єврейський святий Р. Нахман. Після розвалу Радянського Союзу та відкриття кордонів, його могила вже більше двадцяти років є об’єктом поклоніння хасидів з усього світу . Постійно на території побудованого навколо могили історико-культурного комплексу перебуває кількасот іноземців, а у канун єврейського нового року (кінець вересня-початок жовтня) їх кількість зростає до 20-25 тисяч. Звісно така велика кількість гостей створює деякі незручності для восьмидесятитисячного міста. Проте, так, уже склалося історично, що цадик похований у м. Умані. До того ж паломництва це значний додатковий заробіток для пересічних уманчан. Оренда квартир, пасажирські перевезення, продаж товарів і послуг іноземцям для значної частини городян є основним видом заробітку. Місто живе своїм життям і хасиди давно вже стали його частиною, своєрідним місцевим колоритом. Протягом всього року хасиди не створюють жодних незручностей і місцевим патріотам – представникам самої української партії в Україні – «Свободи». Проте, цієї осені все стало з ніг на голову. Керівники Уманського осередку партії Тетяна Чорномаз та Юрій Ботнар оголосили хрестовий похід проти іноземців, назвавши його «Умань без хасидів». Дійство приурочили на 25 вересня, заявивши, що досить євреям топтати українську землю. У читача виникне питання чому вибрана саме ця дата. Можливо це дата важливої історичної події? Ні – це початок масового заїзду паломників. Перші чартерні рейси доставлять 25 вересня до України кілька тисяч паломників. Далі затягувати з проведенням заходу страшно. Паломників стане набагато більше і жодні міліцейські кордони не врятують учасників акції від реакції обурених гостей. Чого добиваються Чорномаз і Ботнар? Невже вони вірять, що налякають хасидів і ті більше не приїздитимуть до нашої держави вважаючи її варварською країною? До речі, уявіть, що Ви приїхали до якоїсь держави поклонитися нашим національним героям, а Вас зустрічають маршем і викриками геть. Приємно? Звісно, ні. Може таким чином вони роблять рекламу власній партії? Але яку рекламу? Безбашених екстремістів. Адже питання не стоїть в тому, щоб урегулювати процеси паломництва, удосконалити його. «Умань без хасидів» і баста. Ситуація є банально простою. Вигідно нічого не робити цілий рік, позанедбувати всі свої осередки, а потім провести гучну акцію і ще рік нею звітуватися. До того ж подейкують, що саме цією акцією Чорномаз намагається врятуватися від зняття з посади голови обкому. До того ж амбіції. Адже акція вразить не українців, і коментуватимуть її здебільшого не вітчизняні, а закордонні ЗМІ. І не важливо який текст, коли твоє прізвище друкує «Ройтерс». Здивувавшись, м’яко говорячи, задумом Чорномаз, міська влада м. Умані спочатку спробувала домовитись з полум’яною опозиціонеркою, а потім подала до суду на заборону акції. Останній повністю підтримав аргументи міста та заборонив «Свободі» проводити будь-які заходи в період масового перебування паломників – з 23 вересня по 5 жовтня. А потім, якщо проблема актуальна, мітингуйте, пікетуйте, впливайте на владу усіма дозволеними законами засобами. Проте, яким було здивування мера, коли вчора, повідомивши Чорномаз про судове рішення, отримав у відповідь, що захід буде проведено, не зважаючи ні на які рішення й заборони. І хто після цього порушник? Ми розуміємо здивування мера. Адже в буденному житті Чорномаз ніяка не радикала, і не така вже принципова особистість. Критикує і протестує вона виключно у вигідних для себе напрямках. Колись критикувала і мера. Проте, він її відмив, обігрів, дав квартиру…. На цьому критика і закінчилась й почалася співпраця. Та хіба тільки з мером. За минулої депутатської каденції, коли більшість у радах області складав БЮТ, не критикувала БЮТ. І… отримала земельну ділянку та кіоск колишнього «Союздруку» у приватну власність. Згодом вона не протестувала проти керівництва району і отримала посаду радника голови Уманської райдержадміністрації. Як результат — діляночка в селі Родниківка. Апогеєм службової кар’єри стало призначення Т. Чорномаз все тим же мером головою комісії з громадського контролю щодо вирішення питань земельних відносин у м. Умані, яку вона очолює і зараз. Додаток До розпорядження міського голови від 04.02.2008 року № 10/Р СКЛАД КОМІСІЇ для здійснення громадського контролю щодо вирішення питань земельних відносин у місті Умані 1. Голова комісії – Чорномаз Т.О. 2. Король М.М. 3. Біляєв В.Г. 4. Брацлавська К.Є. 5. Євтушенко О.В. 6. Єгоров Ю.І. 7. Заєць В.І. 8. Зайченко О.В. 9. Кравчук Л.Т. 10. Кучеренко Р.Б. 11. Мазньов В.В. 12. Мельник М.М. 13. Огородніков О.І. 14. Роголь І.Я. 15. Савченко О.К. 16. Сімороз В.Л. 17. Тульчинська Н.С. 18. Хівренко П.П. 19. Ходан А.Е. Секретар виконкому В.М. Рюмік Ось така опозиціонерка й патріотка. Можливо, коли хасиди призначать її радником головного рабина та виділять шматочок землі на біля могили Нахмана вона також заспокоїться. Але чи варто для цього провокувати міжнаціональну ворожнечу і реальні силові сутички, адже багато громадян Ізраїлю є вихідцями з СРСР і прекрасно розумітимуть образливі виклики лже патріотів. Людська кров – дуже дорога ціна для власного добробуту.

Відділ моніторингу
БФ” Підтримки Українських ініціатив