Мертві душі Івано-Франківського ОТБ “Галичина”

Мертві душі Івано-Франківського ОТБ “Галичина”

“Мертві душі”. Понад півтора сторіччя минуло з часу написання безсмертного твору відомого українського, хоча і російськомовного (та вже Бог йому суддя), письменника Миколи Гоголя. А тема роману продовжує дивувати людей своєю актуальністю. Особливо часто бажання згадати про класика виникає зараз, коли чимало різного роду політичних спекулянтів вже по горло нажилися на живих, та, як виявляється, їм того замало. Тож вони взялися наживатись і на покійниках. Причому йдеться не тільки про політдивіденти на мертвих героях, а й про цілком конкретні механізми використання “мертвих душ” для отримання незаконних прибутків, а також, як це не дивно, їх захисту.

Якось авторові цих рядків потрапив до рук цікавий документ. Це додаток N4 до Ліцензії НР N1095-м від 02 квітня 2010 року, виданої Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення Івано-Франківському Обласному телебаченню “Галичина”. Вказаний документ закріплює органи управління, які функціюють у зазначеній телерадіоорганізації. Відповідно до цього додатку, такими органами є: генеральний директор, яким незмінно є Бабій Ольга Михайлівна, та редакційна рада у складі: Добрянського Василя Васильовича, Дмитрів Лідії Іванівни та Ковальчука Володимира Дмитровича.

Власне зацікавила друга частина додатку – склад редакційної ради. Що тут такого? – спитає читач, – адже, відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” редакційна рада – це насамперед наглядовий орган, а відтак логічно, що до нього входять знані та поважні в області особистості. Саме так, але відповідно до того ж таки пункту Закону, половина складу такого органу призначається засновниками або власниками телерадіоорганізації (в даному випадку це Івано-Франківська обласна рада), а половина обирається творчим колективом телерадіоорганізації. Перше, що кидається в вічі, лишень кинувши оком на закріплений у вказаному Додатку N4 до Ліцензії склад, – це відсутність у вказаному списку представників творчого складу ОТБ “Галичина”, яких, згідно положень цитованого Закону, там має бути половина. Судячи з тієї обставини, що усі перелічені в документі люди були в минулому скликанні депутатами обласної ради, вони, скоріш за все, репрезентують ту половину, яка за Законом, призначається засновником або власником ТРО. Та й цифра “три” – це вам скаже будь-який другокласник – навпіл націло не ділиться.

До речі, в такий спосіб ті, хто подавав на затвердження в Нацраду матеріали про склад редакційної ради ОТБ “Галичина”, порушили не тільки вимоги Закону, а й вимоги Редакційного статуту самої телерадіоорганізації, затвердженого 27 лютого 2007 року генеральним директором телекомпанії Ольгою Бабій. Так, частина 3 статті 3 Статуту зазначає, що “редакційна рада ОТБ “Галичина” складається з восьми осіб, половина з яких обрана творчим колективом ОТБ “Галичина”, а друга половина – призначена Івано-Франківською обласною радою”.

Отже, замість вісьмох членів, реально є лишень троє, і серед них жодного журналіста чи іншого творчого працівника телебачення. Та є ще одна обставина, яка просто вражає своїм блюзнірством. Справа в тому, що заявлена у складі редакційної ради заслужений лікар України, колишня завідувачка хірургічного відділення Івано-Франківської міської лікарні Лідія Дмитрів – людина, яку любили і шанували за її професіоналізм та принципову позицію у ставленні до корупції у сфері медицини, на жаль покинула цей світ ще в червні 2009 року, тобто ще за десять місяців до видачі ліцензії і підготовки відповідного додатку.

Дивує: невже готуючи матеріали на отримання ліцензії, генеральний директор ОТБ “Галичина” Ольга Бабій могла забути про те, що одного з членів редакційної ради – колеги пані директорки по депутатському корпусу і дуже відомої в області жінки, давно вже немає в живих, про що 11 червня 2009 року на офіційному сайті ОТБ було розміщено некролог, до створення якого, напевно, долучилася в тому числі і сама Ольга Михайлівна?

Чи просто документи готувались поспіхом, формально, не переймаючись такою “дрібничкою”, як персональний склад редакційної ради. Та й звісно: що тут такого? Адже згідно Статуту телерадіоорганізації редакційна рада – це орган дорадчий, то кого хвилює, скільки людей: троє чи двоє, а чи усі вісім – мають радити генеральному директору? Та ж директору видніше, чия думка для неї має авторитет.

Так-то воно так. Проте відповідно до цитованої вже статті 3 Статуту, саме шляхом участі своїх працівників у вказаному дорадчому органі творчий колектив ОТБ “Галичина” здійснює свої повноваження, а тому до завдань такого органу насамперед входять: контроль за дотриманням прав журналістів, вимог щодо заборони цензури та втручання у творчу діяльність ОТБ “Галичина”; контроль за дотриманням журналістами редакційного статуту; внесення на розгляд органів управління ОТБ “Галичина” питання про відсторонення від керівництва ОТБ “Галичина” або його окремими підрозділами осіб, які порушували редакційний статут та/або вимоги законодавства щодо прав журналістів, заборони цензури і втручання у творчу діяльність ОТБ “Галичина”, про призначення службового розслідування і звільнення цих осіб відповідно до закону в разі підтвердження наявності зазначених порушень.

Отже цей орган є не тільки дорадчим. Коли законодавець закладав обов’язковість створення таких структур, як редакційна рада, у складі органів управління усіх ТРО, він насамперед дбав про інтереси журналістів та інших творчих працівників телерадіокомпанії, які надто вже часто залишаються один на один зі свавіллям керівників, передбачивши відповідний дієвий механізм захисту їх прав.

В нашій же ситуації зроблено усе можливе, щоб цей механізм не діяв. Мало того, що, як ми вже зазначали, у складі редакційної ради немає представників творчого колективу, а натомість в ньому представлено так би мовити потойбічні світи. На додаток керівництво телерадіокомпанії зробило усе для того, щоб цей неповноцінний дорадчо-наглядовий орган ніколи не зібрався.

Так, відповідно до Статуту, засідання редакційної ради вважаються повноважними, якщо на них присутні більше половини її членів за умови присутності більше половини представників творчого колективу. Як бачимо, кворуму на засіданнях ради не може бути в принципі, бо ж 8 передбачених Статутом членів формально є лишень троє, а фактично – взагалі двоє. Про присутність “більше половини представників творчого колективу” і говорити нема чого, бо ж їх просто не має.

Чи не тому на ОТБ існує такий величезний розрив у зарплатах, коли середня зарплата журналіста становить всього 1400 гривень, а зарплата генерального директора, як проговорюють на студії, перевалює далеко за два десятки тисяч? Чи не тому, творчі працівники телебачення фактично поділені на “білих”, кому перепадає дещо із заробленого на зйомках та “чорних”, які “пашуть” більше за всіх, а вдовольняються лишень мінімальною зарплатнею?

До речі, відповідно до пункту 5 статті Закону України “Про телебачення і радіомовлення” недотримання визначених законом вимог щодо заснування ТРО, в тому числі і тих, що стосуються складу редакційної ради, є підставою для недопущення відповідної телерадіоорганізації до конкурсу на видачу ліцензії на мовлення, відмови їй у видачі та продовженні ліцензії на мовлення. Цікаво, чи було притягнуто до відповідальності тих чиновників Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, які, не зважаючи на описані вище очевидні і кричущі порушення, не тільки допустили ОТБ “Галичина” до участі в конкурсі, а й видали йому ліцензію?

Зрештою, якщо такий стан речей вдовольняє Нацраду та Обласну раду як засновника телерадіоорганізації, отже саме так воно і має бути. Кінець кінцем попри все Ольга Михайлівна наполегливо працює на розбудову свого дітища (то байка, що їй не вдалося відвоювати ліцензію на віщання у цифровому форматі, яку чиновники Нацради вже віддали Обласній державній телерадіокомпанії, Бурштинській ТРК РАІ та іншим) і отримує за це відповідну грошову винагороду.

От тільки чи варто при цьому спекулювати пам’яттю усіма шанованої Лідії Дмитрів, яка все життя прагнула чесно і безкорисно допомагати людям.

Іван Грицько