Депутати Ізяславської районної ради Хмельницької області під час сесії 18 жовтня 2011 року на пропозицію депутатів від ВО “Свобода”, про що ті незабарилися повідомити на партійному сайті (Ізяславські депутати-свободівці проти ліквідації залізничного маршруту “Івано-Франківськ – Шепетівка”), прийняли чолобитну до Хмельницької обласної ради, Хмельницької державної адміністрації і Державної адміністрації залізничного транспорту України (“Укрзалізниця”) з проханням нізащо не скасовувати рух потяга №№ 675-676, котрий курсує на відрізку між Шепетівкою і Івано-Франківськом: “Згаданим маршрутом постійно користуються мешканці трьох областей, особливо він зручний для студентства. Його ліквідація, про яку, як виявилося, не були проінформовані ані райдержадміністрація, ані районна рада, створить незахищеним верствам населення великі труднощі,” – пишуть стурбовані депутати. А цікаво, вони самі коли останній раз подорожували цим потягом? Чи часом не забули згадати в офіційному тексті звернення, що “Укрзалізниця” трактує пасажирів цього потягу як бидло.
Якщо скористатися цим потягом в “особливо зручні для студентства” п’ятницю або неділю, можна на собі відчути, що з худобою, під час перевезення, окремі різники, поводяться краще, щоб “м’ясо не зіпсувати”. Натомість відповідальні особи “Укрзалізниці” гадають, що усіх бажаючих рухатися за маршрутом Шепетівка – Івано-Франківськ чи в протилежному напрямку, можна запхати до трьох “загальних” вагонів. Це якраз той випадок коли сам собі починаєш смердіти. Вагони у яких влітку часто не відкриваються вікна, а взимку шугають протяги. Вагони, в яких подорожують не лише “незахищені верстви населення”, а й матері на руках з малими дітьми. Вагони, у яких “параша” смердить так, що перестаєш відчувати, як смердиш ти сам. Вагони, у яких світло горить настільки тускло, що навіть пасажири без президентського досвіду довідуються, що таке карцер. Вагони, у потязі, який рухається повільніше підводи. Хіба людина заслуговує на таке ставлення?
Гадаю, що в такому разі депутатам Ізяславської районної ради слід було б потурбуватися не про скасування рішення про відміну “потяга для бидла”, а про кардинальну зміну того, що назву традиційною моделлю відношення “Укрзалізниці” до клієнтів.
Тернопільський погляд на проблему ще з 2009 року: “Полиці забиті, люди стоять у тамбурі…” – кажуть тернополяни, котрі добираються потягами
