Донеччанка, нагороджена медаллю «20 років незалежності України», оскаржує штраф, накладений за… святкування Дня незалежності.

Ліна Кущ
«Це не американський суд!» – «Так, донбаський…»
Донеччанка, нагороджена медаллю «20 років незалежності України», оскаржує штраф, накладений за… святкування Дня незалежності. Чергове засідання суду так і не пояснило, чи є правопорушенням збір людей в “национальных рубахах” біля пам’ятника Тарасу Шевченку

До будівлі апеляційного суду Донецької області Марія Олійник приїздить одразу після мітингу-реквієму пам‘яті жертв Голодомору. До пальто прикріплена синьо-жовта стрічка. В руках – купа паперів, які заступник голови обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» розкладає на столі зали судових засідань.

Справа про святкування Дня незалежності слухається у судовій палаті у кримінальних справах апеляційного суду Донецької області

«Минулого разу суддя запитувала, чи маю я державні нагороди, – пояснює пані Марія, дістаючи коробочки та посвідчення. – Ось, принесла. Орден Княгині Ольги ІІІ ступеню, Грамота Верховної Ради України «За заслуги перед українським народом» та ювілейна медаль «20 років незалежності України».

Марія Олійник демонструє медаль «20 років незалежності України» та посвідчення, де стоїть підпис Віктора Януковича

Посвідчення на медаль до ювілею Незалежності підписане Президентом України Віктором Януковичем 19 серпня 2011 року. А кількома днями пізніше на Марію Олійник складуть протокол за… порушення заборони суду проводити масові заходи до 20-річчя Незалежності України в Донецьку. Такий ось «плюралізм».

Донецький окружний адміністративний суд заборонив у День Незалежності України проведення масових заходів, заявки на які подали вісім політичних партій та громадських організацій. Однак низка донеччан усе-таки вирішили відсвяткувати ювілей не в родинному колі, а публічно. Святково вдягнені люди із державними прапорами в руках прийшли до центральної площі міста – площі Леніна, – після чого вирушили ходою до пам‘ятника Шевченку.

Марія Олійник: «На зелене світло ми перейшли на протилежний бік вулиці. Рух транспорту ніхто не перекривав. Ішли тротуаром. Біля пам’ятника Тарасу Шевченку відбувся молебень, покладання квітів, мітинг та невеликий концерт. Все це проходило без жодних конфліктів, без жодних зауважень з боку правоохоронних органів чи громадян. Вся святкова хода, разом із мітингом, тривала півтори години. А за кілька днів я дізналася, що на мене складено протокол».

У жовтні цього року Ворошиловський районний суд Донецька виніс постанову про притягнення Марії Олійник до адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення і наклав штраф у розмірі 340 гривень. Цю постанову активістка «Просвіти» оскаржує в апеляційному суді. 25 листопадавідбулося друге засідання.

Читайте також: Прокуратура Харківщини не стала порушувати кирмінальну справу через порваний державний прапор

– Правонарушитель есть?- заглядає до зали секретар суду.

-Є, – відгукується Олійник.

-Это вы?- піднімає брови співробітник і починає перекличку свідків.

Цього разу на засідання з‘явився свідок протилежної сторони – старший дільничний інспектор міліції Ігор Дешовой. Інспектор починає російською мовою, але Марія Олійник перебиває:

– Українською, будь ласка!

Суддя Вікторія Кулагіна підтримує:

– Так, українською.

Допит свідка – старшого дільничного інспектора міліції Ігоря Дешового тривав понад півтори години

Українська міліціонеру дається важко. Після фрази правоохоронця: «Вказане ваше прізвисько…» – Олійник вибухає гнівом: «Не прізвисько у мене, а прізвище!» Ігор Дешевой – той самий міліціонер, який склав протокол про правопорушення. Пояснення дає дуже скупо та неохоче. В деякі моменти суддя сама допомагає свідку сформулювати думку.

– Як вам доручили складати протокол про подію, свідком якої ви не були? – допитується пані Марія у міліціонера.

-Площа Леніна – моя адміністративна одиниця. І все, що коїться на ній, розглядаю я, – пояснює дільничний інспектор тоном бувалої в бувальцях людини, яка щодня виїздить розбиратися із п‘яними сутичками чи сімейними скандалами.

– На підставі чого був складений протокол? – цікавиться суддя.

-На підставі зібраних матеріалів».

-Зібраних ким?

-Слідчо-оперативною групою. Був виклик, і приїхала група, п‘ять осі».

За іронією долі, апеляції на рішення про адміністративні стягнення слухаються в судовій колегії у кримінальних справах. Тому в залі засідань – клітка із гратами. До криміналу – два кроки.

Із долученого до справи протоколу огляду місця пригоди, складеного слідчим Ворошиловського райвідділу міліції Донецька:

«В районе пам’ятника Т.Г.Шевченко находится группа лиц количеством примерно 200 человек, часть из которых одета в украинские национальные рубахи белого цвета. Данные лица расположены кругом перед памятником Т.Г. Шевченко, в центре круга стоит неустановленный мужчина в черном костюме и через мегафон выкрикивает лозунги неизвестного содержания, после чего остальные лица лица его поддерживают викриками «Ганьба». Также данные лица, стоящие в группе с остальными, держат в руках плакаты с надписями «Вільна Україна» и антиросийского характера. В ходе вышеуказанных мероприятий хулиганских действий среди присутствующих не усматривалось».

Та повернемося до протоколу про адміністративне правопорушення. Дільничний пояснює: протокол не склали на місці, бо на той час не було достатніх підстав, не були допитані в повному обсязі співробітники виконавчої служби. Після всебічної перевірки, запевняє міліціонер, він і склав протокол, додавши зібрані експертною групою відеоматеріали. Олійник хоче з‘ясувати, чому на долученому диску записані, крім іншого, мітинг комуністів та пікетування обласної прокуратури, та на підставі чого дільничний інспектор написав, нібито активістка «Просвіти» організувала мітинг на площі Леніна.

-Це не американський суд! – перериває суперечку суддя Кулагіна.

– А-а, донбаський… – кидає репліку Олійник.

«Це не американський суд!» – застерігає Вікторія Кулагіна

Мимоволі уявила собі американський суд, який накладає штраф за те, що громадяни 4 липня пройшлися із національними прапорами в центрі міста. Тим часом у Донецьку за святкування Дня незалежності склали три протоколи.

– Завдання суду – розбиратися. Все, що він (міліціонер) написав, – це його особиста думка. Ми зараз перевіряємо дії суду першої інстанції, а не його (міліціонера) дії», – підвищує голос суддя. Допит свідка триває вже півтори години. Головуюча зізнається, що втомилася.

-Звідки ці свідки, які підписалися у протоколі? – цікавиться Кулагіна.

-Із вулиці, – відповідає інспектор.

– Із якої вулиці?»- іде в наступ Олійник.

– Із бульвару Шевченка. Були запрошені сторонні люди, які підтвердили факт вашої відмови від підпису в протоколі, – втомлено пояснює Дешовой.

– На наступне засідання суд викликає Бондаренка (ще одного міліціонера – Ред.) та двох «людей з вулиці, – підсумовує суддя.

Схоже, у неї непогане почуття гумору. «Оголошується перерва у зв‘язку із закінченням робочого дня. Ми ж не адміністративний суд», – додає Кулагіна. Натяк стане зрозумілим, якщо врахувати, що окружний адміністративний суд розглядав справу про заборону святкування Дня незалежності… вночі. Постанову було винесено о п’ятій ранку 24 серпня.