АЛЕКСАНДРА КУЖЕЛЬ: «НАД ТИМОШЕНКО ИЗМЫВАЛИСЬ, ТАКАЯ БЫЛА ЗАДАЧА ЮЩЕНКО !»

– Пані Кужель, поясніть, будь-ласка, що зараз відбувається із «вашою» партією «Сильна Україна»? На попередніх виборах вона набрала досить немалу кількість голосів, і наразі,ваша партія доволі розгублена. На місцях, це ті, що  ходять по землі, тобто ви зрозумієте, про що я говорю: це в селах, районах і навіть в областях, ніхто не може зрозуміти, що їм робити далі, чи їм до інших партій переходити, чи бігти до Партії регіонів, але майже ніхто туди не хоче йти. Що ви порадите як перший колишній заступник ?

– Ну, по-перше, хочу сказати, що всі ті люди, які йшли до нашої партії «Сильна Україна», це в основному люди, які обирали «третю силу», які хотіли перетворень в Україні, і які хотіли, щоб ця країна була європейською. Коли Сергій Тігіпко оголосив про свій намір, практично в усіх обласних партійних організаціях почалися обговорення. Ну, я побачила, що практично ніде не було обговорення. Вонизакінчилися розмовами обласних партійних лідерів із Сергієм Леонідовичем Тігіпко. До мене дзвонили із областей і прямо говорили про те, що вони не хочуть йти до іншої партії, але я говорила так: «Знаєш, подивися, яким чином тобі буде краще» в області чи місті, але мені відповідали:«Я не хочу, я не піду до Партії регіонів». Про те, що я не піду до Партії регіонів, я сказала через годину, як Сергій Тігіпко сказав про об’єднання в Інтернеті, бо вважаю це неприйнятним.

– Пані Олександро, перед тим як офіційно оголосити про своє рішення, Сергій Тігіпко порадився офіційно із партією? Ну, хоча б  із вами як заступником?

– Ні!Ні! Ні з ким!

– Скільки він виношував цю ідею? Рік? Півроку? Місяць?

– Звідки ж я можу знати! Була велика надія, що на з’їзді партії він скаже про свою відставку із уряду. Ми цього дуже хотіли, і то давало можливості іншої роботи для партії, щоб не тягнула його робота у цій владі.

– Ви особисто просили Сергія Леонідовича піти із уряду?

– Ні. Але у нас була надія. Ми писали спеціальні аналітичні записки. Це був гарний варіант. Нажаль, на Сергія Тігіпка дуже багато негативу примусово вішали, а ми хотіли зберегти його як можливого лідера європейської країни. І на сьогоднішній день нічого незрозумілого в партії не проходить, пройшов перший етап з’їзду.  Голови обласних організацій провели свої конференції, і всі сказали дружньо «одобрямс». Я отримую рішення районних, міських організацій, які сказали категорично: «Ні», тобто ми розуміємо, що ніякого дружнього «одобрямса» не було. Зараз я вийшла на першому етапі з’їзду партії. Я подала у відставку, бо на мій погляд, дуже некоректно знаходитися у партії, на міжнародних засіданнях національного бюро, коли йде обговорення, які і хто посади буде займати? Я їх розумію, що їм не дуже зручно, коли я сиджу поруч, і коли вони розуміють, що мене вже це не цікавить. Я їм дала можливість обговорювати це без моєї участі.

– З Інтернету можна дізнатися, що ви плануєте створити громадське об’єднання. Що це за об’єднання? Хто туди буде входити, і чи є люди, які вже туди увійшли?

– Я хочу, щоб ви зрозуміли, це мабуть дуже незвично для України, але ідеологія  цього громадського об’єднання залежить в тому, щоб  підняти ініціативу громади. У нас є хартія, яку ми розсилаємо у будь-яку громадську організацію, яка її запрошує…

– Я вибачаюся, можна зустрічне питання?

– Ні. Ви дослухаєте!!! … Це є хартія, яка має ідеологію, яку ми пропонуємо для об’єднання, тобто ми об’єднуємо не фізичну можливість, а ми об’єднуємо інтелект і можливості. Ми пропонуємо кожній організації, наприклад, зателефонувала громадська організація Кривого рогу «Час дій», а також з  Києва, яких поки що я називати не буду – вони зараз ознайомлюються із хартією. Усі громадські організації  спочатку повинні  ознайомитися із хартією, потім іде підписання хартії, це не є реєстрація, не зливання, це йде об’явою, що є такий рух, який об’єднує інтелект і можливості. Нам потрібно підготувати по кожному із напрямків, якими займаються сотні організацій, єдине бачення щодо земельної реформи, щодо адміністративної реформи, щодо охорони здоров’. Якщо такого немає, то це буде  «розділяй і властвуй», що зараз і відбувається, тому  й не можемо отримати результату.

– Ви можете роз’яснити напрямок цієї роботи чисто по-християнські, бо для політиків і для кваліфікованої людини це пояснення буде зрозумілим, а от людина із села, для неї складно буде зрозуміти, про що йде мова. Старенька бабуся прочитає і скаже : «Я знову нічого не розуміла ».

– Я зрозуміла ваше питання. Ну, на прикладі бабусі. Що зараз вона має? Буде йти земельна реформа. Закон про продаж землі. В тому законі в бабусі все заберуть, і вона й не пікне. Вона не матиме слова, вона навіть не матиме ті паї, які вона має сьогодні. І до кого вона зараз зможе звернутися? До депутатів, які будуть голосувати повз плаху Чечетова? Хто виступає зараз проти? – Тільки фермери, які чітко прив’язані до землі, і це для них буде найболючішим, бо ви не читаєте цей закон, а бабуся – сто відсотків. Якщо тільки фермери вийдуть проти цього закону, а не ми із вами, і бабусю захистити вони не зможуть, бо вони будуть захищатися самі. Тільки єдина можливість: усіх громадських об’єднань, незалежно від того, чи це айтішники, чи це перевізники, чи то ті, хто займається фармацією, які схвалили б ті закони, які захищають бабусю, і стали на її захист. Якщо ми не зможемо цього зробити, то вона залишиться на одинці і з тією проблемою, і з тією владою, яка це зробила. Тобто, коли ми кажемо «щоб бабуся зрозуміла», то громадянське суспільство – це коли усім селом легше ж й батька бити, правда ж? От питання зараз виникає це зробити так, щоб та ідеологія, ті кроки, які ми пропонуємо, коли ви внутрішньо прочитали і сказали : «Так, вони хочуть як я, значить, я із ними». Це не членство, це співпадання, якщо це співпадіння буде критичним, то люди вийдуть не простопалити, громити і різати, вони вийдуть за створення конкретної держави. Це для мене є найважливішим.

– Таке питання. Багато хто з людей вважає, що, наразі, вам можна було б створити власну партію, чи не плануєте ви…

– Ні. Я поки що не буду цим займатися. Я хочу сказати, що люди вже не вірять у партії – це раз. І на сьогоднішній день це дуже затратний проект. Я хочу займатися не створенням партій, я хочу займатися  створенням тих законів, які зараз так необхідні. Доки я вибудую партію, не буде, що захищати. Якщо я побачу, що ми підготували, і це співпадає із програмою будь-якої партії, і буде запрошення, то я, і не тільки я, хочу із тих громадських  лідерів підготувати  політиків, які будуть про однакове мріяти, і про однакові документи вести, бо на сьогоднішній день вам може подобатися якийсь політик або ні, і якщо я вас запитаю: а як ви бачите реформу землі? – ви не скажете, бо він цього не каже. Я спитаю, а як ви бачите реформу охорони здоров’я, він скаже: я за реформу!!! Я за зміни!!! А як? – ви не знаєте. Тому, на мій погляд, потрібно максимально дати громаді, нашому громадянському суспільству хоча б десять орієнтирів. Ви так усі бачите? Вони скажуть: так! І тоді ми можемо сказати: якщо ми оберемо тих політиків, які будуть відповідати за це. Але не вимушено: я підтримую підприємництво!! Далі що? Ми бачимо, як вони приходять до влади, і усі його страшенно підтримують.  Тобто ми завжди із вами чули тільки те, що хотіли почути, не питаючи, а як? Яким чином? Ти хочеш зробити гарне житло, руйнуючи мій будинок? Я ж не запитала, як? Мені сподобалося. Ти хочеш зробити усім гарне житло, а про те, що це буде зруйнований мій будинок, я про це ще не знала. І так по кожному питанню. Тому у нас навіть питання фінансування нашого громадського об’єднання, ми  поки що це  обговорюємо, зараз займаємося, знову ж таки кажу, єднанням інтелекту, як зробити таким чином, щоб кожна людина, що написала мені у Фейсбуці: «Олександро Володимирівно, я хочу із вами, розраховуйте на мене», – як її залучити до того процесу ? Це є найтяжче. А ті люди, які кажуть «ну ладно-ладно, посмотрим, что она там будет дальше делать..» – Мені ці люди не цікаві, це їхня проблема. Вони хочуть жити так, як вони живуть? То нехай живуть. У мене є велика мета – впливати на розвиток України, і ті, що відповідають, і хочуть піти зі мною, через різні механізми, хтось громадськими об’єднаннями, хтось політичними партіями, хто на містах «партизанськими отрядами» (сміється), щоб вони мали можливість її реалізовувати, я їм буду допомагати писати, вчити, але іншого кроку немає, бо найболючіше, коли люди пишуть «Ми віримо Вам, з’явилася надія». Це питання для мене найстрашніше. Яку буде мати назву громадська організація? Вірніше, що вона буде робити?  Створити з громадської організації будь-яку партію, це не складно, але, якщо там дійсно будуть люди, які сидітимуть в офісі не для того, щоб просто заробляти, а для того, щоб змінити власну країну.

– Пані Олександро, але ж ви самі розумієте, що до Вас, зараз прибіжать люди, половина з яких, або й сімдесят відсотків, прийдуть лише для того, щоб заробляти…

– В мене немає з чого заробляти!

– Але вони не повірять в…(питання не дала договорити)

– Нехай не вірять! То нехай не вірять. Хто не вірить, хай не йде. Але до сьогоднішнього часу люди кажуть, як допомогти? Хто пачку паперу приніс, хто комп’ютер дав, хто… От знаєте, у цьому кафе із мене не взяли грошей за каву (чашечка кави коштує 50 гривень.Авт. ).  Я потім говорю: «Чому?» – відповідають: «А нам приємно, що ви сюди зайшли». Тому не думайте про усіх людей дуже погано. Ті, які прийдуть заробляти, вони підуть з чим прийшли, бо якщо буде прийняте рішення, ми надрукуємо рахунок, на який захоче сплатити кожен член громадського об’єднання членський внесок, хто може сто гривень на рік, хтось може тисячу, і цей рахунок буде вести аудитор Олександр Лукич, якому я дуже довіряю, то, я думаю, відпаде це питання. А люди своїх грошей дурням сплачувати не будуть.

– Я вибачаюся, скажіть, будь-ласка, на сьогодні, вже є багаті та впливові люди, які вже зараз пропонують вам свою фінансову підтримку?

– Я їх усіх поважаю, але ні до кого не звертаюся, бо якщо б я мала другу мету, владнати оформлення на роботу, свої статки, то я б просто не пішла б від Тігіпка. Ви розумієте, ви усі думаєте не так, як є. Ви шукаєте там, де нема. Мені потрібно було просто промовчати, у мене там серйозна заробітна плата, мій колектив отримував гарну заробітну плату, я би мала посаду, серйозну посаду, але я все це кинула…

– Вас люди підтримують – це факт.

– Але ж люди не підтримують, щоб я зробила те ж саме. І я не для людей це роблю, це був мій поступок. І я хочу, щоб люди зрозуміли, що далі я за них сама все робити не буду, я можу лише допомогти, але, якщо ми не встанемо кожен за себе, розумієте, за се-бе, за свою державу, нічого не бу-де. Ну невже незрозуміло, достатньо вже йти за ко-гось. Треба йти за се-бе. За свою країну, за свою ди-ти-ну, за свою ро-ди-ну, але для того потрібно сказати: я так хочу! А коли починають говорити «ну-ну, подивимося», «а звідки вона візьме гроші?». Я вже сказала, звідки. Якщо не вірять, вони мені не цікаві, і тут є багато організацій, партій, хай йдуть там, де вірять. Час все покаже. Мені не вірили, що Ющенко «ніякий». Пройшов час, і що сказали? І тому мені це не цікаво. Я не хочу усім подобатися. За ці останні тижні, я отримала скільки любові від людей, скільки слів таких, і, знаєте, мені стало дуже страшно і боляче, як зробити це так, щоб це не скривдити – це відповідальність. Інший би сидів на лаврах і казав: «Ах, я ж тепер звізда».  Я хочу зупинити все зараз,  інтерв’ю, і робити матеріал, я хочу, щоб вони зрозуміли, що все це можна разом робити.

–  Ви єдина залишилась на свободі жінка, яка пішла проти влади. Ви не думаєте про те, що вас будуть відволікати  від  запланованої громадської діяльності відомими методами: зачеплять, наприклад, ваш бізнес, вашу родину …

– У мене бізнесу нема – раз. У мого чоловіка бізнесу немає. Молодший син – найнята особа, старший син – найнята особа. І тому є загроза, що можуть підкинути, що завгодно придумати, тому син і чоловік сказали: «Мамо, якщо щось станеться, будуть якісь проблеми, у нас до тебе  велике прохання: «Не бійся. Йди далі!» . І це не просте рішення. Я це розуміла. Знаєте, коли я оголосила, що я до Партії регіонів не піду, я попросила пробачення у власної родини, бо я ні з ким не радилась. Бо я сказала, а потім поставила їх перед фактом, і вони усі сказали: «Мамо, ти зробила вірно». Я все це розумію. Вже повний Інтернет тролей пішло. Вчора, наприклад, мої друзі почали писати: «Олександро Володимирівно, зайдіть, будь-ласка, в групу Юлії Тимошенко, там Вас поливають грязью».  Я не могла відразу зайти, бо я учора була три години на скайп-конференції з українцями, які працюють за межами України. Там були;Італія, Аргентина, Росія, США, Португалія і таке інше. Після скайп-конференції, об одинадцятій годині, я увійшла у ту групу, бо обіцяла, і бачу, там хлопець пише: «Я цю мерзоту ненавиджу, бо вона приїжджала до Рівного, із підприємців збирала по 50 доларів, щоб вони жили в люкс-номерах». Я пишу: «Ви мерзотник, і ви брешете». Чому?  – Тому, що я приїжджала із працівниками держпідприємництва, але це був спеціальний потяг, і всі жили в потязі, а не в люкс-номерах, і вони і їли в потязі – це раз, а по-друге, ми цілий день працювали в області, надаючи безкоштовну допомогу. Я для того їх і привозила, щоб не їхати усім їм до Києва. Я особисто мала ночівку в санаторії «Червона калина», куди мене особисто запросив директор, якому я колись щось допомагала. Він дуже просив – за честь мати такого гостя. І то, я була в номері не сама, а із своєю подругою, акторкою Наталкою Кревуць.  І от розумієте, що було здійснено, і що людина тепер пише. Я йому сказала: «Я на вас подам в суд», а далі він пише: «Ви це пишете, бо вже сплив термін давності». Ви уявляєте, яка не фахова людина? Він не розуміє, що строк по честі й гідності, який він написав сьогодні, не має ситуації. А далі написав: «..ну, щоб не робити вам рекламу, я відмовлюся від цих показань». І хочу сказати, коли  мене Михайло  Бродський облив брудом, я подала на нього в суд і виграла. Я хочу сказати, що кожна людина, яка говорить, що я брала хабарі, чи ще щось, повинна відповісти за свою брехню в суді.

– Пригадайте, будь-ласка, коротко, за що ви подали до суду на пана Бродського?

– Я не хочу цього згадувати. Ну навіщо це? Зараз все це дуже скоро вилізе. Я, коли читала, що мій чоловік «головнийконтрабандист», – о – це були сльози (сміється). Я приходжу додому, моя родина сміється, я запитую: «Та що сталося?», а син говорить: «Мамо, ти повинна знати, що в тебе чоловік – головний контрабандист країни». Я питаю: «Та що за шутки?». Зателефонували моєму чоловікові  із УБОЗ і сказали, що народний депутат Рибаков написав листа в Іллічівськ про те, що мій чоловік – головний контрабандист, який приніс нашій державі мільйонні збитки. Потім спитали у нього, коли він останній раз був у Іллічівську, на що чоловік відповів, що «ніколи у житті», після чого вони сказали, «що Рибаков не сидить не через те, що він нічого не зробив, а то їхня «недоработка», бо усі знають, що Рибаков займається імпортними товарами, і дуже близько до митниці. І це звинуватили людину, яка працює найманою особою в страховій компанії «Про -100»

– Я вибачаюся, у пана Тігіпка є страхова компанія …?

– ТАС. Ми там не працюємо (сміється)

– Багато людей скаржаться на страхову компанію, і навіть дехто називає їх аферистами…

– Ні, не думаю. Сергій Тігіпко завжди до бізнесу відносився дуже серйозно, але не можу сказати стовідсотково, бо я не займалася аналізом роботи компанії, тим паче Тігіпка. Я хочу сказати, що треба звернутися за інформацією щодо порядності тієї чи іншої компанії. Є дві асоціації страхових компаній, і вони дуже потужні, які можуть дати будь-яку інформацію.

– А щодо страхової компанії «Аліко» ви також нічого не чули?

– Ні. Не чула ніколи!

– Скажіть, будь-ласка, на вашу думку, звідки у Януковича з’явилося таке розкішне«Межигір’я»?

– Не знаю!

– Ваша власна думка?

– Не знаю!

– У вас немає хоча б малесенького «Межигір’я»?

– Немає. …Ні! Як немає?! У мене у Вишгороді шість соток в садівничому товаристві, без опалення. Скільки там квадратів? (повертається до секретарки і запитує у неї). Мабуть 40 квадратів, або й менше. Це невеличкий двоповерховий будиночок ще старого будівництва. Я зробила «шубу». Він без опалення, туалет на вулиці. – Є, ну чого ж немає? Є своє «Межигір’я».

– Добре, дякую. Пані Кужель, скажіть відверто, який найбільший хабар вам пропонували, який ви не взяли?

– Два мільйони.

– Що це були за кошти? Що ви повинні були зробити?

– Ну, я не буду про це говорити.

– Тобто ви ніколи цього і нікому не розповідаєте?

– Ні. Ось тільки  пішов мій водій, але він тоді мені сказав: «Пані Олександро, перепрошую, але ви – дура!».Я хочу сказати, що я ніколи не жалкувала, я не розумію цих грошей – два мільйони. Я їх просто навіть візуально не розумію.

– Два мільйони – це в гривнях чи в доларах?

– Ні! Хабарі не пропонуються у гривнях. Я не можу сказати, чи я там щось пам’ятаю. Я просто не розумію цих грошей, я просто інша людина.

– Пані Олександро, річ у тім, що на Полтавщині пройшов такий собі чорний піар про те, що Мороз взяв хабар, начебто то було 300 тисяч доларів, є різні версії ….. (не дала договорити)

–  Ні сонечко, это глупости, вы не обижайтесь, но это глупости. Что он взял 300 тысяч долларов, брал он, или не брал их, я этого не знаю! Это может только прокуратура сказать, но, от этого ни в одного политика рейтинг бы не упал. Если бы за взятые взятки упали бы рейтинги, у нас бы не было политики – раз. За то, что ты не берешь взятки, у тебя рейтинг не растёт, потому что, наши люди, тоже, не верят в это.  И всё равно,  они будут говорить вот про этот домик на даче, в котором я живу с девяносто восьмого года, что это Кужель для людей живёт, а у неё там есть огромный дом. Это какую больную психику нужно иметь, что у меня, имея большой дом, я бы жила в своём маленьком, не отапливаемом доме с туалетом на улице.  Мне это противно, и не интересно. Если, об этом думать,  лучше не идти в политику. Потому что, когда вы приходите в политику, запомните, это лично вам пригодиться, обязательно есть часть людей, которая вас не любит, часть людей, которая вам верит, часть людей, которая вам не верит.  Если вы будете постоянно осматриваться, а сколько меня любит, а сколько меня не любит? Если вы войдёте в политику, вы должны профессионально не только готовить решения, а и профессионально их объяснять, профессионально доносить до людей. Все остальное – это игра. Потому Мароз потерял авторитет, это не потому, что он взял взятку, я не знаю, брал он её или нет, а потому, что, он говорил и делал разные вещи. И все люди которые врут, они внутри врут, и по вере, как Христиан, они должны разрушиться. Потому, что это дисбаланс. Мысли и дела, должны быть одинаковы.

– Я перескочу з Вашого дозволу, у мене до Вас таке питання, коли читаєш сайт «Української правди»,  у негативних коментарях дуже часто згадують про Вас, але, вони чомусь, постійно асоціюються із пані Богословською. Чи не здається Вам, що це сама Богословська друкує погані коментарі в вашу адресу, ну по крайній мірі про це говорять у коментарях ?

– Ви знаєте, чим ми із вами відрізняємося: я їх не читаю. Вот знаете почему? А мне всё равно. Мне всё-ра-вно! Потому что я совершенно чётко понимаю, что если я кому-то не нравлюсь, а может человеку плохо в это время, а может у него лежит мама и умирает, и у него нет денег на лекарства, и он ненавидит нас патологически – просто так. Чего я должна сейчас на эту тему думать? Я должна делать что-то. Я вам могу сказать, что мне очень многие написали :«Я вас раньше ненавидел, а теперь полюбил». Это не суть работы политика. Христа тоже полюбили когда распяли, а ведь была у народа возможность, стоящих на площади его спасти. Но Он то  делал сваё дело, не ради того, что бы спасти, и он всё равно не смог сказать, что «Я всё придумал! Бога нету!» – он сказал – «Он есть! И я его сын!» – он пошел на распятие. Поэтому, вы не ко мне пришли с этими  вопросами, я это не читаю, мне это не интересно. Могу ли я сказать, что это мне безразлично, нет – это больно, но я стараюсь переступить, простить, и идти дальше. Вы же не читали все, что написано про Богословскую, вы же не думаете, что это я пишу?

– Намагаюся слідкувати, але, щоб ви зрозуміли, чому я задала Вам таке питання, я коротко поясню. Інтернет наразі переповнений коментарями саме під публікаціями про Вас, в яких говориться про те, що пані Кужель вже вчинила, або вже  сказала начебто дуже погано, а от Богословська, вчинила б, і сказала  б по-іншому, бо вона розумна, гарна, щира і так далі.

– Ну кто-то написал комментарии!!! Ну что вы сидите, и тратите на это время!!! Кто-то сидит на кухне, что они мне важны?

– Але зараз, дуже багато людей користуються Інтернетом, і вони це читають, і у них вже невимушено створюється певна суспільна та власна думка про Вас.

– Как вы считаете, на которой стороне было больше людей? То, что я сказала, или то, что сказала Богословская ?  (Мова йде про ток-шоу «Свобода слова» Савіка Шустера на якому днями посварилася Кужель із Богословською. Авт.)  А я вам могу сказать, я в день на Фейсбуке получала до тисячи писем, по поводу этого эфира. И как вы считаете, те люди, которые сразу выставили в Ютубе два её выступления, они были на чьей стороне? Что здесь может быть?…, нравиться Богословская или Кужель? Я сказала, что она врёт, ну я сказала: «Вы стояли на Майдане» – она сказала:«Перекреститесь, я никогда не стояла» – я сказала: «На вас перекрещусь с удовольствием». Что сразу произошло? – Люди выставили два её эфира. Что это значит, для нормальных людей? Причём здесь Кужель и Богословская ? Они видят, что вот этот человек сказал правду, а этот человек соврал. Дальше пошли, Кужель сказала: «Вы это говорили много раз здесь» – и попросила Савика это подтвердить: «Говорила она много раз здесь это?» – Савик сказал: «Да!». Еще один сигнал, – я сказала правду, это подтвердил независимый Савик. Следующий момент, я сказала, что она положила свою жизнь, на то, чтобы бороться с одной женщиной, больше она ничего в этой жизни не оставила. Что я сказала такого, что может вызвать обморок? Просто я впервые озвучила то, что очень многие сидели и думали. А что ещё знают, что сделала Богословская в этой жизни? Что этот политик сделал?  В чём он был? Он отстоял вам с нами какое-то решение? Он провёл какой-то закон? Например: Кужель сделала единый налог, – ОНА  АВТОР.. И пишут, что Кужель ещё пять лет назад, нужно поставить  памятник из золота она дала состоятся многим. А что сделала этот политик? Как бы не была её фамилия. Поэтому, если человек с мозгами, и думает, не надо любить, и ненавидеть. Просто человек смотрит, – вот это мне близко, вот это, вот так. Мне больше интересней, а что здесь делается? Поэтому, я что там…?

– Ви не ображайтеся …(не дали договорити в розмову втрутилася прес-секретар  )

Прес-секретар:   Вы меня конечно извините, но ехать из Полтавы, что бы спросить о Морозе!!!? И о комментариях на какой-то «Украинской правде» – ну вы меня извините…!!!

– Розумієте, я вам задаю ті питання, які цікавлять не особисто мене, а моїх читачів. Перед тим, як провести інтерв’ю, я проводжу опитування із тими людьми, які ходять по землі, і я запитую у них, щоб вони хотіли від Вас почути. Окрім цього, Ви самі ж усвідомлюєте,  скільки зараз знаходиться людей в Інтернеті, і вони читають ці коментарі  про Вас. І це читають люди, а не роботи.  

– Вы вообще знаете сколько сейчас находиться людей в Интернете? Не более десяти процентов. Я сама сижу в сети каждый день до двух часов ночи. Вы же журналист. Вы не судите по тем, с кем вы «спілкуєтеся». Я не знаю с кем вы «спіл-ку-є-те-ся». Вы «спілкуетеся» с теми , с кем вы «спіл-ку-е-те-ся». Вопрос не в этом заключается. Я же тоже читаю… Они мне пишут… Я не лажу, как вы по коментам, я коменты вообще никогда не читаю!!! (Натомість, цього ж дня Олександра Кужель не лише прочитала, а й відповіла на коментар у Фейсбуці на сторінці Ірми Крат . Авт.). Я считаю, это не уважительно для нормального человека. Потому, что есть интересней! Есть новости, есть мысли людей. А это просто один, другого обзывают. Я вот даже своё выставляю на стену, я просматриваю и просто думаю. Для чего я просматриваю коменты? Те что я выставляю на странице, и на стене, а вы мне наводите в пример «Украинскую правду», у меня в самой два источника где полно комментарий. У меня пять тысяч друзей у Фейсбуке и  мне уже пришлось открыть страницу, и каждое моё выступление до полторы тысячи просмотров. Покажите мне ещё такого человека, у которого до полторы тысячи просмотров!(http://www.youtube.com/user/irmakrats?feature=mhee#p/u/5/fJaH3n-EqV0) і (http://www.youtube.com/user/irmakrats?feature=mhee#p/u/13/QXaFcpwe01A). И там разные есть! Разные, и я там смотрю не то, что они написали про Кужель хорошее, а что за мысль интересная, и я её беру и списываю, – раз, а давайте вот это. А вы могли бы мне предложить, как вы вот это видите? А у меня есть такая вот методика. Вчера вот женщина, лингвистик очень интересный, «..а я вот хотела бы по Украине развивать такие вот школы». Вам трудно это представить, потому что вы как журналист это видите. А мне так не интересно дорогая моя,  не интересно. У меня другие… Вам, наверное, очень трудно понять в таком возрасте, мне 58 лет, моя милая. Я семнадцать лет в политике.

– Я вас дуже добре розумію, я хотіла запитати у вас про те… (не дала договорити)

– Нет. Вы опять меня не слышите. Вот вы сама себе села и слушаете. Вы даже не дослушали, что я вам хочу сказать. Я имею права и возможность, делать то, что я считаю необходимым, понимаете? Это вы ещё хотите нравиться, хотите строить своюкарьеру, а я её уже построила, я создала себе имя!!! Понимаете!!! Олександра Кужель. Я его создала своей работой, не взятками, не деньгами, вам это не понятно! А мне это понятно, я вам могу сказать, я зараз могу выйти в Полтаве, захожу в магазин покупать мясо, меня там узнают и делают  мне скидки. Я еду с Полтавы, на трассе останавливаюсь, «усі бабулі кричать, щоб тільки у них я купила, і готові ще й ціну скинути». Это надо заработать, это купить невозможно. Поэтому, я имею возможность, желание и силы делать то, что я считаю необходимым. Я хочу, я же вам сказала, я поставила очень высокую цель. Я хочу влиять на изменения в стране, вот этим я зараз занимаюсь, и коменты я читать не бу-ду!

– Але ж Ви самі, ще пів години тому сказали, що ви не лише читаєте коментарі, а й даєте на них відповіді. Я не хочу вас образити, але це не я,  це Ви сказали. 

– А вы внимательно слушали, что я вам сказала? Я вам сказала, что один из моих друзей написал мне сообщение «Александра Владимировна, в группе за свободу Юлии Тимошенко вас поливают грязью, зайдите пожалуйста и ответьте  им» –  я ему написала «хорошо!», а сама куда я пошла, я вам сказала!? – В скайп-конференцию, работать с иностранцами. Я вошла в ту группу через три часа, в одиннадцать часов, а там все сидели и говорили: «И что же она не зашла, а!? И  что у неё выходной? Она что гуляет!?» – заметьте, это было воскресение, и пошло-пошло. Я в одиннадцать часов, войдя в эту группу прочитав написала,  что «прошу прощения, что не могла зайти сразу, я была на скайп-конференции», а второму такому человеку написала, что «вы врёте, и я подам на вас в суд», что дальше он сказал, я вам уже сказала.Дальше я ему написала, что «вы мне больше не интересны!».Понимаете, я не выискиваю это, понимаете, мне это не-на-до! Я даже свои эфиры не смотрю, вам это наверное трудно представить, я  семнадцать лет в политике, это когда твой профессионализм позволяет тебе делать то, что ты считаешь нужным.

–  Добре, щиро дякую, давайте закриємо цю тему. Олександро Володимирівно, скажіть, будь-ласка, як ви відноситеся до арешту Юлії Володимирівни Тимошенко?

– Отрицательно. Я это совершенно чётко сказала .Отрицательно. Также как относится вся европейская «спільнота»…

– Що особисто Ви зробили для того, щоб її, так би мовити, захистити від …(не дали договорити,  в розмову різко втрутилася прес-секретар. Авт.)

Секретар:Знаете что?!! Ехать из Полтавы что бы спросить о Морозе и о комментариях на какой-то «Украинской правде» ??!! Вот это всё!!!

– Зачекайте хвилиночку, я ходжу по землі, і цікавлюся у Вас про те, що хочуть дізнатися люди …

– А как вы считаете, а я не «спілкуюся»? Вы журналист! Если я выйду и скажу, «одна бабка сказала»

– Я запитую у вас… (не дали договорити)

– Нет! Вы меня слышите, или нет?!!! Это «цікавить» вас не понятно каким уровнем!

– Я нерозумію чому Ви зімною такспілкуєтеся, я журналіст,і виповиннібутиготовідобудь-яких питань,вижполітик!

– Я з вами не «спілкуюся».

– Ви мене за людину навіть не вважаєте, я так зрозуміла?

В розмову знову втрутилася прес-секретар.

Секретар:Так ! Александра Владимировна, это провокация, мы прекращаем интервью, выключаем камеру!

– Яка провокация? Я … (не дали договорити)

– Послушайте, я вам просто хочу дать рекомендацию, как журналисту. Если вы хотите дальше состояться, вы со мной разговариваете,  я прошу вас в глаза мне смотреть!!! Если вы хотите дальше состояться, как журналистка, то вы должны не переносить то, что говорят на земле, а говорить то, что вы должны уже обобщить, и дать как материал, а как выход из этого? Вы можете себе представить, что бы я, как политик выходила на улицу, и говорила то, что мне говорят,  останавливая  в подъездах, то, что мне говорят на улицах, –  это разные вещи, я должна услышав это обобщить, и сказать, что делать дальше. Вот вы мне задали вопрос, как я отношусь к аресту Юлии Владимировны Тимошенко?  Наверное, как каждый нормальный человек. Даже те, кто её не любят, они написали мне : «Александра Владимировна, мы её не любили, но спасибо вам, что вы встали на её защиту». Второе, вы спросили меня, что я сделала для того, чтобы защитить Юлию Тимошенко? А вы соизмерите, вы журналист!!! А кто я ? Вот на уровне сегодняшней ситуации, кто я? Народный депутат Украины? – НЕТ! Прокурор? – НЕТ! Судя? – НЕТ! Кто я? Я как женщина, как политик, сразу выставила свой комментарий на Фейсбуке, я написала, что этот колокол звенит по каждому. Если вам даже не нравиться Тимошенко, не нравиться Луценко, вы не переживаете, что сидит Иващенко? Если вы не переживаете, что сидят ребята с налогового майдана, если вам не все равно, а вы меня извините, у меня кроме Тимошенко, каждый день сажают предпринимателей, потом арестовуют  в одиннадцать часов ночи, то я думаю не только о Юлии Владимировне, а о каждом из них. Я понимаю, что выйдя из плакатами, я ничего не изменю. Хотя моя статья про Юлию Тимошенко, что я заявила, что она лучший премьер, мне позвонили ребята, которые стоят на Хрещатике, кстати, я никогда, ни на один митинг не ходила, и спросили, а можно мы её  распечатаем и раздадим людям сидящим в палатках? Я сказала, конечно, пожалуйста. Наверное им это для чего-то нужно было. Но я не писала специально для них, поэтому  политик, это не прямолинейная робота. И масса людей, которые, может бить, стали при Кучме и Юлии Владимировне очень богатыми людьми, они сейчас молчат, и слова не говорят. Я же, которая, ни земли, ни заводика, ни гривны, ни при одном, ни при другом не заработала, я выхожу и говорю, не потому, что я бы хотела, чтобы они со мной чем-то рассчитались, они уже ушли, уже говорят о новом короле, и уже там ищут, каких-то доходов, а я говорю «Ребята, а это было честно, а это было вот так!». И сегодня, скажите, кто кроме меня вышел, и сказал, как она работала? А я вам могу сказать, что я даже уже сидела и думала, может быть я большую статью уже сама напишу. То, что я видела со стороны, я не член её команды. Она меня пригласила, я была приглашена. Когда она меня пригласила, я была член партии Регионов, и она не попросила меня уволиться, ей было все равно, кто я. Она мена попросила, как профессионала в работе. Я видела со стороны, и изнутри, то есть, со стороны, но изнутри, как она работала, да никто бы из них и месяца не выдержал бы,  когда у тебя восемьдесят процентов правительства – против тебя. И сидят, и просто улыбаются, балдеют. Вот такая задача была поставлена Ющенком, они измывались над нею, притом, в то время, самого тяжелого кризиса 2009 года. Когда те же самые рефинансирования, вы у мне спрашиваете почему Мороз потерял рейтинг? Потому что нельзя быть насколько продажным, как он сказал «Тимошенко нужно судить за рефинансирование банка», на что я ему ответила у Савика один на один «Вы ещё поднимите вопрос о рефинансирование, я вам второй раз отвечу ». Потому, что мы сами из ней на всех эфирах, поднимите же  историю, вы же журналисты, вы же всё сами отслеживаете, мы выходили и говорили «Ребята остановитесь ». Кабмин рефинансирование дает куда? В Нацбанк? А там её не то что не слышали, её в упор не видели, и давали тем и тому, и с такими откатами. А кто тогда руководил банком? – Стельмах из Ющенком. И когда, нельзя не иметь такую память, нужно говорить честно. Когда, сейчас начинают поднимать  какие-то старые дела из Юлей Владимировной, скажите пожалуйста, а у нас все остальные, которые входят  в сотку самых богатых людей Украины, они как стали богатыми? Кто-то из них Бил Гейц, кто из них своими знаниями, своими новыми технологиями, кто из них стал  богаче? – Никто! Или кто-то из них честнее украл? Ну вот что говорят люди в низу? Что кто-то из них честнее украл? Все понимают, как они стали богатыми. Так если мы хотим весь процесс изменить, тогда мы должны быть честными ко всем одинаково. Либо провести амнистию, либо всем провести иллюстрацию, а так выдёргивать только то, что им не нравиться?! Вы знаете, Вольтер сказал очень хорошую фразу: «Мне очень не нравиться, что вы мне говорите, но я готовый отдать жизнь за то, что бы вы имели возможность это сказать».  Вот и всё, и поэтому, вы как журналистка, вам нужно научиться. У вас очень сильный напор. Всегда вспоминайте площадь Христа, я когда смотрела постановку Гибсона, все выходили и говорили, какой кровавый фильм, столько много крови, я кровь не видела, я убита была тем, что я увидела площадь на которой ничего не изменилось, сегодня такая же площадь,  и принято такое же решение, мы возносим человека, и сами его затаптываем, или затаптываем, а потом возносим. И пока мы не научимся быть не толпой, а когда мы научимся, не эмоциями кричать, вот: «Їх треба повбивать!. Або :«Давайте наймемо кіллера », давайте всё сжигать, бить: – ничего не произойдёт, почему не нужны созидатели!… Вам легче разрушить? А вы что думаете, что с вами рядом появиться политик созидатель? Он же хочет отражать ваше желание, так вот, наша с вами задача, и политиков и таких как вы напористых журналистов, нам нужно донести, какие вы желания…, не то что мне сейчас пишут:«Ну посмотрим, посмотрим, что там Кужель теперь будит делать». Мол, я вышла на арену, они зрители, а я тут должна кувыркаться перед ними.  Ребята, я не для вас приняла это решение, которое приняла, я его приняла для себя, и все что я буду дальше делать и принимать решения, я буду принимать его с точки зрения своей совести, а не что бы вам понравиться. Я даже не ожидала , что будет такая бешенная реакция на эфиры, на мою позицию в партии, я это делала… Знаете, когда я сегодня написала…, там пишут:«Ей там должность наверное не дали»,  либо: «Это новый проект партии Регионов», ну это называется, что, ну не то, что логики нету, – мозгов нету!  Потому что когда Тигипко сказал, я через час написала, а он уехал отдыхать. Я приехала на дачу в Вышгарад и написала, что я не войду, о каких должностях может быть речь? У меня не возникло это в голове, так вы меня пытаетесь обвинить в цинизме, так кто циник больше?   Если я об этом  не подумала, а вы это подразумеваете. Если мне пишут, что я проэкт партии Регионов, но опять-таки должен быть анализ, что партия Регионов идиоты? Проект Тигипко, который полностью финансировался его деньгами, чтоб создать проект, и тратить свои? Тем более они прекрасно знали, Тигипко не был конфликтный, а я очень конфликтная дама. В том смысле конфликтна,  что я никогда не сделаю так, как мне прикажут, а сделаю так, как я считаю нужным.

– Ви вже зараз можете розпочати свій власний проект, щоб довести, що Ви не є проектом партії Регіонів,і всі нарікання відВас відпадуть відразу, Ви ж самі це розумієте.

– Могу! Могу! И я не собираюсь ни с кем из женщин конкурировать, и с Богословской я не собираюсь конкурировать. Есть люди с которыми мне приятно общаться, а есть не приятно. Я просто не трачу на это время. Одна студентка ко мне подошла и сказала:  «Александра Владимировна, а вы знаете, как я вас ассоциирую из Богословской?» – я спрашиваю: « И как?»,-  ну, что значит ребёнок  – «Богословская смотрит в зеркальце и говорит: «Я ли на свете все милее, всех румяней и белее» – а зеркальце ей отвечает – «А Кужель лучшая». Я так смеялась. А знаете, что у ребёнка произошло? Откуда такая ассоциация? Я беленькая, а Богословкая черная.  А в сказке как?  Королева, которая спрашивает в зеркальца – черненькая, а принцесса – беленькая. У ребёнка просто сыграл визуальный ряд, каждый чувствует,  как он хочет. Я посмеялась, потому что на самом деле, –  люди…, не я им показала Богословскую, а люди были благодарные, что это увидели другие. Тоесть, они думали, что видят только они,  а вот спасибо Кужель –  показала. На самом деле,  просто совпало, моё ощущение, и ощущение людей, к тому, что происходило, к тому, что она говорила, и не более чего. Если бы она вышла и говорила умные вещи, что вы думаете? Я бы на неё кидалась? Или я бы ей говорила какие-то вещи? Да, она сказала умную фразу: «Не должны быть люди с криминальным прошлым при власти!!!» – и ей зал зааплодировал. Это не связано с какой-то визуализацией  именно её, просто всех достало…, те люди которые не любили Юлию Тимошенко, им понравилась моя позиция, она такая и была, я не хочу, что бы это было в стране, я хочу, что бы это закончилось. Что я предложила всему украинскому народу? – Осмысление. Остановитесь и подумайте, что происходит? Вот озлобляться, это самое хужее, вот осмыслите, и просто посмотрите. Вы потеряли вот это, вот это? А что я приобрела? – Ничего! А что меня ждёт впереди? Я этого хочу, или не хочу? Я это пережду, или не пережду? Или пусть покувыркаются другие? Всё! Если ты понял…, мне люди пишут: «Я хочу быть рядом с вами» – :«Спасибо!»-  пишу я – :«Свяжемся». Те которые пишут: «…ну, ну, посмотрим, что она сделает…», как вы думаете, я буду им звонить?  Нет! Они должны сами понять, что они хотят, поэтому, хочешь бить счастливым? – будь им! Вот я сейчас счастлива тем, что я то что думаю, то делаю – это счастье. Поверьте, я ни на одну секунду не пожалела о том, что сделала, я и минуты не потрачу, чтобы читать коменты. Вы знаете, я наверное единственный  политик, который все сплетни узнаёт последним. Вот меня это не интересует, у меня есть своя характеристика людей, я людей ценю, не потому что они пишут в средствах массовой информации, я их ценю по двух моментах: их профессионализм, и их порядочность.  У меня очень много в команде людей, с которыми, мы сошлись, когда люди меня очень жестко  критиковали.  Я приглашала этих людей, и пыталась разобраться, потому что, когда тебя критикуют, это ещё не означает, что тебя хотят угробить! Есть люди которые говорят: «Я там с этим не согласен», я потом пытаются понять, задаю  наводящие вопросы, если я вижу, что там есть «зерно», которое я не увидала, я ещё и встречусь, и попытаюсь разобраться, потому что он хочет как я, но он не согласен вот с этим. А когда просто начинают говорить: «Та це все гімно!», то я просто это все откидаю, выметаю, и так дали, потому что, с ними всё равно ничего не построишь. Вот мне пишут:«Вы говорите не так!» – я спрашиваю – «А как надо?», – в ответ -: «Це ваша справа, от ви політик, ви там і робіть». – Всё! Разговор не имеет смысла. Поэтому и вам как журналистке, у вас очень сильный напор, вы пытаетесь вести свою линию, но здесь самое   вкусное в вашей работе – встать над ситуацией, потому что вы должны не просто так, вот людей интересует, как она относиться? Я всё сказала, что она лучший премьер.

– Ви так агресивно сприймаєте мої запитання, Вас ніхто не хоче чимось образити, на мій погляд за Вашупозицію, вас не лише можна, але й мені,як жінці, потрібно підтримати. Ви самі-собі наразі створюєте провокацію. Ви мене розумієте?

– Вот вы не поверите, но вот в это кафе ко мне журналисты приходили с цветами.

– Нажаль я без квітівходжу на  інтерв’ю. 

– Вот приходили просто, ведь на самом же деле, есть же разные журналисты. И точно разные политологи, есть которые обслуживают определённые  партии, которые понимают, что, от того, что Кужель начала говорит, ничего хорошего им не светит. Потому что они понимаю, что я знаю слишком много.  И они бы были очень заинтересованы, что бы я «замовкла». Поэтому, у меня тоже был выбор: писать диссертацию, и закончить её, идти преподавателем, открыть свою школу, заняться каким-то бизнесом. Поверьте, такого ещё лоббиста поискать нужно. То есть, я могу закрыть глаза на все звонки мне, на телеграммы, не на поддержку просто, а на то, что людей разрывают просто, когда убиваю матерей одиночек, когда у многодетных матерей забирают дома, когда закрывают у меня в Крыму детские санатории? Я смогу помочь? Зная мой характер!? – Я смогу! Я все равно буду страдать, я все равно буду бежать, я буде лезть. Я все равно влезу!!! Вот как вам привести пример, что бы вы меня поняли? Мы ехали в салон с водителем, два, или три дня назад, и попали в улицу, где стоят две машины,  и не могут разъехаться, и мы подъезжаем, а там глухонемая пробка,  а я опаздываю страшно, и говорю водителю:«Сиди!». И вот сидит девушка в машине, и не даёт никому проехать, я её узнала, и говорю ей: «Солнце здай назад» – она в ответ – «Нет Александра, не здам, они меня достали, я сорок минут стою, никто меня не пропустил!!! » – я ей говорю: «Я тебя очень прошу, я тебе даю слово, что я сейчас встану и все разрулю». Она отъехала, я перешла на другую сторону, там где ехали беспрерывно, стала на место где едут машины,  все остановились, и меня все слушались, все разъехались, и вся заработала улица. Но все сидели! Все сидели в этой пробке! Оказывается, они седели сорок минут! Поэтому, в данной ситуации, я попробую порулить, не управлять, помочь всем разъехаться, помочь что-то сообразить. Может кто-то действительно ищет какую-то свою дорогу для себя, может  кого-то, я научу. Для меня это жизнь.

– Пані Олександро, скажіть, будь-ласка, Ви будете балотуватися до Верховної Ради України?

– Не знаю. Пока у меня этой цели нет! Не цели нету, нет команды с которой я бы пошла.

– Але ж Ви вже зараз можете увійти до, будь-якої, партії, щоб балотуватися до ВР.

– Нет! Вот у «будь-яку» – не могу! Это не я буду. Я не могу зайти в партию Регионов, я не могу зайти в партию Яценюка, я не могу зайти в «Свободу». Это я вам точно говорю. Остаётся не большой выбор.

– Тобто, це буде партія «Батьківщина»?

– Это может быть. И тоже,  только при условии, что это будит решение Юлии Тимошенко. Я даже на эту тему, вот вы спрашиваете, а я пытаюсь что-то фантазировать. Я над этой темой не думала, потому что ни с кем не встречалась, и не говорила. У меня сейчас задача, создать гражданское движение, надеюсь  удастся вырастить три, либо пять лидеров, которые войдут в ещё какие-то партии, но будут отвечать  общие диалоги, это для меня большой  выигрыш.

-Якщо ви увійдетедопартіїТимошенко, тоце громадське об’єднанняавтоматично будепідтримуватинанаступних парламентських виборах саме цю партію?

– Нет! Даже не думайте! Это никогда не бывает так. Вот запомните, те люди которые думают, что они создали какое-то движение, люди им поверили, а потом они куда-то слились, и люди за ними пошли, это не правда, и задача моего гражданского движения, это не для того, что бы сотворить ещё одного кумира Александру Кужель – нет, это что бы вы научились противодействовать любой власти. Понимаете? Потому что один в поле не воин. Понимаете, и если я приму решение, или какая-то  третья  появиться команда, или вдруг проснётся Кличко и поймёт, что он не третья сила, и все его рейтинги, это липовые рейтинги, кроме него, все знают, что в него у команде никого нету, и он потерпит, такое же  фиаско, как и было, то если не появиться ничего, то я и не пойду.

– Особисто Ви вважаєте Кличка не серйозним політиком?

– Нет конечно! А что такое политик? Есть ли у него предпосылки? – Да! Если у него останется свой стержень, и если он не  создаст команду и она не  будет делать те шаги,  которые мы хотим, то при всей моей симпатии, я не знаю тех людей которые за него проголосуют. У меня был не очень хороший опыт работы с его фракцией с депутатами Киевского городского совета, когда мы боролись за малый бизнес, они нас не поддержали. Поэтому, когда любая партия говорит, что мы за развитие предпринимательства, я хочу понять, что туда вкладывается.

– Якщо, можливо, Ви знову повернетеся до влади, чи зможете, або й навіть, чи будете Ви намагатися повернути ті умови оподаткування малому та середньому бізнесу, які були до цього? Адже, навіть,на той самий Помаранчевий Майдан,із районів,мали можливість,і кошти, приїхати люди, які займалися бізнесом. Наразі, вони б і приїхали, але кожен намагається, зайві три дні  поторгувати, щоб хоч якось врятувати від банкрутства свій бізнес.

– Я знаю, я это всё знаю. Вы всё правильно понимаете. Я хочу сказать, что такого единого налога, как был в девяносто восьмом году, уже не будет, закон о едином налоге уже принят, мы отстояли, чтобы люди пенсионеры не платили налоги о пенсионном взносе, чтобы инвалиды не платили пенсионные взносы, нужно сейчас уменьшить ставку пенсионного взноса, но люди должны понимать, что они должны сами себе откладывать на пенсию, нужно говорить, что люди могут остаться без пенсии и это нужно понимать, и говорить честно. А другой вопрос, когда я создала этот указ, чтобы к ним, ни налоговики не ходили, ни менты, я их защитила на тот период, и дала возможность им подняться. Не все смогли подняться, многие так  «найнятими особами»  и остались, и это нормально, потому что не у всех людей есть дар предпринимательства. Ничего не нужно  придумывать, им нужно создавать, есть такое понимание в мире как государственная программа поддержки предпринимательства, одно –  это налоги, второе, –  это бизнес инкубатор. Вы практически не платите за аренду, третье, это упрощенная отчетность и многое другое. Что с ними делать? –  Я знаю, но самое интересное, что бизнес знает, и лучше меня, никто не знает, как это делать! И система микро кредитования, как она должна работать, а не из банками, если они вот так из банками будут работать, они никогда не поднимутся. Давайте говорить, что это не малый и средний бизнес, и к этим людям нужно относиться с поклоном. Потому что они не стоят за какими либо субвенциями на очереди, а пытаются выжить сами.

– Щодо землі, наразі Литвин пропонує створити державний банк землі, як Ви до цього відноситеся, це буде вигідним кроком для власників землі?

–  Хочу вам сказать, что я категорически против! Где взять деньги на банк земли? –  Это не проблема, поверьте мне, сейчас сколько ушло откатов, и такие сейфы набиты деньгами…, земельный банк, это последнее что у нас будет, это как бабушка с дедушкой на смерть откладывают, так и у нас на нашу смерть, – это земля. Банк земельный, это практически мгновенное исчезновение, – захват земли. Каким образом это делается? Сегодня у вас работает арендатор, он не покупает, он даже покупать у вас ничего не будет, он берёт, благодаря договору аренды, на сорок лет, закладывает вашу землю, и берёт кредит, а потом исчезает, «рога и копыта», или говорит, что я не отдам кредит: «Нет у меня денег!». Что остается в банке? – Земля! И вы ничего не сможете сделать.

– Добре,якщо цей варіант не підходить нам, що особисто Ви можете запропонувати, який вихід із ситуації?     

– А это когда мы напишем закон, мы вам скажем.

– І все ж таки, якою буде Ваша позиція?

– Однозначно, –   продажу земли,  мы предлагаем отменить! Никаких мораториев, как сейчас есть – нет, нужно провести полную инвентаризацию земли, сверить все границы, заполнить и проверить людям все кадастровые номера, после этого, разрешить  нормальную, прозрачную, с государственным контролем, с выплатой дивидендов отдавать в долгосрочную аренду  сельскохозяйственной земли, и никаких банков земли, потому что, на самом деле, иностранцы только этого и ждут,  даже сейчас иностранцы смеялись: «Александра, вы правы! Мы ждём!», потому что это самый простой механизм из захвата земли.

 – Добре,дякую Вам пані Олександро, не без конфліктів, та інтерв’ю вийшло доволі не погане, я Вам щиро вдячна.

– Хух,спасибо! Давно у меня такого интервью не было. У вас очень сильный напор, «ви будете великою людиною!».

-Дякую! Щиро!

Інтерв’ю провела Ірма Крат

http://svoboda-slova.net.ua/index.php/politika/19-2011-12-11-22-58-23.html