(Пятнадцятирічна сирота на прохання міліціонера сказала на камеру, що її хотів згвалтувати кремезний чоловік – колишній афганець, після чого вона його побила, а на останок задушила власними підтяжками )
Вже другий рік поспіль у Полтавській області йде боротьба журналістів із правоохоронцями, які «таємно» кинули за гарти неповнолітню сироту Вікторію Санжарівець, приховавши справжнього вбивцю від суспільства.
Коротко про життя дівчини. Заарештована Вікторія Санжарівець жителька с. Ліщинівка Кобеляцького району Полтавської області. У трирічному віці рідна матір померла від страшної хвороби, залишивши свою двійню, як ми тепер усі бачимо, на розтерзання державі. Згодом, у родині з’явилася мачуха, яка маючи власну доньку Оксану – недолюблювала прийомних дітей. Чого вартий лише той факт, коли дівчинку спіткало горе, матір відмовилася наймати адвоката, пояснивши це тим, що збирає кошти на ремонт будинку. Мачуха працює в інтернаті, де утримують осіб із вадами розумового розвитку. Користуючись цим, вона «зробила» групу інвалідності своєму чоловікові та братові Вікторії Володимиру. Окрім цього, вона постійно отримує кошти на утримання прийомних дітей сиріт. Загалом, щомісячний прибуток сягає близько п’яти тисяч гривень, але ці кошти на дітей-сиріт чомусь не витрачалися. Якщо заглянути до Вікторії у її записничок, в якому вона викладала все, що можливо б могла сказати рідній матері, то там написано «…Де взяти 5 гривень на супирклей, щоб заклеїти туфель?»
У серпні 2010 року дізнавшись про проведення триденного фестивалю в місті Кобеляки, який щорічно організовує Мирослав Кувалдін, Вікторія разом із своєю подругою Лесею – поїхали в місто на відпочинок. На цьому фестивалі Вікторія Санжарівець познайомилася із Сергієм Звенигородським, це був один із організаторів фестивалю (колишній афганець), який, все що там відбувалося знімав на відеокамеру. На той час, тендітній, і дуже гарній дівчинці вже виповнилося 15 років, Звенигородському ж 42 роки, який спілкувався із дівчатками, як із своїми дітьми, і без будь-яких натяків не сексуальні стосунки. Їм він захоплено розповідав про рок-гурт до якого він колись входив, та його плани на майбутнє. Наступного дня, дівчата знову вирушили на фестиваль, який, до речі, проводили на березі річки Ворскла. Під час фестивалю дівчат вирішили запросити для власної розваги у своє товариство два працівники Кобеляцького райвідділу міліції Юрій Лісний та Олександр Драна. Вікторія цих молодиків знала дуже добре, бо один із них, а точніше Юрій – був дільничним сусіднього села. На вигляд він дуже гарний, тому серед обдурених малолітніх дівчат користувався неабияким попитом. В лабети його оманливого кохання потрапила й Вікторія. Але цього вечора, Юрій під час розпивання спиртних напоїв в альтанці, що була неподалік від фестивалю, почав відкрито залицятися до подруги Вікторії Лесі, що закохану дівчину образило дуже сильно, і вона вимушена була, зі слізьми на очах, покинути це товариство. Додому, де її ніколи не чикають, дівчинці йти не хотілося, тому повернувшись на фестиваль, щоб глянути, чи нікого немає із знайомих, дівчина нікого не знайшовши знову присіла в порожній альтанці. Через декілька хвилин до альтанки підійшов Звенигородський, який впізнавши Вікторію присів погомоніти. Після цього, розпорощавшись із своїм співбесідником Вікторія пішла на автомобільну заправку, що для міста слугує нічним «закладом відпочинку», бо усі інші заклади після одинадцятої вечора не працюють. На заправці Вікторія зустріла свого товариша Вовка Віталія із яким говорила про свої наболілі проблеми, аж до ранку. В ранці ж, дівчина поїхала автостопом додому.
Через декілька днів до Вікторії приїхав ще один знайомий працівник міліції, разом із начальником «убойного» відділу у Полтавській області Олександром Власенком, які забравши її до відділку (без відома батьків) – пояснили, що Звенигродського знайшли задушеним власними підтяжками на березі річки, і так-як, вона остання із ним бачилася, її посадять за вбивство на довгих 15 років. Дівчина дуже злякалася, але тут Власенко наче кинув дівчинці «рятівний круг», мовляв – «…ти зізнайся на відеокамеру, що він тебе хотів зґвалтувати, а ти захищаючись задушила його », – і щоб це було схоже на правду, попросив зателефонувати до мачухи, щоб остання, до міліцейського обшуку, розірвала одяг в якому того дня Вікторія була на фестивалі. На прохання падчерки, мачуха розірвала блузку, а от джинсову спідницю порізала із сусідкою ножицями, бо розірвати не вийшло. Окрім цього, він пояснив, що ніхто не дізнається про те, що вона взяла на себе вбивство, а їй, лише доведеться два роки відмічатися у відділку, як за умовний термін самозахисту.
Дівчина виконала все, як попросив двохметровий «рятівник» долі.
Та через декілька днів до двору Вікторії підлетів «воронок», з якого вискочили захисники народу, та одягнувши дівчинці на тендітні руки важучі кайдани – повезли в СІЗО.
Після цього Олександра Власенка за швидко відкритий злочин підвищили у званні, працівникам райвідділу вручили подяки. Дівчинка ж сиділа у камері, і тихо та розгублено ридала від того, що повірила сорокарічному, лисому, 110-ти кілограмовому велетню в погонах.
Все було безглуздо прораховано до найменшої подробиці. Працівники міліції, які вже давно практикують закриття злочинів за допомогою саме такого методу, добре знаючи родину Санжарівець, впевнені були на всі 100, що ніхто не кинеться на порятунок , більше того, дехто навіть видихне із полегшенням. Так і сталося, усі мовчали, ніхто навіть не думав, що до суду приїдуть журналісти; Ірма Крат, Олександра Кулика та Людмилу Кучеренко. Суддя Віктор Голубенко, який вів справу, не раз просив конвоїра вивести журналістку Ірму Крат із залу суду за втручання у процес, та кожного разу журналісти стаючи на дверях не давали цього зробити. Суддя, не очікуючи на журналістів, звісно. планував швиденько засудити дівчину, але за тиждень медійники розгойдали справу так, що вже ні суд, ні прокуратура, ні міліція – не знали, куди себе діти від людського самосуду та майбутньої відповідальності перед законом.
Протягом року, суддя вперто відхиляв усі клопотання адвоката Сергія Колотія, який, до речі, на прохання журналістів погодився безкоштовно захищати сироту від держави. Бачачи, що суд не хоче реагувати на розголос справи, обласні журналісти звернулися до всеукраїнських телеканалів за допомогою. Відразу відгукнулися телеканали НТН програма «Агенти впливу» та ТРК «Україна » програма «Критична точка». Ірма Крат провівши власне журналістське розслідування, побувавши протягом року на цілій низці судів по цій справі, зафіксувала усі порушення судового процесу, і в терміновому порядку звернулася до Вищої Ради Юстиції з проханням витребувати матеріали справи та звільнити суддю із займаної посади за не виконання своїх обов’язків по дев’ятьох пунктах. Вища Рада Юстиції направила лист до Кваліфікаційної Комісії Суддів України та наразі проводить перевірку викладеної інформації. За зверненням цієї ж журналістки голова Комітету з питань правосуддя Сергій Ківалов виніс цю справу на слухання комітету, після чого, також направив її до Вищої Ради Юстиції.
Доки журналісти пишуть, міліція думає, прокуратура крутить все по колу, а суддя стоїть поміж трьох вогнів – Вікторія Санжарівець вже другий рік поспіль сидить в СІЗО і вже не вірить, в нікого, і нікому. На останньому слуханні, вона взагалі відмовилася говорити, пояснивши це тим, що вже сотні разів говорила це новим слідчим, новим прокурорам, журналістам, правозахисникам, але її не чують.
Побачивши, що дівчина через затяжний розгляд справи може зійти з розуму, журналістка Ірма Крат переговоривши із координатором руху Асоціації інституцій громадянського суспільства «Діалог з Владою» Марією Колесник, громадськими діячами та столичними журналістами 16 листопада 2011 року провела акцію протесту під стінами Генеральної Прокуратури України «Проти катувань!». Генеральна прокуратура пообіцяла розібратися у справі, і знайти справжнього вбивцю. Наразі, в день акції протесту, суддя відправив справу на дорозслідування з метою знайти справжнього вбивцю. Але знову ж таки нонсенс, правоохоронці, які не бажають остаточно визнати своєї вини – дівчину залишили під вартою.
Окрім цього, прочитавши журналістське розслідування Ірми Крат на сайті інформаційного агентства «Полтавщина», цією справою зацікавилася телепередача «Битва екстрасенсів», які 20 листопада 2011 року показали своє бачення цього вбивства, чим додали ще більшого розголосу по цій справі.
Завтра ж, 2 грудня, об 14.00, на цю тему в інформагентстві «Уніан» буде проведена прес-конференція, її буде проводити головний редактора «Свободи слова» Ірма Крат. Ціль конференції, залучити до справи усіх найвпливовіших журналістів України, що дасть змогу врятувати дівчину від тюрми.
