Судовий антирепортаж

П’ятого січня на запрошення колег я відвідав судове засідання у справі проти чотирьох громадських активістів з Луганської та Донецької областей, яких прокуратура має намір звинуватити в присвоєнні сум від 1500 до 2800 гривень за статтею 191 ККУ, яка передбачає покарання від 3 до 8 років позбавлення волі. Пропоную до Вашої уваги свої рефлексії з приводу побаченого і почутого.
Зрозуміло, цей текст не може претендувати на об’єктивність і не є репортажем. Працюючи в громадському секторі вже більше 10 років і знаючи реалії цієї роботи, я не можу ставитися до цього судового процесу неупереджено.
Знайомтеся з головним підозрюваним: Сергій Зуєв – людина, яка протягом багатьох років працює в інтересах дітей вразливих груп (соціальні сироти, діти з інвалідністю, діти у конфлікті із законом). Сергій керує дитячою громадською організацією «Театр естради «Клас», паралельно очолюючи Алчевський міський Центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. Організація Сергія Зуєва входить у «Правозахисну дитячу мережу Донбасу», що працює на території Донецької та Луганської областей з 2009 року і за цей час надала допомогу вже більше 1500 клієнтів. Крім нього звинувачення збираються висунути ще трьом підприємцям та громадським активістам з Алчевська, Перевальська та Сніжного, які за контрактом співпрацювали з організацією «Клас» три роки тому.
У чому ж прокуратура вбачає провину цих людей? У 2009 році організація, якою керує Сергій Зуєв за рахунок гранту від Антикризової гуманітарної програми Фонду «Відродження» організувала та втілила проект «Дитинство не відміняється», в рамках якого діти-сироти та діти з «проблемних» сімей відпочили та оздоровлювалися на узбережжі Азовського моря. Для організації цього заходу Зуєвим були укладені угоди з трьома приватними підприємцями (на даному етапі вони не хотіли б розкривати своїх імен), які зобов’язалися забезпечити юридичний і методичний супровід табору. За надані послуги їм були одноразово перераховані суми від 1500 до 2800 гривень. Крім цих експертів у проекті взяли участь ще 8 волонтерів, з якими директором «Класу» були укладені угоди на надання безоплатних послуг. Двоє з цих людей через 2 роки після закінчення проекту подали заяви в міліцію, в яких поскаржилися на невиплату їм гонорарів, нібито обіцяних за роботу в якості вихователів. Ці заяви і послужили початком цькування Сергія Зуєва, а разом з ним і людей, які надавали послуги в рамках проекту. В офісі та квартирі керівника алчевського «Класу» були проведені обшуки, вилучені документація, печатка та комп’ютерна техніка. Робота організації вже понад півроку повністю паралізована.
Обвинувачення стверджує, що приватні підприємці, які за угодою співпрацювали з проектом «Дитинство не відміняється», отримали свої гонорари незаконно, оскільки не були присутні на місці проведення дитячого наметового табору. Підозрювані стверджують, що їхні контракти не передбачали особистої присутності в таборі. За їхніми словами, вони повністю виконали умови угод, здійснивши всі необхідні роботи з підготовки та методичного супроводу виїзного заходу.
Як таке слідство у справі ще так і не почалося – активісти, які підозрюються в цьому правопорушенні, з червня минулого року оскаржують законність порушення кримінальної справи. Оскаржують небезуспішно: алчевський міський суд у липні вже визнав постанову про порушення справи незаконною (що не дивно, зважаючи на якість матеріалів обвинувачення), але Луганський апеляційний суд повернув скаргу до Алчевська для повторного розгляду. Новий склад суду розглядає цю справу вже третій місяць.

Кілька слів про процедуру. Службовці алчевського міського суду явно не розпещені увагою журналістів і громадянського суспільства – моє наполегливе бажання бути присутнім в якості спостерігача викликало у секретаря і судді помітне здивування. Ними була зроблена млява спроба переконати мене в необхідності заздалегідь повідомляти про бажання бути присутніми на процесі, але наполягати на цій омані служителі феміди не стали і дозволили мені залишитися. Суддя не вважала за потрібне одягатися в мантію, як того вимагає процедура. Але, до честі Її Честі, зауважу, що інших процедурних порушень в ході слухання допущено не було. Суддя прямо в залі докладно вивчила матеріали справи, вислухала аргументи заявників і прокурора, і задовольнила усі заявлені клопотання. Ми погрішили б проти істини, стверджуючи, що суддя надає явну перевагу одній зі сторін.
Після майже тригодинного засідання суддя оголосила чергову перерву, задовольнивши клопотання Сергія Зуєва про необхідність залучення до справи нових матеріалів.
Трохи вражень від слухання справи. Воно справляє дуже дивне враження. Справа буквально зяє «дірками» у свідченнях потерпілих і дивує довільним трактуванням цих свідчень слідчими органами. Слід зауважити, що, окрім свідчень трьох волонтерів табору, слідство не має жодних доказів, які підтверджують факт вчинення підозрюваними караного діяння. Претензії «потерпілих» дивні вже тим, що були заявлені через 2 роки з моменту невиплати їм гонорару, яка, за їхніми словами, мала місце. Виникає логічне запитання: що завадило їм заявити про порушення у 2009 році? Можливо, інвалід по зору Сергій Зуєв чинив на них тиск, погрожуючи розправою? Ті, хто бачив керівника алчевського ЦССДСМ хоча б один раз, у цю версію не повірять.
Викликає багато запитань і сама процедура порушення кримінальної справи. У матеріалах, наданих суду прокуратурою, відсутні заяви «потерпілих», які, власне, і послужили підставою для порушення справи – звинувачення неодноразово згадує їх у тексті постанови, але за минулі 8 місяців так і не спромоглося ознайомити з текстами цих документів ні підозрюваних, ні суддів. Це при тому, що крім цих заяв у міліції і прокуратури немає жодного документа, що підтверджує факт вчинення підозрюваними карних діянь. Вкрай дивний вибір свідків – з 8 волонтерів, які працювали в таборі «Дитинство не відміняється» були опитані тільки 3. При цьому, замість показань інших волонтерів до справи були долучені свідчення родичів заявників – людей, які не мали ніякого відношення до даного проекту. За клопотанням одного з підозрюваних до справи долучені матеріали, які вказують на досить тісний особистий зв’язок між однією із заявниць та оперуповноваженим Сергієм Сафоновим, який розслідував цю справу – відверті фотографії, необачно опубліковані заявницею в соціальних мережах. У справі немає жодних документів, які дають підставу вважати, що людям, які називають себе потерпілими, передбачались якісь виплати, більш того – до матеріалів долучені підписані ними угоди про надання волонтерських послуг (не передбачають винагороди). Однак, прокуратура, вперто ігноруючи ці факти і не беручи до уваги жодних аргументів опонентів, чомусь схильна вірити нічим не підтвердженим свідченням «потерпілих».
Чим же викликана така завзятість органів слідства? Головний підозрюваний, керівник алчевського міського Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді, впевнений, що все, що відбувається, – плід особистої неприязні окремих представників міського керівництва і спроба «видавити» його із займаної посади.
Найбільш недовірливі громадські активісти вважають, що «Алчевська справа» – це пробний камінь, відпрацювання схеми, яку влада має намір надалі використовувати для системного тиску на незручні громадські організації.
Не хочеться ні кидатися в крайнощі теорії змови, ні горою ставати на захист керівника алчевського «Класу», про діяльність і життєві принципи якого мені відомо не так багато. Але кваплива і бездарна робота слідчих органів дає цілий ряд аргументів на користь обох цих версій. У кожному разі, побачене і почуте в суді залишає неприємний осад і масу питань.
Мені дуже хотілося запитати присутнього в суді державного обвинувача, пана Горового, чи дійсно він вважає розслідування цієї справи, яка буквально розвалюється в руках (заявлений збиток якої – 5 тисяч гривень – втричі менший, ніж сукупний місячний оклад співробітників органів міліції та прокуратури, що розслідують його), набагато більш значущим для суспільства, ніж розслідування заяв про корупцію чиновників, тендерних махінацій [1] [2] [3] [4], незаконної приватизації [5] [6], фактів контрабанди [7] [8] і незаконної промислової розробки вугілля [9 ] [10] [11], збиток від яких за найскромнішими підрахунками складає десятки мільярдів гривень? Чи там прокуратура шукає загрозу законності і правопорядку? У мене було багато запитань до прокурора, але вони так і залишилися «висіти в повітрі» – він не тільки не захотів давати коментарі, але навіть і не вважав за потрібне представитись. «Хто ви такий, щоб я вам представлявся?» – ідучи, через плече запитала мене людина, що діє в офіційній якості – фактично, від мого імені і нібито в моїх інтересах. А справді, хто я? Всього-на-всього частина народу, на вірність якому присягнув цей суворий і неговіркий чоловік.
Ми живемо в дуже дивній країні, де одним сходить з рук незаконна скупівля стратегічних підприємств, [12] грабежі [13] і вбивства [14], а інших «за всією суворістю закону» судять, звинувачуючи у незаконності отримання сум, які не набагато перевищують нинішню мінімальну зарплату [15]. Але звинувачувати нема кого – ми самі зробили цю країну такою і крім нас ніхто її не змінить.
Костянтин Рєуцький