Сиропусна неділя вводить нас у Великий піст – благодатний час покаяння і навернення до Бога. Метою передвеликоднього посту є наше очищення від гріхів, щоб належним чином взяти участь у Пасхальній події.
Призначенням посту є повернення людини, яка через гріхи віддаляється від Бога, назад до свого Творця та Спасителя. Гріх не тільки спричиняє дисгармонію в душі людини і є смертельно небезпечним для її життя, але й ж загрожує нашим ближнім. Більше того, наша гріховна поведінка становить велику небезпеку для всього створеного Богом світу. Втрачаючи зв’язок з Богом, своїм Творцем та Спасителем, людина перетворюється з мудрого, люблячого та відповідального управителя довірених скарбів оточуючої природи, в жорстокого поневолювача, експлуататора та руйнівника.
В цьому контексті Великий піст є прекрасною нагодою для того, щоб, через повернення до повноти життя у Бозі і з Його підтримкою, почати процес порятунку волаючого про допомогу створіння, яке «стогне і страждає в тяжких муках» (Рим 8, 22).
Сиропусною неділею Церква нагадує нам про подію вигнання Адама і Єви з раю за їхній непослух. Цей спогад має глибоке екзистенційне значення для кожного з нас, адже показує першопричину людського гріха – непослух Богу, а також його згубність для всього створіння. Церква також навчає, що повернути втрачений Адамом Рай можна тільки через повернення до Бога.
Євангелія Сиропусної неділі вказує на три важливі аспекти повернення до Бога, які є між собою взаємопов’язаними: прощення, як потрібно правильно постити і які життєві пріоритети необхідно вибирати для осягнення Вічного Життя.
«Прощення» є центральною категорією повернення до Бога та осягнення Спасіння. Євангелія від Матея вказує на необхідність осягнення мистецтва прощати іншим. Дійсно, з душею переповненою образою, гнівом та ненавистю важко розпочати процес повернення до Бога, важко Його почути, важко зрозуміти Його спасаючі заповіді, важко здійснити глибоке покаяння і цілісне навернення. Звісно, що процес прощення інших передбачає попередній іспит власного сумління та життєдіяльності, щодо її відповідності Божій волі, включно зі ставленням до природного середовища, а також перепрошення за свідомі та несвідомі гріхи проти наших ближніх, суспільства і всього Божого створіння – оточуючої нас природи.
Чи наш іспит сумління є цілісним? Чи знаходять в ньому місце питання щодо гріхів проти Божого створіння? Чи усвідомлюємо, що забруднюючи та руйнуючи своє природне довкілля, зневажаємо Його Творця, і наражаємо на небезпеку здоров’я та життя людей? Чи запитуємось ми, яким чином наше повсякденне життя – на роботі, при домашньому господарюванні та проведенні дозвілля – можуть бути більш дружніми до створеного Богом навколишнього світу?
«Правильно постити». Піст – це насамперед засіб осягнення чистоти серця, через стриманість та поміркованість у їжі та питті, використанні матеріальних благ, а особливо, через духовну боротьбу із пристрастями. Піст має сприяти здійсненню нашого щирого та глибокого покаяння, визволення від гріхів і повернення повноти життя з Богом. Відповідно, піст має визначатися не показовістю, але передусім внутрішньою дієвістю та цілісністю, що включає в себе також і піст для збереження природного довкілля та всього створіння Божого.
«Життєві пріоритети». «Не збирайте собі скарбів на землі, де міль і хробаки нищать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте собі скарби на небі…» – цим повчанням Євангелія Сиропусної неділі вказує, що потрібно розставити правильні акценти у своєму житті, у своїх рішеннях та вчинках. Піклуватись необхідно насамперед про вічні цінності, які є запорукою нашого спасіння. Вкрай небезпечно, коли людина починає вважати, що може бути щасливою пропорційно до кількості накопичених матеріальних благ. Перебуваючи в неволі споживацької ментальності, опанована жадібністю та захланністю, людина порушує заповіді соціальної справедливості і перетворюється в руйнівника створеного Богом світу.
Таким чином, Сиропусна неділя, вводячи нас у Великий піст, подає нам своєю Євангелією основні орієнтири для дієвого повернення до Бога, якими є визнання гріхів, покаяння, вибір правдивих життєвих пріоритетів і цілісне навернення до нашого Творця та Спасителя, яке передбачає, що ми почнемо у своєму повсякденні жити по божому – у відповідності до своєї Божественної гідності та синівства, з Божою мудрістю та любов’ю ставитись до своїх ближніх та всього створеного Богом світу.
Джерело: Бюро УГКЦ з питань екології