Як повідомлялося, у славному місті Херсон співробітниками не менш славної тамтешньої міліції було затримано студентів, котрі розклеювали листівки проти такого собі Януковича Віктора Федоровича, відомого також як “президент”.
І шиють їм браві владохоронці частину 2 ст.296 КК України, себто “Хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинене групою осіб”.
Далі – ніякої юридичної казуїстики, лише здоровий глузд.
Чи є розповсюдження листівок “грубим порушенням громадського порядку”? Аж ніяк – Конституція гарантує свободу висловлювань, право поширювати інформацію “усно, письмово та в інший спосіб”.
Чи супроводжувано розповсюдження листівок “винятковим цинізмом”? Ні, якщо тільки на листівках не стверджувалося, що Янукович – взірець правослухняности, геній, та феноменальний виконувач передвиборчих обіцянок.
Чи могла в тому бути “особлива зухвалість”? Тільки в одному випадку – якщо влада вважає, що виступати проти влади – апріорі зухвало. А якщо так, то така влада взагалі не має права на існування.
Чи було, чи могло бути розповсюдження листівок проти Януковича вчинене “з мотивів явної неповаги до суспільства“? А що, зацікавленість політикою – це свідчення таких чи подібних мотивів? А що, зрештою, Янукович і суспільство – те й саме? Перепрошую, Янукович – у Межигір’ї з земляними зайцями та у кортежах з УДО, а суспільство – он воно – на вулицях, у гостинках та маршрутках. Дві великі різниці. Більш того, враховуючи рясні капости, нароблені Януковичем і януковичами суспільству (щоб далеко не ходити – загальновизнане, так би мовити, “покращення життя вже сьогодні”), агітація (не передвиборча, просто агітація – що не заборонено, то дозволено) – це радше вияв глибокої, явної до суспільства поваги.
Відтак, з боку херсонської міліції затримання тих студентів є або проявом професійної непридатности (вивчити науково-практичний коментар до статті КК, щоб не робити дурниць, може навіть вчорашній двієчник), або чимось дуже схожим на політичні репресії.
Властиво, їх варто не саджати, а нагороджувати – за виявлену глибоку повагу до суспільства. Котре, відповідно, мало б виявити до студентів взаємність.
Ну, опозиціє! Ну, “батьківщино”, проявись! Ну, “фронт змін”, яви свою могутню силу, захисти юних та беззахисних правдолюбців… Життя складається не з гучних заяв та дерібану, а з кропіткої кожноденної роботи. Хлопці зробили маленький, але відвертий і геройський вчинок, політолог сформулював… А що зробили депутати, які найнялися до нас на роботу? А хлопців можуть просто вбити чи покалічити лише за те, що скажуть тим херсонським падлюкам якісь відверті щирі слова… Як, приміром, це сталось з Ігорем Індилою. Найняті охоронці, агов!