Острів Любичів – найбільший річковий острів в Україні (площею понад 4500 га), розташований на Десні в межах Київської і Чернігівської областей, володіє унікальною природою і тому фігурує як заповідна зона в межах проектованого НПП “Подесіння”. Але з 2009 року над ним нависла загроза забудови…
Острів омивається власне Десною з однієї її сторони, та її протокою Любич – з другої. Любичів порізаний численними озерами, старицями, вкритий пишнотравними заплавними луками та перелісками. Багата острівна природа довгий час була позбавлена від людського впливу, адже єдиний міст на острів, що знаходився в селі Соболівка, зруйнувався біля 20 років тому. З тих пір острів був відкритий лише для човнярів, байдарочників, та “бродників”, що переходили Любич вбрід. Така ізоляція сприяла доброму збереженню природного середовища та численних представників Червоної книги рослинного та тваринного світу. Тому цей острів мав і має ключове значення в контексті збереження заплави Десни і Деснянського екологічного коридору. Тому, при розробці проекту створення національного природного парку “Подесіння”, Любичів мав стати заповідною зоною. Водна ізоляція якомога краще сприяла покладеним на заповідну зону функціям. Але 2009 року на острів збудували міст, в селі Літочки. Будували його Збройні Сили України, на відкритті було присутнє військове начальство, і по новинам показали, як військові зробили “подарунок” місцевій громаді, збудувавши міст, і тепер селяни матимуть змогу ходити на острів, пасти корів і косити сіно. Лише самі селяни скромно потискали плечима, мовляв, дякуємо, та нам той міст і не потрібен якби… І тут стало зрозуміло, що міст побудований спеціально для проїзду важкої будівельної техніки, адже острів то весь розпайований, а багатіїв, бажаючих мати затишну “фортецю” на острові, хоч греблю гати! Тоді дивна “благочинність” військових отримує своє пояснення.
Але чи то економічна криза боляче вдарила, чи то затягнулась махінація із переведенням землі із категорії земель сільськогосподарського призначення, що необхідно для будівництва, але будівництво затягувалось. Проте, на жаль, сталося те, що мало статися.
31 березня активістами було знайдено перший котлован. Подалі від сторонніх очей, глибоко в заболочених вербових чагарях починається будівництво. Воно то не дивно – Десна поруч, до неї якихось сто метрів…Котлован почали копати десь восени минулого року, і зараз він стоїть, заповнений водою і кригою, в оточенні викорчуваних дерев.
Хотілося б вірити, що це котловани не під будівництво, але зі здоровим глуздом не посперечаєшся. Між тим, згідно Водного кодексу України, острови прирівняні статусом до прибережних захисних смуг, і будівництво чи інші форми господарської діяльності тут заборонені. Тому ми бачимо брутальне порушення законодавства України. І це навіть не враховуючи величезної природної цінності острова…
Активісти вимагають у прокуратури і екологічної інспекції знайти винуватців і притягти їх до відповідальності. Сподіваємось, Любичів не стане другою Конча-Заспою..
Андрій Плига
http://pryroda.in.ua/dop-kyiv/na-ostrovi-lyubychiv-pochynayetsya-budivnytstvo-kotedzhiv/
Треба той міст чи розібрати, чи підірвати