ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕННЯ СУСПІЛЬСТВА
Протести, перемоги та репресії в Україні
Тижневий огляд 7 – 13 квітня 2012 р.
На минулому тижні відбулася 61 протестна подія. Кількість протестів практично не змінилась у порівнянні з попереднім тижнем. Однак, значною була кількість негативних реакцій з боку влади. Зафіксовано 15 випадків репресивних дій щодо учасників протестних акцій. Окрім того, на минулому тижні сталося лише 2 локальні поступки з боку влади.
Однією з тем, що збентежили значну частину громадськості в останні кілька тижнів стали гендерно-моральні питання.
На минулому тижні наймасовіша за кількістю осіб подія була присвячена майбутньому гей-прайду в Києві. Низка акцій в регіонах протягом весни також засуджували захист прав ЛГБТ, впровадження норм гендерної рівності та ювенальної юстиції.
7 квітня опоненти ЛГБТ-активістів – строката багатотисячна процесія з православною символікою – промаршували Хрещатиком до КМДА та влаштували мітинг-молебен з вимогою до офіційної влади не допустити «торжества содомії» в Києві та аналогічним проханням до «сил безтілесних».
Дещо дивним моментом, проявленим в ході в акції була порівняно мала кількість візуальних закликів проти ЛГБТ. При цьому, додатково православні активісти тримали в руках не один заклик проти електронно-мережевих технологій. Судячи з коментарів, учасники акції схильні трактувати проблеми екології, а також власних комфорту та безпеки як такі, що мають безпосередній стосунок до дій осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. Окрім того, згідно з висловленими думками щодо електронно-мережевих засобів та ідентифікаційних кодів, цілком можливо, що велика частина ортодоксально-релігійних громадських активістів розглядають об’єкти повсякденності як певну апокаліптичну реальність.
І навпаки – системні помилки державної влади та спекуляції, включені у владний дискурс, що часто визначають суб’єктивне відчуття дискомфорту та незахищеності, досі не стали очевидними та актуальними для багатьох громадських активістів.
Більше того, правлячий клас схильний використовувати традиціоналістські погляди та організовувати традиціоналістські акції публічного волевиявлення. Так народний депутат Вадим Колесніченко організував акцію проти «пропаганди гомосексуалізму» за участі близько 100 осіб практично одночасно з православною процесією на Майдані.
А тим часом гротеск безправ’я підвладних на фоні владної корупції відображається і на інституті релігії. Близько 10 активістів провели акцію проти корупції у церкві. Театралізоване дійство під Києво-Печерською Лаврою висвітлило одразу кілька аспектів системної деградації: розкошування церковних ієрархів в умовах економічної кризи, торгівля золотом, сріблом та послугами без податків, сексуальне насилля з боку представників духовенства по відношенню до осіб під опікою церкви.
Що характерно, протягом весни активісти основних християнських конфесій в Україні проводили послідовну моралізаторську кампанію практично ніяк не реагуючи в полі протестних акцій на гострі проблеми вірян – бідність, безробіття, соціальні виплати тощо.
8 березня півтораста активістів спілки «Україна для життя» виступили на захист традиційних сімейних цінностей у Києві. У ході виступів, учасники акції висловили незадоволення актуалізацією гендерної проблематики в суспільстві. Учасники акції мали на меті переконати громадськість в загрозі фемінізму: «Над існуванням жінки-матері нависла загроза. Йдеться про впровадження ґендерної політики, фемінізму в Україні на державному рівні, а це означає – узаконення гомосексуальних шлюбів, усиновлення ними дітей та пропаганду збоченого життя в школах».
23 березня антифеміністичний та гомофобний виступ відбувся у Рівному – прихильники та члени ГО «Всеукраїнський рух батьків» виступали з закликами, аналогічними висунутим двома тижнями раніше у Києві.
2 квітня подібна акція відбулась в кількох містах Львівщини – «Союз християнських матерів України» збирав підписи про заборону діяльності тих організацій, які, на їх думку, підривають інститут сім’ї та пропагують антиморальні ідеї. Крім того, уся серія акцій також виступала з вимогою заборони ювенальної юстиції, що, цілком можливо, навіть не відображає ставлення до сімейних і традиційних цінностей – натомість очевидною тут є недовіра громадян до державної соціальної політики та занепокоєння становищем дітей у дитячих будинках та інтернатах.
6 квітня естафету традиціоналістів перехопило місто Броди – більше 150 активістів організації «Світло надії» виступили проти толерантності до гомосексуальності, запровадження гендерних стандартів, ювенальної юстиції.
Усі зазначені акції традиціоналістів були приурочені також до майбутньої події, яку ЛГБТ-активісти планували провести у травні цього року. Йдеться про «Київський прайд» – марш на захист прав прихильників нетрадиційних сексуальних практик. В інтерпретації-ж традиціоналістів, марш несе не правозахисний, а пропагандистський характер.
Водночас пропаганда нібито традиційних цінностей, за якою насправді стоїть таврування людей через їхню сексуальну поведінку, відмова від визнання прав неповнолітніх поза сім’єю, вимоги заборонити аборти тощо, зустрічають ненасильницький опір та, подеколи, пом’якшувальну реакцію з боку провідників інститутів традиціоналізму.
Так, 10 квітня 4 активістки руху Femen потрапивши до дзвіниці Софійського собору розгорнули семиметровий банер з надписом «СТОП» («Т» у вигляді восьмиконечного хреста) задля того, аби «сповістити вічному місту про бандитську змову церкви й держави, мета якої накласти казенний контроль на священний жіночий дар дітонародження». Йдеться про законопроект № 10170 щодо позбавлення жінок права на переривання вагітності. Автором його виступив Андрій Шкіль – соратник опальної опозиціонерки Юлії Тимошенко.
Нещодавно митрополит Володимир, предстоятель УПЦ МП, тісно пов’язаної міжособистісними зв’язками з партією влади, виступив із закликом не забороняти аборти, а натомість залишити цю медичну операцію поза законодавчим регулюванням. Однак, повна неврегульованість норм процедури аборту є додатковим фактором небезпеки для жінок, що потенційно можуть її потребувати.
Дещо прихованими, втім, є інші два цілком можливих наслідки – регіонали в такій ситуації не втрачають позицій перед лицем прихильників легалізації абортів, йдучи, формально, за порадою одного з духовних лідерів свого електорату. Натомість, зусиллями Андрія Шкіля, прихильники прогресивних реформ в галузі медицини настороженіше ставитимуться до «Батьківщини».
А найголовнішим наслідком може стати те, що домінуючий дискурс традиціоналізму, позбуваючись тематики абортів, цілком звільняє собі простір для критики захисту рівних прав жінок та пропаганди гомофобії.
У разі справдження цього прогнозу, спекуляції та конфліктність у полі гендерних питань та сексуальності, виявлені з боку прихильників традиційної культури, стануть неприємною перешкодою для консолідації третього сектору навколо актуальних системних проблем.
Показники щодо кількості протестів та репресій можуть незначною мірою змінюватися, оскільки про деякі події ЗМІ повідомляють із запізненням. При розрахунку кількості протестів не враховувалася їхня тривалість.
Центр дослідження суспільства (ЦДС) – незалежний некомерційний центр дослідження соціальних проблем і колективних протестів. З вересня 2009 року ЦДС фіксує усі протестні події, репресії та поступки в Україні на основі регулярного моніторингу більше 180 національних, обласних та активістських засобів масової інформації.
Контакти:
Володимир Іщенко + 38 097 3964499
Данило Євтухов + 38 096 7728657
info@cedos.org.ua