Члени Партії регіонів, як відомо, люди дисципліновані і виконавчі. Ось, скажімо, недавно президент закликав продовжувати реформи, підвищувати дисципліну і якість надання адміністративних послуг. І що ви думаєте? Якість адміністративних послуг одразу ж зросла настільки, що громадянам, які захотіли реалізувати своє конституційне право бути обраними, навіть мажоритарні округи нарізали відповідно до їхніх побажань.
Звісно, не всім громадянам, а тільки достойним, із заслугами перед Батьківщиною. Бо громадян багато, а округів — мало. І взагалі, як писали класики, «всі звірі рівні, але деякі рівніші за інших».
Відповідну постанову про визначення меж одномандатних округів Центрвиборчком оприлюднив «під шашлики» — перед травневими святами. Відтоді всі намагаються розшифрувати цей ребус, угадуючи імена тих самих громадян, котрим нова політична географія забезпечує комфортні умови виборчої кампанії.
У Донецькій області це буде не просто комфорт, а справжній VIP-сервіс, оскільки до послуг правильних кандидатів, окрім зручно нарізаних меж, ще й адмінресурс, вишколена місцева преса, багато недорогих «волонтерів» та інші бонуси.
Правильно накреслити лінії на контурній карті, взагалі-то, не дуже складно, оскільки потенційні депутати, мабуть, всуціль нострадамуси — вони дивним чином заздалегідь передбачили рішення ЦВК і почали удобрювати «свої» території кілька місяців тому.
«Наш моніторинг активності потенційних кандидатів свідчить, що ще на початку року провладні кандидати точно „вгадали“ межі своїх майбутніх округів. Вони вже проводили там соціологічні дослідження, вивчали настрої територіальних громад… І ці межі округів, зазначу, не збігалися з округами 2002 року. Але вони звідкись дізналися. Проблема, однак, у тому, що нарізка округу навіть під одного кандидата „ламає“ гармонійний розподіл адміністративно-територіальних одиниць за округами», — зазначив у коментарі DT.UA голова Донецької обласної організації Комітету виборців України Сергій Ткаченко.
За його словами, у КВУ з самого початку не сумнівалися: округи визначали, орієнтуючись на інтереси конкретних кандидатів. Що призвело до дивних парадоксів: так, округ №60, котрий об’єднує сільські райони Донеччини, займає чверть території регіону. І переможе тут той, у кого найбільше бензину: об’їхати територію площею шість тисяч квадратних кілометрів — завдання ще те. В інших округах також неминуче будуть проблеми з логістикою через великі відстані.
У КВУ настільки впевнені в точності своїх розрахунків, що відкрито називають деякі імена. Так, спеціально «під кандидата» нарізано округи для Дениса Омельяновича (одного з «топів» Бориса Колеснікова) — йому віддано території, на яких розміщуються підприємства Колеснікова. Нардеп Ігор Шкіря вже давно «удобрює» свій округ, і навіть встиг організувати відставку надміру непоступливого мера Дебальцевого. Брат секретаря РНБО Андрія Клюєва Сергій отримав на відпрацювання Артемівськ і Красний Лиман. Депресивний Шахтарськ дістався Владиславу Лук’янову.
Звісно, представники місцевої влади категорично спростовують такі висловлювання. «Я вважаю, що в нас округи територіально, наскільки це можливо, ЦВК визначено правильно… Казати про визначення кордонів під конкретного кандидата — нерозумно», — вважає губернатор Донецької області Андрій Шишацький.
У такому ж ключі висловився і мер Донецька Олександр Лук’янченко. Градоначальник особливо напирав на те, що кількість округів, порівняно з 2002 роком, коли востаннє обирали мажоритарників, у місті залишилася незмінною, а по області навіть зменшилася.
Самі депутати — як діючі, так і потенційні — в нечисленних коментарях дуже скупі: мовляв, як партія вирішить, так і буде. І взагалі, ми, може, навіть праймеріз проведемо.
Проте шила в мішку не втаїти. Розриваючись між двома крайнощами — зображати незнання і вже вести кампанію, — кандидати часто-густо порушують конспірацію. Вони світяться на білбордах, виступають у пресі, роздають «гречку» і зустрічаються з виборцями.
Так, центр Донецька взяла на себе Тетяна Бахтєєва, яка активно заграє зі студентською молоддю ще із зими (тоді нардеп спонсорувала святкування Дня студента в нічному клубі). Потім були фестивалі, КВК… і несподівані багатомільйонні вливання бюджетних грошей у її лікарню імені Калініна, яка раптом виявилася в аварійному стані.
А ось із околиць Донецька, звідки прийшла в політику Раїса Богатирьова, до парламенту може пройти дебютант — депутат облради Олександр Бобков. Після свого демаршу (виступив проти ідеї ліквідації райрад у місті) він несподівано не опинився в опалі, а пішов угору — став заступником голови обласної організації ПР. Утім, не виключено, що сама Богатирьова захоче повернутися в Раду.
Ще одним нардепом-новачком називають секретаря Донецької міськради Миколу Левченка, який потренувався «на кішках» — написав законопроект, який зобов’язує роботодавців працевлаштовувати інвалідів. Є припущення, що йому віддадуть округ, за яким проходив у Раду освистаний 9 травня «аксакал» біло-синіх Володимир Рибак. У кожному разі, «Муніципальна газета» присвятила кілька статей інспекційним поїздкам Левченка у Кіровський район, який входить у той-таки округ.
У сусідній Макіївці нині покійного «батька міста» Василя Джарти вже можна порівнювати з Леніним — його ім’ям називають парки і палаци піонерів. До того ж і «справа його живе». Потенційними кандидатами від двох округів, нарізаних на території міста, будуть члени команди екс-прем’єра Криму. Це народний депутат Віталій Борт, що несподівано зачастив із візитами до Макіївки (сам він уродженець Донецька, а кар’єру робив на Ясинуватському машзаводі). «Віталій Борт — людина серйозних підходів до життєвих проблем. А тому вирішив, що буде цілком логічно, коли в його депутатському прийомі також візьмуть участь глави Червоногвардійської, Центрально-міської та Кіровської райадміністрацій Сергій Альошин, Ігор Матрус і Владислав Ключаров», — так описує один із його приїздів (чи правильніше сказати — «наїздів»?) газета «Вечерняя Макеевка». Хіба треба згадувати, що саме перелічені райони міста входять, за дивним збігом, до округу №56?
Друга половина теж безгоспною не залишиться — тут уже щосили діє «Громадянська ініціатива», громадська організація, створена й очолена родичем Джарти Валерієм Омельченком.
Нардеп Володимир Вечерко стартонув так жваво, що вже відзначився в передвиборному скандалі. Його команда розставила білборди «Подарено оборудования для больниц города на 1 миллион гривен. Я обещал, я делаю!». Тільки з’ясувалося, що лікарні допомогли в одному-єдиному місті, а рекламу розвісили по всьому округу.
У Слов’янську одіозна градоначальниця Неля Штепа рубонула правду-матку у своєму неповторному стилі. Обізвавши «голожопенками» тих, хто не здатен викласти за балотування 100 млн. грн., вона сама назвала ім’я єдиного щедрого чоловічка — це Володимир Малишев, який після відставки з посади глави обласного УВС очолював службу безпеки Ріната Ахметова. Штепа відкритим текстом заявила, що саме на відставного генерала міліції працюватиме адмінресурс місцевої влади. Хто не вірить — виступ цієї гарячої жінки є на YouTube.
Юхиму Звягільському віддали його округ, у якому особа переможця мажоритарних виборів навіть не обговорюється. За роки керівництва шахтою вугільний магнат обплутав Київський район Донецька міцною павутиною родинних, дружніх та ділових зв’язків. Там є вулиця його імені і кілька мікрорайонів, побудованих на гроші його підприємства.
Тут, правда, обізнані люди дивуються: ось тільки навіщо до округу Звягільського додали ще й Авдіївку з Ясинуватою?
Відповів на це запитання, хай і не прямо, Рінат Ахметов, який, нагадаємо, заявив, що не має наміру знову ставати депутатом Ради. Тому території, на яких містяться підприємства його корпорацій, «розтягнули» інші.
Але Рінат Леонідович особистим «ігнором» не обмежився. Як стало відомо кореспондентам DT.UA з поінформованих джерел, топ-менеджери корпорацій Ахметова впровадили категоричну заборону на будь-яку політичну діяльність на підприємствах. «Ми — поза політикою», — суворо й синхронно нагадали підлеглим на «летючках» директори шахт і заводів.
Особливо нетямущим окремо пояснили, що і для правлячої партії винятків із цього правила не буде. Тих робітників, котрі спробують повторити подвиг дрібних начальників з ММК ім. Ілліча і будуть добровільно-примусово «вступати» в ПР, пообіцяли звільняти одразу.
Балотуватися топ-менеджерам, наскільки нам відомо, не заборонено, але — за власний кошт, без залучення ресурсів корпорацій. Даних, що в надрах SCM централізовано готується лобістський десант для закидання в нове скликання, поки що немає. Докладний аналіз причин такої політики ще попереду.
Більше того, деякі керівники з власної ініціативи прийняли рішення, що не допускатимуть на підприємства кандидатів і представників партій для зустрічей із трудовими колективами. Мовляв, у неробочий час і не на шахті — будь ласка, а так — ні. Тому кандидатам від ПР доведеться робити те, чого вони давно вже не робили, — завойовувати голоси сотень тисяч шахтарів, металургів та енергетиків.
А ось із методами завоювання — туго як ніколи. Нічого, крім «гречки» в тій чи іншій формі, виборцям поки що ніхто не запропонував. Свіжі ідеї скінчилися, а за розповіді про успіхи партії і уряду навіть у Донецьку вже можуть послати за обрій або без слів дати в пику. Втім, ще можна поговорити про російську мову або агресивний блок НАТО…
http://dt.ua/POLITICS/donetski_nostradamusi-101899.html