22 травня 2012 року активісти ГІ « Права Справа» спільно з політичними й громадськими організаціями Луганщини відзначили 151 річницю перепоховання Тараса Шевченка.
Наприкінці квітня 1861 року було одержано дозвіл на перепоховання праху Шевченка в Україні. На Смоленському кладовищі у Петербурзі за козацькою традицією труну вкрили червоною китайкою і жалобна процесія рушила через усе місто до залізничного вокзалу. Супроводжувати труну поїхали Історик Олександр Лазаревський і Григорій Честахівський.
27 квітня прибули до Москви, де труну встановили в Тихонівській церкві. Прощатися з Кобзарем йшли і йшли москвичі. Далі труну везли кіньми. «По пути толпа людей увеличивалась как снежный ком», — писав Н.Я. Ніколадзе сподвижник Чернишевського.
Надвечір 6 травня процесія прибула до Києва, у Рождественську церкву. Вранці труну на руках понесли до пароплава, який взяв курс на Канів, де прощання з поетом відбувалося в Успенському соборі. А 10 травня «винесли гроб, поклали на козацький віз, накрили червоною китайкою. Замість волів впрягся люд хрещений, і повезли діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому”— згадував Г. Честахівський.
Урочистий захід розпочався з покладання квітів до Кобзаревого монумента.
Під час свого виступу співголова ГІ « Права Справа» Д.Снєгирьов підкреслив наступне:» Зараз мало хто пам”ятає, що першим славнем комуністичної України був « Заповіт» . Невдовзі більшовики зрозуміли свою помилку та збагнули , який потужний заряд до спротиву несуть у собі слова Великого Українця.
Шлях до Тараса-це момент духовного об”єднання українців у боротьбі зі спільним ворогом, момент емоційного підйому та революційного зриву.
Не випадково,що саме біля Кобзаревого монументу спалахнув живим смолоскипом та пішов у вічність Олекса Гірник, протестуючи проти русифікації України.
Шевченко завжди був тим цілющим джерелом , яке лікувало душу і давало тілу сили для боротьби з окупантами.»
Закінчився захід виконанням пісні « Реве та стогне Дніпр широкий».
Прес-служба ГІ « Права Справа»