Ашгабадський султан зобов’язав нещодавно всі підприємства постворювати власні хокейні команди. А щоб патріотичний почин знайшов належне продовження, мудрий вождь розпорядився “забезпечити ефективні матеріальні стимули для спортсменів, котрі посідатимуть перші місця на олімпійських іграх та інших міжнародних змаганнях”.
Глобальний капіталізм переможно утвердився на всьому постсовєтському просторі. Навіть найдрімучіші совки не апелюють уже до патріотизму та високої свідомості, а дбають про стимули. Доларові банкноти, схоже, стали для них таким самим маґічним предметом, як “Моральний кодекс будівника комунізму” — для їхніх попередників.
Наш султан, тобто його партія, найняли нещодавно відому піар-компанію Burson-Marsteller для відбілювання на Заході добряче закаляного султанського іміджу. Скоріш за все, за кругленьку суму ця фірма пролобіює кілька замовних статей у третьорядних виданнях, улаштує гастролі якому-небудь прокуророві Кузьміну по західних столицях і, можливо, спробує долучити кілька європарламентських “тушок” до зграї київських.
Компанія має в цих справах чималий досвід. Свого часу її винаймали індонезійські військовики після вчиненої ними різанини в Східному Тиморі, аргентинська хунта — після зникнення 35 тис. цивільних осіб, ніґерійський уряд — для дискредитації повідомлень про геноцид у Біафрі. Burson-Marsteller працювала також на поліпшення іміджу румунського диктатора Чаушеску та саудівської королівської родини.
Зрештою, Леонід Кучма теж рятував свій імідж за допомогою подібних піарників. Помогло воно йому, правда, не більше, як покійному Чаушеску. Краще б вони з Януковичем стимулювали український хокей. Може, зустрілися б колись у фіналі зі збірною Туркменістану.