На публікацію: https://maidan.org.ua/2012/05/spysok-rozstrilyanyh-u-sandarmosi-ukrajintsiv-i-vyhidtsiv-z-ukrajiny/
Дозвольте доповнити.
Я не є фаховий історик, але дещо знаю про Сандармох і Соловки, бував там 7 разів, від 1998 до 2005 року. Причетний до спорудження пам’ятника в Сандармосі «Убієнним синам України», до наповнення суспільства інформацією про цю трагедію.
«Розстрільний список Соловків», тобто список в΄язнів Соловецької тюрми особливого призначення (СТОН), розстріляних в урочищі Сандарморх (на півдні Карелії) 27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року, опублікував історик Сергій Білокінь ще в 1992 році в газеті «Літературна Україна», № 27 – 30 (4488 – 4491), за 9, 16, 23 і 30 липня. Цей уточнений список є на сайті С. Білоконя http://www.s-bilokin.name/Terror/Solovky.html . У ньому 145 імен.
Доповнений список, на 190 осіб, під назвою «Расстреляны под Медвежьегорском 27 октября – 4 ноября», увійшов до видання Служби Безпеки України: Остання адреса. До 60-річчя соловецької трагедії. Том 1. К.: Сфера. – 1997. – с. 34 -47. Список цей надав голова Санкт-Петербурзького «Меморіалу» Веніамін Іофе. Там же, у трьох томах, опубліковані факсиміле розстрільних списків. («Останню адресу» перевидано типографським способом у 2003 р., у 2 томах).
Цей же список (тільки прізвища та ініціали 190 осіб) опублікував проф. Микола Роженко в брошурі Соловки: Сандармох… Левашово… Биківня… (Матеріали до науково-практичної конференції у Київській міськраді 27 – 28.04. 2001 р.). – К.: Український центр духовної культури. – 2001, с. 9 – 11).
Але урочище Сандармох слугувало «обычним местом расстрелов» не лише під час «Великого терору», що тривав від 5 серпня 1937 року до 15 листопада 1938 року, а впродовж багатьох років, може, з 20-х аж до радянсько-німецької війни. Його знайшли за архівними документами, а 1 липня 1997 року ідентифікували на місцевості карельський дослідник Юрій Дмитрієв та Веніамін Іофе. Там близько 150 ям, у яких закопано близько 9 тисяч трупів розстріляних. Цей великий подвижник, карел Юрій Дмитрієв, склав список розстріляних у Сандармосі українців і вихідців з України. Список цей опублікований у виданні: Убиенным сынам Украины. Сандарморх / Карельская Общественная Организация «Общество Украинской культуры «Калина»; сост. Скрипникова Л.Г. – Петрозаводск: Скандинавия, 2005. – 112 с. (Друге, доповнене видання – 2006 р., 152 с.). У цьому списку 677 осіб. Він теж не повний. Наприклад, пропущений Лесь Курбас, який теж розстріляний 3.11. 1937 в Сандармосі. Знаю, що Сергій Шевченко доповнив його кількома десятками імен.
Ю.Дмитрієв надіслав мені цей список. Не знаю, чи є він в Інтернеті. Тому пропоную розмістити його на «Майдані». Зеленим кольором Дмитрієв виділив імена жінок, синім – хто сидів на Соловках, а я виділив жовтим кольором «Соловецький етап» – розстріляних 27 жовтня, 1, 2, 3 і 4 листопада 1937 року.
Повний список дивіться в долученні тут Sandar-Ukr-Sol-Etap
Певно, що нам слід цього року вшанувати убієнних хоч би не гірше, як у рік 70-річчя почату Великого Терору, коли Президент Ющенко 21 травня 2007 року підписав запропонований нашим неформальним товариством «Українські Соловки» Указ № 431/2007 «Про заходи у зв`язку з 70-ю річницею Великого терору – масових політичних репресій 1937 – 1938 років». Тим Указом, зокрема, передбачалося, що Інститут національної пам΄яті щороку споряджатиме на Соловки і в Сандармох експедицію. Ющенко й сам їздив на Соловки в 2006 році. Янукович же перепрофілював цей інститут так, що новий його директор комуніст Солдатенко ще торік радо (і законно!) умив руки від цієї кривавої справи своїх однопартійців. Щоправда, торік голова Київського товариства політв΄язнів Григорій Куценко домігся автобуса від Міністерства культури. А цього року Куценко нездужає і вже нікому цим клопотатися, і ні до кого ходити за підтримкою. Хіба що діятимемо, як ми звикли: робімо свою справу, а на владу не зважаймо. Їздили ж ми на Соловки своїм коштом, аж доки Ющенко з 2003 року став допомагати грошима і автобусом.
Василь Овсієнко, неформальне товариство «Українські Соловки». 7 травня 2012 року. Ovsienko49@gmail.com