Як уже писалося, останнім часом раптово зріс інтерес до нашої країни та, що не може не радувати, її нинішнього керівництва.
У зв’язку з чим, я мушу констатувати, що наш проект у нинішньому його складі вже не справляється наодинці з подібними обсягами переробки інформації, та й не певен, що так буде краще, якщо ми не розширюватимемося.
Бо окрім просто огляду, все частіше трапляються артефакти, на які необхідно реагувати – спростовувати брехню / наклепи, виправляти неточності, тощо.
Чим (ми вважаємо) важливе те, що ми робимо?
Аби знайти відповіді для себе на це питання, радимо, для початку, ознайомитися з цілями нашого проекту.
Додатково, я перерахую актуальні для нашого суспільства зовнішньополітичні теми.
Процес Тимошенко, зовнішньополітична ізоляція «паханату» та можливості для громадянського суспільства
Раджу переглянути головне за дні з 25 по сьогодні (дуже багато з цього ми не взмозі розгребти й досі), аби скласти уявлення про масштаби зовнішньополітичного фіаско, яке накрило «Паханат» і зрозуміти, що він невпинно рухається до зовнішньополітичної ізоляції та ігнору.
Однак, довго зловтішатися з цього приводу не час – падіння інтересу і «хрест на Україні» з боку Заходу автоматично кидає нашу країну в обійми північно-східного сусіда, з наслідками, аналогічними білоруським.
З іншого боку, представники Заходу все більше проявляють інтересу до нашого громадянського суспільства, відкрито висловлюючи бажаючи мати справу з ним, а не з офіційним істеблішментом.
Чемпіонат Європи з футболу
Ця подія тісно переплетена з попередньою темою – ЄС намагається (принаймні, хоча б про людське око) тиснути на Україну, аби домогтися звільнення Тимошенко і взагалі вернути режим у якусь подобу правового поля та демократичних рамок, «паханат» же, поки що, діє за власною тактикою, що нагадує «неперевершену гру слів, що не перекладається».
Окрім позитивних для нашого суспільства моментів, виникає також чимало «накладно-витратного» шуму, котрий є невідокремлюваним атрибутом подібної гучності заходів; спокуса відпіаритися на фоні цього є для багатьох нездоланною, тому, окрім Тимошенко, у зв’язку з «Євро-2012» виникли ще й такі неприємні для нас теми:
- Масове нищення вуличних собак;
- Міфи про українських футбольних хуліганів;
- Ціни на готелі та неготовність нашої інфраструктури;
- Міфи про надмірну дрібну злочинність і вороже налаштоване до іноземців населення (хай приїдуть і порівняють з Південною Африкою).
Окремою халепою є нещодавні вибухи у Дніпропетровську, однак, наразі, щодо цього поки що достеменних відомостей немає, тож і ми утримаємося від коментарів чи здогадок.
Відкинувши вбік предковічний український принцип «згоріла хата, гори й сарай», зазначимо, чому для нас краще, аби «Євро» пройшло успішно:
– на підготовку до нього витрачено прорву коштів, у тому числі й бюджетних (тобто, наших з Вами), і вже інша справа, на що і як їх було витрачено;
– паралельно, приватний сектор теж очікує цієї події як нагоди привернути увагу до України як до об’єкту туризму; успіхи тут є здебільшо точковими і напряму залежними від ініціативності відповідного муніципалітету та громадських ініціативних груп, як-то мережа «Криївка» у Львові, тощо) ;
– нарешті, як сказав на ось цьому заході один іспанець, що опікувався організацією подібного турніру на своїй Батьківщині, «головним активом Вашої країни до Євро є не стадіони і не аеропорти, а українці й українки – Ваша гостинність, про яку я знаю не з других рук, поза сумнівом буде належно оцінено зарубіжними гостями».
Наближення чергового 9-го травня та чергова з цього приводу масована дезінформаційна підготовка Москви
Можливо, хтось пам’ятає минулорічну публікацію на «Майдані» – що ж, мало що змінилося з тих пір, як у стереотипах зовнішнього світу щодо справжнього підґрунтя цього явища і почуттів, котрі воно викликає у різних категорій населення.
А схоже на те, що пропагандистська підготовка Москви ведеться, навіть якщо вона не забирає стільки часу і сил – просто платяться гроші, і люди їх відпрацьовують.
Поза сумнівом, на цей же млин ллє воду нововипущений «шедевр» – фільм «Матч смерті» (див. ось цю статтю і цю рубрику).
До речі, є підстави вважати, що публікації, про які згадується у наступному розділі, теж працюють на те, аби скористатися тим же інформприводом.
Анти-семітські закиди
Останнім часом знову почастіли спекуляції навколо ніби-то притаманного українцям (особливо націоналістам, особливо у часи визвольних змагань) анти-семітизму.
Попри спеціалізований випуск «Українського тижня», закордонні «експерти» (без знання російської чи української мови, до речі) пишуть, як і раніше, те, що вони думають, що знають.
Крім того, нещодавно стався новий інформпривід – як на нашу думку, спланована і проплачена провокація, розплачуватимемося за котру, однак, ми – черговою плямою на іміджі країни/народу.
Сюди ж відноситься і справа Дем’янюка, що, попри смерть основного фігуранта, схоже, ще довго відгикуватиметься то тут, то там.
Наближення осінніх виборів
Наразі невідомо, станеться виграш опозиції на майбутніх виборах до ВР та чи він щось кардинально змінить, однак, нехтувати цією можливістю не варто. Ми, зокрема, вбачаємо наступні можливості та поле для діяльності:
– Викриття, по суті, не-опозиційності нинішніх «офіційних опозиціонерів»;
– Сприяння залученню максимальної кількості закордонних спостерігачів на ці вибори.
Претензійні сусіди
До цих належать (окрім Росії, про яку немає сенсу згадувати) Угорщина та Румунія.
Так, в обох країнах надміру спекулюють на темі ніби-то утисків культурно-мовних прав відповідних нацменшин в Україні.
Крім того, майже будь-які події, що відбуваються у нашій країні та їхній підтекст подається у ключі, що сприяє якщо не побудові «образу країни-ворога», то майже гарантовано закріпляє за нами «заслужену славу людей другого сорту» та failed state.
Хоча, ситуація у цих двох країнах не набагато краща – світові експерти констатують найсуттєвіше згортання демократії, окрім України та Македонії, саме в Угорщині; щодо ж Румунії, інсайдери стверджують, що тамтешня демократія і поступ є, принаймні поки що, більше декоративними, ніж реальними й невідворотними.
Сутуацію в обох країнах об’єднує те, що прогресивну частину населення мало не повністю «вимиває» на відкритий для них тепер за кордон на заробітки; у піраміді престижності тамтешнього люду облаштуватися десь у Німеччині, Швейцарії, Скандинавії чи Британії стоїть на щабель вище, ніж гідний добробут удома; а бідний на ідеї щодо подолання застою владний істеблішмент не гребує популістським іредентизмом для підйому чи утримання свого рейтингу.
Меншою мірою це відноситься до Словаччини, однак, тамтешні медіа зверхньо і кепкуючи (частіше, ніж припустимо) доповідають про події в Україні – мовляв, що з ним візьмеш, або «дікарі-с».
Як приєднатися?
Цитуючи відповідний ролик, тут перелічено лише деякі з проблем і викликів, на які, наразі, ніхто у нашій країні/суспільстві належно не реагує
Якщо Вас теж цікавить і турбує бодай щось із вищепереліченого і Ви маєте відповідні знання, запрошуємо приєднуватися до цієї ініціативи: називається вона “Ruthenorum”, адреса сайту – inozmi.ruthenorum.info.
Зробити це можна, заповнивши відповідну формуна сайті – з Вами у найближчий час вийдуть на зв’язок, перевірять Ваші здібності та навики, а також мотивацію, та нададуть відповідний доступ.
У нашій ініціативі відсутня чітка ієрархія, тим більше закріплені ролі, робота на ініціативу відбувається мірою наявності вільного часу та у межах компетенції. Передбачається, що ми ростимемо і розвиватимемося разом.