4 грудня 2000 року Генеральна Асамблея ООН одноголосно прийняла резолюцію 55/76 від , якою ухвалила рішення про те, що починаючи 2001 року 20 червня буде відзначатись як Всесвітній день біженців. Темою міжнародного дня біженців 2012 року визначено: “У біженців немає вибору. У вас є”.
Цього року Управління Верховного комісара у справах біженців ООН розпочинає цей день стартом нової мультимедійної компанії «Дилеми», яка є продовженням успішно проведеної минулорого року компанії “1”. Її завдання – висвітлити ряд складних проблем, що постають перед біженцями і дати громадськості можливість зрозуміти їх суть.
Звертаючись до світової громадськості Генеральний секретар ООН Бан Кі-мун зазначив: “Ми повинні спільно домагатися мобілізації політичної волі з метою попередження та припинення конфліктів, що викликають потоки біженців. Добившись відновлення безпеки, ми повинні прагнути усунути причини, що лежать в основі конфлікту, забезпечивши стабільне повернення біженців за допомогою надання їм доступу до можливостей життєзабезпечення, послуг і правопорядку”.
«Понад 42 мільйона жителів планети були змушені покинути свої будинки і громади. Тільки за останні півтора року через хвилі конфліктів, що прокотилися через Кот д’Івуар, Лівію, Малі, Сирію, Сомалі та Судан, з цих країн змушені були бігти понад мільйон жителів. За цими цифрами стоїть щось більше, ніж просто статистика: це конкретні люди і сім’ї, у яких в корені змінилося життя, громади були знищені, а майбутнє залишається неясним”, – сказано у заяві.
Генеральний Секретар ООН також звертає увагу на те, що більшість біженців опиняються у країнах, які самі зазнають серйозних проблем і потребують допомоги: “Четверо з кожних п’яти біженців – з країн, що розвиваються; їм була надана виключна гостинність з боку приймаючих країн, які самі зазнають серйозних лих. Найбільше число біженців приймають у себе Ісламська Республіка Пакистан та Ісламська Республіка Іран: на ці дві країни припадає два з половиною мільйони біженців. Туніс і Ліберія також належать до числа країн, які, незважаючи на власні національні проблеми, залишили свої кордони відкритими і ділять свої мізерні водні, земельні та інші ресурси з тими, хто постраждав від наслідків збройного насильства. У Кенії третім за величиною містом є табір біженців, які надали притулок півмільйонам сомалійців, багато з яких живуть у вигнанні вже третє десятиліття. У страждаючих від голоду та посухи Нігерії, Мавританії і Буркіна-Фасо сьогодні знаходиться 175 000 біженців, які втекли від конфлікту в Малі. Не можна залишати ці країни один на один з таким тягарем”.
“Організація Об’єднаних Націй – і зокрема Управління Верховного комісара у справах біженців – працює над вирішенням усіх цих завдань, надаючи також захист і надаючи допомогу 15,5 мільйонам осіб, переміщених в межах їх власних країн. Крім того, ми займаємося попередженням і скороченням масштабів безгромадянства. Проте однієї гуманітарної допомоги недостатньо. Незважаючи на повсюдні бюджетні труднощі, ми не повинні відвертатись від тих, хто потрапив у біду. Люди стають біженцями, коли у них немає вибору. Наш же вибір повинен полягати в наданні їм допомоги”, – говориться у заяві.
Джерело: ООН