Відкритий лист до представників засобів масової інформації
Я, Дегтярьов Кирило Олександрович, 5.09.1991 р.н., звичайний хлопець із небагатої сім’ї і не маю всього спектру можливостей протистояти посадовцям, які хочуть за будь-яку ціну повісити на мене сфабриковану справу. Я благаю Вас звернути увагу на мій лист і допомогти мені встановити справедливість та не відповідати за злочин, якого я не скоював.
27.01.2008 року в м. Києві по вул. Салютній (Шевченківський р-н), відбулося вбивство громадянина Конго. В цей день, близько 17:40, я зі своїм колишнім другом йшли по вулиці і почули крик, ми зупинилися і побачили темношкірого чоловіка, який кричав. Зрозумівши, що трапилося щось жахливе, миттєво підбігли до нього. Коли чоловік впав, ми та ще декілька інших перехожих, які теж були в цей час поряд, підняли чоловіка і понесли його до поліклініки, яка знаходилася поблизу. Але, нажаль, його не вдалося врятувати. Хто наніс постраждалому поранення, які призвели до його смерті, я не бачив.
Після цього жахливого дня мене неодноразово, зриваючи зі шкільних занять, викликали у якості свідка до Шевченківського РУ ГУ МВС України м. Києва, яке знаходиться за адресою вул. Баумана 6. Там я надавав свідчення про цей випадок та все побачене.
23.02.2008 року, коли я в черговий раз прийшов до райвідділу у якості свідка, співробітники РВ незаконно затримали мене і почали застосовувати фізичне насилля з метою змусити визнати вину у злочині, якого я не скоював. Працівники міліції безжально били мене та вимагали визнати вину «на папері». З усіх сил я намагався стримати біль і витримати тортури, але протерпівши більше доби знущань, коли фізично я вже не міг навіть сидіти, в кінцевому результаті з мене вибили підпис за злочин, якого я не скоював. Увесь цей час мене розшукували батьки, проте в міліції їм сказали, що мене там немає. Під диктовку працівників РВ я написав, що вони вимагали. Лише після цього, моїх батьків нарешті сповістили про те, де знаходиться їх, на той момент неповнолітній, син. Вони одразу ж звернулися до адвоката Криворучко Світлани Миколаївни.
23.02.2008 року було порушено кримінальну справу за моїм обвинуваченням у злочині, передбаченим ч.1 ст. 115, ч.3 ст. 161 КК України. Під час досудового та судового слідства мене було взято під варту. У СІЗО я провів 4 роки, чекаючи на вирок суду.
07.02.2012 року, Шевченківський районний суд м. Києва оголосив виправдальний вирок, яким визнав мене невиннуватим у скоєнні злочину, аргументувавши найдрібніші деталі моєї непричетності до вбивства.
Наведу деякі аргументи суду:
– Проведена експертиза вказала на непричетність до справи жодного з ножів, які були вилучені у мене вдома, також було доведено, що удари були нанесені постраждалому 2-ма ножами;
– Постраждалий, який загинув, отримав велику кількість ножових поранень у різні частини тіла, але на моєму одязі не було жодної краплини його крові, що в такий ситуації є неможливим;
– Покази абсолютно усіх свідків свідчили про мою непричетність до злочину. Свідки, які бачили здалеку вбивць, давали опис їхнього вбрання, яке повністю не співпадало з моїм;
– Версія слідства з приводу знаходження на місці злочину інших двох свідків, яких змусили надати неправдиві первинні покази під тиском працівників міліції, була спростована;
– Також при затримані були порушені мої конституційні права – застосування насилля, недопущення адвоката, викрадення працівниками міліції (батьків не сповіщали про моє місце знаходження більше доби);
– Окрім вироку було винесено окрему постанову про перевірку стосовно допущених зі сторони слідства правопорушень та фальсифікацій матеріалів справи, а саме слідчого та інших працівників міліції, які мали відношення до порушення та проведення слідчих дій у цій кримінальній справі. Цю постанову було направлено до начальника Київської міліції, але Апеляційний суд скасував її також.
Таким чином, всі викладені численні факти свідчать про те, що до злочину, в якому мене звинувачували я не причетний. Суд повно та об’єктивно дослідив всі обставини справи і прийшов до справедливого висновку про мою невинуватість. Попри це, моє життя скалічене. Чотири роки я змарнував в СІЗО за те, чого не робив. Моя мати привозила в СІЗО викладачів, яким я здавав ЗНО. Мої результати склали від 165 до 180 балів із 200 можливих. Я ходив у вечірню школу і був там найкращим учнем, а у 2011 році вступив до Криворізького Інституту Ділового Адміністрування (заочна форма), де і зараз продовжую навчання на 2-му курсі. У СІЗО я приймав участь у творчій самодіяльності, граю на гітарі та пишу вірші. Я маю заповітну мрію отримати вищу освіту та налагодити своє життя.
Але, після вироку Шевченківського суду від 07.02.2012 року було подано прокуратурою апеляцію. У ній вони вимагали, щоб Апеляційний суд позбавив мене волі строком на 15 років. Засідання було назначено на 25.05.2012 року, але з невідомих причин не відбулось. З часом я дізнався, що прокуратура подала вже другу апеляцію, в якій вимагала нового судового слідства в іншому складі суду. Суд був призначений на 31.08.2012.
31.08.2012 року було проведено засідання, на якому вислухано всі позиції усіх сторін учасників справи, а рішення Апеляційного суду перенесено на 06.09.2012.
06.09.2012 року відбулося засідання Апеляційного суду, на якому прийнято рішення відправити мою справу на нове додаткове судове слідство у іншому складі суду, тобто почати все спочатку.
Така позиція прокуратури свідчить лише про те, що я маю відповісти за бездіяльність правоохоронних органів, які не змогли знайти справжніх злочинців.
Тепер я шукаю розуміння та допомоги від Вас. Більше я не маю достатньо сил і можливостей, в тому числі і фінансових, боротися за своє поламане життя самотужки. Кожного дня я чекаю початку розгляду своєї справи, і з жахом чекаю на момент, коли мене можуть знову взяти під варту. Я вже перестав вірити у справедливість, проте дуже хочу жити нормальним життям. Допоможіть мені, будь ласка! Я прошу Вас взяти мою справу під особистий контроль і вжити всіх можливих заходів, щоби не дозволити правоохоронним органам засудити мене за сфабрикованою справою.
З повагою, Кирило Дегтярьов
Контактна особа – Бешуля Олексій, правозахисний центр «Право волі», тел. 050 638 31 11, lyoshinka.2383@yahoo.com