6 вересня я став свідком подій про які, нажаль пишу лише сьогодні. Проте, я все ж хочу щоб Ви прочитали про них.
Доля так склалася, що в четвер ввечорі я опинився на акції протесту в селищі Старобєшево (Донецька область) біля будівлі місцевої окружної виборчої комісії, що знаходиться по вулиці Ангеліної 20.
Протест очолював Ілля Пономаренко кандидат від ВО “Батьківщина” по 61 мажоритарному виборчому округу.
Причина доволі банальна: “сліпий” жереб в ЦВК вибирає головою окружної виборчої комісії Євгена Яцьківа всі подряд вибори, починаючи з виборів 98 року. Зрозуміло, що люди поставили під сумнів такий вибір. Бо такій везучій людині потрібно в лотерею грати. Для розуміння ситуації потрібно додати, що під чуйним керівництвом Євгена Яцьківа необхідна партія завжди отримувала неохідне.
Близько 20:00 був поставлен перший намет:
Основн вимога протестуючих це – звернутиву увагу громадськості на такий жереб та по можливості зміна головуючого комісією на іншого.
Через пів години приїздить міліція. Хотіли всіх переписати, проте мітингувальники на це не погодилися і робили вигляд що міліції немає. До честі останніх, вони не почали бикувати як часто буває, і поводилися доволі чемно:
Потім приїхав селищний голова:
Коротше зібралось все керівництво, яке не дуже знало, що вдіяти. Після двох годин розмов “про життя” все начальство роз”їхалось. Залишились одні пікетувальники, які розставляли намети, на яких була також і вимога дивитися ТВі.
Напис: “Бажаемо дивитися ТВi”:
Ну і більш тематичні:
Було розбито близько 6 наметів та приїхало близько тридцяти людей. Що досить непогано, враховуючи спонтанність акції.
Хочу сказати, що такі партійні прапори були розвішані на деревах на відстані 50 метрів від акції. Тобто акція мала політизованість та мала вінести відповідну реакцію у місцевих жителів:
Близько 1 години ночі, до наметів прийшов кіт. З якого зразу почали всі жартувати. Всі ще пам”ятають історію з білл-бордом в Дніпродзержинську. Під це фото зразу почали придумувти підпис. Наприклад: “Взнав, що в Старобєшевом ставлять намети – пішов від бабці робити Революцію” або “Взнав, що Яцьків знову голова ОВК – пішов від бабці мітингувати”.
Десь, близько 3 ночі стало нестерпно холодно. Тому шановні читачі цього блогу, якщо восени Ви плануєте їхати до Києва на акції протесту (які безперечно будуть, бо ті хто при владі її не віддадуть) одягайтесь добре, не повторюйте помилок автора.
Та тут сталось те, чого я наприклад, неміг очікувати ні при яких обставинах. А саме: прийшов місцевий житель (чорнобилець, учасник акцій під Пенсійним фондом Донецька в листопаді – грудні 2011 року) і приніс їжу. Та й це ще не головне. Через кілька надцять хвилин знову прийшли люди (місцеві жіночки десь 50 років), які роспитали чи є в нас що поїсти і чим вони можуть нам допомогти. Вони розповіли, що якщо потрібно буде вони можуть змерзлих протестуючих забрати до себе додому погрітися. Коротше, кажучи Донбас сильно змінився з 2004 року. Тоді в селищі в Донбасі за прапор “Батьківщини” можна було отримати по голові, то тепер лише допомогу та побажання успіху.
Вранці все виглядало десь так:
Новий плакат
Ще ось так. Реакція місцевих майже всюди позитивна або зацікавлено здивована. Лише кілька разів був палкий негатив від місцевих, а так майже всюди позитив та побжання “гнать банду”. З машин сигналять показуючи великий палець у вікно, перехожі вітають.
Проте, всеж видно боязнь людей показувати свої емоції на підтримку. Все що вони показували на підтримку робилось якось з острахом та озераючись – чи то не бачить хто? Я також, не знаю який тут буде результат у опозиції, але факт відсутності негативу зразу кидається в очі. Не буде вже тотальної переваги партії влади, звісно якщо вдасться якось захистити результати, бо з таким голововою окружної комісії це буде складно.
День другий ( та ніч з 7 вересня на 8):
На другу ніч я мав їхати по справах до Донецька, тому все те що нижче розказую зі слів Іллі Пономаренко:
“На другу ніч приїхав Володимир Деркач лідер чорнобильсьих протестів). Частина людей поїхала по справаї, чатина приїхала нових. До табору приходили місцеві люди щоб пороспитувати про акцію, на що дізнавшись про нашу мету підтримували. Згову місцеві принесли їжу та гарячий чай“.
На фото Володимир Деркач розказує місцевим “політику партії”:
В суботу вранці організатори вирішили зняти табір. Продовженя ще буде, а яке Ви дізнаєтесь з новин :)
Підсумовуючи, хочу звернути увагу, що в Донбасі потроху та зі скрипом, починає з”являтися протестно налаштований прошарок, який починає підтримуватися простими людьми. Хай то поки не оргнізоване явище, проте в Донбасі раніше і такого не було. Тож, можна констатувати, що сценарію 2004 року вже не буде. За владу якщо хто і вийде то лише за гроші і лише на короткий та проплачений час. Не буде вже відкритої ворожнечі яка панувала в 2004 році. Хай всі ці канали по телевізору і нагнітатимуть атмосферу перед днем голосування та люди вже побачили “покращення” і його наслідки.
Тож, з вірою в майбутнє закінчую свій, дещо сумбурний, опис подій які мені довелось бачити на власні очі.
