У Рунівщині Полтавського району відбулися урочистості з нагоди 130-річчя уродженця села Михайла Гаврилка – відомого скульптора, художника, отамана повстансього загону, якого восени 1920 року більшовики спалили в топці паровоза на станції Полтава.
На свято приїхали онук Михайла Гаврилка Ярослав Абрагамович зі Львова та племінник Іван Гаврилко з Дніпропетровська.
У сільскому клубі відбулися урочисті збори, в яких взяли участь жителі Рунівщини, учні місцевої школи, громадські активісти з Полтави.
Комуністичний режим знищив майже всю творчу спадщину Михайла Гаврилка. У 1956 році, через три роки після смерті Сталіна, за вказівкою з Москви (радянська влада не забула тих, 
хто боровся проти неї навіть у далекому 1920-му!), всі його роботи зі Львівського художнього музею були винесені у двір, потрощені, а потім спалені. Тож ще більшою є цінність тих поодиноких робіт, що вцілілі у родині, приватних колекціях, музеях Європи.
Ярослав Адрагамович подарував музею історії села дві скульптурні роботи, які коштом братів Ореста та Ярослава Абрагамовичів виконані за ескізами їхнього діда: горельєф Тараса Шевченка та голова Прометея. А Іван Іванович Гаврилко передав у дар музею оригінал посвідки про закінчення у 1932 році Полтавського медичного училища його батьком Іваном, рідним братом Михайла Гаврилка (у Михайла було ще три брати й дві сестри). До речі, рунівшиніські старожили ще пам”ятають лікаря Івана Гаврилка, який працював у місцевій лікарні й був дуже фаховою та чуйною людиною. Краєзнавець і художник Іван Юхно подарував портрет Михайла Гаврилка періоду, коли останній був одним з організаторів українського війська – Українських січових стрільців та Сірої дивізії Армії УНР (1915-1916 рр.) Відтепер серед експонатів сільського музею буде й видання Кобзаря, яке побувало в усіх містах і селах України, де бував Тарас Шевченко. Його передав керівник автоекспедиції, що триває вже кілька років, голова асоціації «Громадянське суспільство» Володимир Степанюк.
Цього ж дня у центрі села закладено новий парк площею понад 1 га. Рідні Михайла Гаврилка та рунівщинський сільский голова Володимир Сухаренко перерізали символічну стрічку біля стели і разом з представниками громадськості висадили тут перші молоді дубки та берези.
Михайло Гаврилко як митець, громадський діяч та герой, який віддав життя за незалежність України, – видатна особистість не сільського, не районного чи обласного масштабу, а всеукраїнського й світового. Втім, жодного чиновника з районної чи обласної державної адміністрацій на урочистостях помічено не було.