Про запитання, на які у влади УРСР 2.0. не знаходиться відповіді.
Не так давно “Майдан-Моніторинг” невідомо з якої причини почав час від часу зауважувати у своїй поштовій скринці дивні повідомлення з адреси “Институт стран СНГ institut.stransng@mail.ru“. Як відомо, “Институт стран СНГ“ є проектом такого собі московського українофоба (неодноразово раніше оголошуваного в Україні персоною нон-грана) Константіна Затуліна, про якого ще іноді кажуть, що в Путіна на розумі, те у цього господіна на язиці (може навпаки – ми не перевіряли).
Зокрема, оператор вказаної електронної адреси сповістив про зустріч 14-го вересня цього Затуліна з тутешнім Миколою Азаровим, під час якої “Константин Затулин проинформировал главу Кабинета министров Украины о юбилейных мероприятиях, организованных в этом году по инициативе Института стран СНГ на Украине и в России в честь 225-летнего юбилея Великого путешествия Екатерины II в Новороссию и Крым”. (принагідно – оцініть важливість питання, про яке прем’єр-міністр нібито незалежної держави конче мав бути поінформований тамтим Затуліним).
Кілька “кліків” мишкою – і пильний Гугль знаходить сайт “Украинского филиала Института стран СНГ” , з якого з’ясовується, що окрім ретрансляцій вумних думок свого московського боса, це утворення, комфортно, слід вважати, перебуваючи у Києві на вул.Саксаганського 119, займається і “организацией мероприятий”, гендлюючи і послугами своєї конференц-зали.
З вищесказаного народився інформаційний запит до Міністерства юстиції України про те, а чи легалізовано в Україні діяльність “Института” чи то його “Украинского филиала”. Запит полетів електронкою 04.09.12, а наступного дня Мін’юст надіслав таке:
Державна реєстраційна служба України
вул. М. Раскової, 15, м. Київ, 02002
До Міністерства юстиції надійшов запит гр. Северина О. від 04.09.2012, та слід зауважити таке.
Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 401 Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.
Таким чином, згідно з пунктом третім статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» направляємо згаданий запит для розгляду та надання інформації запитувачу. Про наслідки розгляду прохання повідомити Департамент взаємодії з органами влади Міністерства юстиції України.
Начальник Управління розгляду
звернень та прийому громадян
Департаменту організаційного
та ресурсного забезпечення О.В. Буханець
*********
Згідно з Законом України “Про доступ до публічної інформації” відповідь на запит має бути наданої у п’ятиденний строк, який, як бачимо, давно минув. Від “Держреєстру” – анічичирк.
Проте є одна воїстину зворушлива обставина. На сайті Міністерства юстиції, яке не забажало надати пряму відповідь, на першій сторінці легко знаходяться перелік зареєстрованих громадських організацій і перелік громадських організацій, легалізованих шляхом повідомлення. І – що цікаво – у жодному з них нема ніякого подібного “Есенге“.
При цьому, згідно з частиною першою ст.14 Закону України “Про об’єднання громадян” “діяльність об’єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною”. Своєю чергою стаття 186-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за “керівництво об’єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об’єднань“.
То чим же можна пояснити, що “филиал” на Саксаганського продовжує діяти, прес-служба – спамити тричі, здається, нон-гратованим в Україні Затуліним, а про притягнення когось до відповідальности нічого не чутно? Певно що двома чинниками:
а) якщо [кремлівські] зірки хтось запалює – це комусь потрібно,
б) державі “УРСР 2.0.” це не цікаво, бо вона така, яка є. А “національна безпека” сприймається нею, вочевидь, як два незрозумілі слова без конкретного і, що головне, зрозумілого, усвідомленого змісту.
Олександр Северин, к.ю.н.