«Визнання кримінальних переслідувань політичними – це ганебна річ, вона дуже псує імідж держави. Тобто під процеси, котрі відбуваються щодо України (з боку Європи – Ред.) тепер підведена певна (нормативна – Ред.) база… Це ще один аргумент проти держави. У подальшому – ще більша міжнародна ізоляція України. Це просто буде її підсилювати», – зазначив Захаров.
За його словами, з визначення ПАРЄ однозначно випливає, що і екс-міністр внутрішніх справ Юрій Луценко і екс-прем’єр-міністр Юлія Тимошенко є політичними в’язнями.
«З визначення ПАРЄ однозначно випливає, що в Україні є політичні переслідування. Про це звісно говорили і раніше, але це були лише погляди, заяви окремих політиків, правників. Відбулася легітимізація цих заяв і тепер це думка великої правової інституції», – зазначив він.
За словами Захарова, послатися на резолюції ПАРЄ тепер зможе і Євросуд з прав людини, який розглядає скарги Тимошенко і Луценка.
«Це буде певним аргументом, джерело для того, щоб це питання розглядати з цієї точки зору», – додав він.
Водночас Захаров зазначає, що статус політичного в’язня нічого Луценку не дає, окрім «моральних аргументів».
«У нього немає нових справ. Формально це нічого не надає. Що стосується Тимошенко, то ситуація серйозніша, тому що в неї є інші справи. Це означає більш прискіпливу увагу (Європи – Ред.) щодо дотримання права на справедливий суд», – зазначив правозахисник.
У той же час Захаров наголосив, що визначення «політичний в’язень» – «це не правничий рівень, а політико-правовий».
«Втім, у цьому визначенні є оціночне поняття: влада мала політичні мотиви для переслідування. Що назвати політичними мотивами? Це оціночне судження. Але вся Конвенція з прав людини наповнена оціночними судженнями. Тому, вочевидь, варто спиратися на попередню практику. Хоча у кожному випадку під час посилання на це поняття (політичний в’язень – Ред.) будуть дискусії», – заявив правозахисник.
Як зазначив він, досі визначення політичного в’язня на рівні Парламентської асамблеї Ради Європи на політичному рівні не було.
«Виняток становлять лише Вірменія та Азербайджан. Коли вони вступали до Ради Європи наприкінці 90-их років постало питання про те, що в цих країнах є політв’язні. Тоді були сформульовані ці визначення. Тепер же після політичних репресій в Росії, а тепер в Україні, почався загальний тиск в Раді Європи на визнання цього поняття на рівні асамблеї», – пояснив правозахисник.
Нагадаємо, 3 жовтня Парламентська асамблея Ради Європи встановила визначення терміну «політичний в’язень». Такими будуть вважати людей, позбавлених особистої свободи, якщо позбавлення волі було застосоване з порушенняя одного з основних прав, гарантованих Європейською конвенцією з прав людини.
Представники української опозиції впевнені, що вже на наступній сесії ПАРЄ визнає політв’язнями Юлію Тимошенко та Юрія Луценка.
4 жовтня, 2012