“Лукашенко може принаймні сказати нам, де знаходиться могила Влада. Ми зверталися до влади з проханням пояснити, чому нам відмовляють, але вони не можуть нам відповісти. Я думаю, вони і самі не знають, чому було прийнято цей закон – не віддавати тіла страчених їх сім’ям і не розголошувати місце поховання. Це мука для матері. Вони катували мою дитину, щоб отримати потрібні свідчення, і тепер вони просто катують мене”.
Любов Ковальова, мати страченого у березні 2012 року Владислав Ковальова
З ІНТЕРВ’Ю для Amnesty International
Білорусь залишається останнім катом на території Європи та колишнього Радянського Союзу. Однією зі складових проблеми застосування смертної кари в цій країні є атмосфера секретності, що оточує страту. Рідних і близьких засуджених до страти змушують чекати тижнями або місяцями до моменту отримання офіційного повідомлення про те, що страта вже відбулася. Тіло не повертають родичам, а місце поховання страчених тримається в таємниці.
ДІЙТЕ ЗАРАЗ, ЩОБ ПРИПИНИТИ СТРАЖДАННЯ МАТЕРІВ!
Підпишіть цю петицію, закликаючи Президента Білорусі покласти край секретності довкола смертної кари. По закінченні збору підписів ми передамо всі підписані петиції Президенту.
Шановний Президенте Лукашенко,
Білорусь – єдина європейська та пострадянська країна, що досі застосовує смертну кару.
Amnesty International виступає проти застосування смертної кари в усіх випадках, незалежно від характеру злочину, особи злочинця та способу, яким держава позбавляє засудженого життя. Смертна кара порушує право на життя, проголошене Загальною декларацією права людини. Це жорстоке, нелюдське та принижуюче гідність покарання.
Ми глибоко занепокоєні секретністю навколо смертної кари в Білорусі. Такий порядок змушує страждати родичів ув’язненого, оскільки часто вони просто не знають про дату страти. Крім того, рідних і близьких засуджених змушують чекати тижнями або місяцями до моменту отримання офіційного повідомлення про те, що страта вже відбулася. Тіло не повертають родичам, а місце поховання страчених тримається в таємниці.
У 2012 році Комітет ООН з прав людини, у справі Владислав Кавальов та інші проти Білорусі, зазначив, що, засекречуючи місця поховання, влада карає родичів та близьких страчених, що прирівнюється до нелюдського ставлення, несумісного з Міжнародним пактом про громадянські та політичні права.
У листопаді 2011 Комітет проти катувань висловив стурбованість засекреченням страт в Білорусі й невизначеністю та стражданнями, які переживають ув’язнені та їх сім’ї через це.
Нам відомо, що “тіло не видається для поховання, місце поховання не повідомляється” відповідно до статті 175 Кримінально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь.
Саме тому ми закликаємо Вас:
- внести зміни до статті 175 Кримінально-виконавчого кодексу Білорусі так, щоб вона узгоджувалась із позицією Комітету ООН з прав людини;
- забезпечити своєчасне інформування родичів ув’язнених про дату страти засуджених до смертної кари;
- дозволити родичам отримувати тіла страчених для поховання та повідомляти про місце поховання родинам страчених.Підписати петицію можна на сайті Міжнародної Амністії, ТУТ