Як влада перешкоджала опозиції дістатися Києва

Акція 18 1Уже кілька днів топ-темою Інтернету є події 18 травня у Києві, де відбувся заключний мітинг акції опозиції «Вставай, Україно!» і «антифашистський» мітинг  влади.

Переважна більшість експертів, політологів, журналістів і блогерів стверджують, що кращого антипіару Партії регіонів, який вона сама ж організувала, ніж боротьба з неіснуючим фашизмом, годі й придумати. А все для того, щоб на фоні провальної внутрішньої та зовнішньої політики відволікти увагу населення країни від кричущих соціальних проблем. У психології є таке поняття: переключити увагу…

Я погоджуюся з політологом Андрієм Окарою в тому, що маячна ідея з роздмухуванням антифашистської істерії партією влади, певно, належить зарубіжним політтехнологам, які погано знають українську ментальність, але «зрубали» на цьому грубі гроші.

Втім, владоможці не втомлюються похвалятися нібито масовою народною підтримкою їхнього «антифашистського» заходу, мовляв, у їхньому мітингу взяли участь аж 50 тисяч чоловік, підштрикуючи опозицію тим, що змогла зібрати у столиці хіба що вп’ятеро менше.

Хоча вся країна знає про те, як влада забезпечувала цю масовість. У робочий день бюджетників зняли з роботи, завантажили в автобуси, на автотрасах сформували з тих автобусів колони, які супроводжувала ДАІ. Ще й кожному заплатили по 100 гривень.

Це розповів мені знайомий працівник однієї з райдержадміністрацій на Полтавщині. Їх не питали про бажання їхати, а в примусовому порядку зобов’язали з’явитися в обумовлені час і місце.

У дорозі люди пиячили, а приїхавши в Київ без особливого ентузіазму несли в колоні прапори Партії регіонів та таблички з назвами міст, звідки прибули.

Якщо владним автобусам влада сприяла, то поїздкам опозиції перешкоджала, як могла. Симпатики «Батьківщини» з одного з районів області, виїхавши вночі на трасу Київ-Харків, так і не дочекалися автобуса з Полтави, який мав їх підібрати. Те ж саме розповідали й представники УДАРу.

Власне, технологія – не випускати транспорт з областей – антинародною владою застосовується ще з часу Помаранчевої революції 2004 року: залякували автоперевізників, щоб не зголошувалися везти опозиціонерів, або під різними приводами ДАІ не пропускало транспортні засоби.

Останній пам’ятний випадок – 14 жовтня торік, коли опозиція їхала у Київ на Марш боротьби. Колону автобусів у Супрунівці зупинило ДАІ. Тоді свободівці вийшли з мікроавтобусів і понад дві години безупинно ходили по пішохідному переходу туди-сюди, що не заборонено. В обидва боки автомагістралі Київ-Харків виникли довжелезні пробки.

Тож цього разу полтавське ДАІ діяло інакше: перепинили транспорт опозиції ще в самій Полтаві.

– Тільки-но наша колона з трьох мікроавтобусів опівночі рушила від Сонячного парку, – розповідає помічник-консультант народного депутата Юрія Бублика Андрій Олефіренко, – нас зупинили даішники. На запитання водія про причини зупинки працівник ДАІ Олександр Оріховський (номер жетона 0484) відповів жартом: «Без шльома їздите в тьомноє время суток». Їдете без мотоциклетного шолома». Мурижив хвилин з 20-ть. На лобовому склі іншого автобуса знайшов подряпину і порадив… його поміняти, й тільки після цього виїздити на Київ. Тож довелося пересісти в запасний автобус.

Як даішник виконував вказівку влади, можна подивитися в Ютубі:

http://www.youtube.com/watch?v=Df3urH-H_fs

Але на цьому пригоди не закінчилися. На хвіст автоколоні сів темний Фольксваген Пасат з державними номерами 317-99 СК. У Супрунівці автобуси спеціально зупинилися, тож переслідувач змушений був обігнати їх і звернув направо на вузеньку дорогу. Два автобуси продовжили рух на Київ, а третій повернув на ту другорядну дорогу й через 300 метрів лоб у лоб зіткнувся з тим Фольсвагеном. І тільки після цього він зник.

Точно такі ж перепони опозиції робилися в усіх областях України. Ще з четверга всі квитки на поїзди були заброньовані і з цієї причини не можна було придбати взагалі ніяких квитків до Києва: ні на пасажирські поїзди далекого сполучення, ні на електрички.

До речі, 23 травня на сесії Полтавської обласної ради провладною більшістю депутатського корпусу було ухвалено звернення до жителів Полтавської області щодо боротьби з проявами фашизму.

У ньому, зокрема, сказано, що «останнім часом в Україні активізувались політичні процеси, що призводять до фашизації суспільства, розгулу пропаганди нацизму, відбувається героїзація гітлерівських прибічників, які видаються як борці за самостійну Україну… Сьогодні виросло молоде покоління націоналістів, які нічого не знають про складний і неоднозначний шлях створення Української держави. Лжепатріоти намагаються переписати історію, спотворюючи значення Великої Перемоги для долі нашої держави, і возвеличуючи фашистських окупантів та їхніх бандерівських посіпак. На Полтавщині поширилась тенденція ініціювання праворадикально налаштованими силами перейменуваень вулиць, назви яких намагаються змінити на націоналістичні, такі, що викликають конфлікти в громадах… Ті, хто сьогодні підхопили ідеї радикальних націоналістів-фашистів у нашій країні, сіють зло, вони несуть його не тільки тим, хто навколо них, а й майбутнім поколінням…» І далі в такому ж дусі.

Ну що тут скажеш?! Дописалися автори звернення просто до маразму. Бо якраз нинішнє молоде покоління українців має змогу знати про історію створення Української держави те, чого не знали їхні ровесники у радянські цензурні часи.

Наостанок наведу витяг з персонального блогу народного депутата Геннадія Москаля: «Щоб відволікти увагу населення від катастрофічної економічної та політичної ситуації, Партія регіонів знову витягла на сцену клоуна Вадима Колесніченка з його законопроектом «Про заборону реабілітації та героїзації осіб і організацій, що боролися проти антигітлерівської коаліції». В законі Вадік згадує дивізію СС «Галичина», де були 9 тисяч осіб, і абсолютно забуває про інші оргнізації, що співпрацювали з Вермахтом. Тож нагадую: на боці Вермахту і СС воювало близько 1 мільйона колишніх радянських солдатів:

–        Русская освободительна армия генерала Власова;

–        Комитет освобождения народов России;

–        Русский охранный корпус;

–        29-я гренадерская дивизия СС Рона (1 русская);

–        30-я гренадерская дивизия СС (2 русская);

–        36-я гренадерская дивизия СС (Дирлевангер);

–        Русская освободительная народная армия;

–        Русская национальная народная армия;

–        Главное управление казачьх войск;

–        1-я казачья дивизия главного штаба СС;

–        15-й казачьй кавалерийский корпус войск СС;

–        Добровольческий полк СС «Варяг»;

–        1-я русская бригада СС «Дружина»;

–        Полк СС «Десна»… (усього 21 військове формування)».

Як кажуть, коментарі зайві… І як казала моя бабуся, якщо мерещиться (як нині владі – фашизм), то треба хреститися. Допомагає…

Людмила Кучеренко

1 Comment

  1. Дуже дякую, Пані Людмило Кучеренко за влучну статтю, та ще й зі списком “забутих” російських формацій,які як виглядає також НЕНАВИДІЛИ МОСКОВСЬКУ СОВЄТЩИНУ майже так, як Українці.
    Дозвольте додати ще одне до почесних імен відщепенця- перекинчика Колесніченка – ПАДЛЮЦІ з українським прізвищем , але промосковським нутром – Брязкальце- Бризкальце. Цей неук і шовісніст незабаром захлиснеться власною слиною, яка у нього точиться від брехні і злості. Чекаю на ту новину нетерпеливо!
    ПОВСТАНЬ УКРАЇНО! Революція продовжується!

Comments are closed.