Коли творча людина відходить ув інший світ, найважчим для близьких і знайомих є змиритися з раптовим почуттям пустки, незаповненості простору, який за свого життя ця людина творила і через який впливала на зовнішній світ. Почуття відміни присутності митця в рідному колі однодумців, прихильників і просто шукачів світлого й вищого є непереборно важким і гнітючим.
Проте, нерідко трапляється так, що мистецькі твори майстра надовго переживають фізичне буття автора, й поширюючи на спільноту закладені в них сенс, енергію й устремління стають провісниками його ідей. Саме до такого доробку – непересічного, позачасового і надпросторового належать твори визначного харківського митця – художника Валерія Бондаря.
Про художні роботи авторства Валерія Бондаря хоч і не рясно, але сказано. Несучи неплинний і рвучкий, напружено-натхненний і духовно-ємкий простір майстра, різножанровий доробок Бондаря знайшов свій достойне місце у багатьох оселях, виставкових залах, галереях, музеях України й світу. Проте досі лишається невисвітленою робота Валерія, як талановитого автора багатьох меморіальних пам’яток історії й культури, які стали своєрідним символом відродження Української державності, буремного національного життя, становлення в краї нового громадянського суспільства.
Пам’ятні знаки загиблим Воякам УПА, репресованим кобзарям, меморіальні дошки Миколі Міхновському, Діячам СВУ-СУМ, Патріархові УГКЦ Йосипу Сліпому, Василю Кричевському, Юрію Шевельову у Харкові – не лишають байдужими, хвилюють і зачіпають до душевних глибин, змушують думати і спонукають до розширення своєї уяви, образного мислення і творчої фантазії. Саме в монументальних творах Валерія Бондаря вектор творчості завжди мав чітке національне спрямування і глибоко духовну наповненість. Проте в творах митця ніколи не було т. зв. патріотичної кон’юнктури чи мітингової декларативності. Не було в його роботах і такої поширеної нині псевдо-символічної еклектики, пересолоджених художніх реверансів у бік потенційних прихильників, бажання сподобатися спільноті.
Його творчий стиль належав до сучасних форм національного модернізму, що використовуючи жорсткі графічні прийоми, рубані лінії й штрихи, контрастні чорно-білі переходи розвивав цілісну, базовану на архетипних образах філософську концепцію сприйняття і вираження світу, духовного очищення, боротьби і протистояння силам зла, віри й життя.
Феномен сприйняття творчого набутку Валерія Бондаря – у його багатоманітній дії на глядача. Кожен, хто вперше знайомиться з роботами майстра, дивним чином спостерігає феномен синергічності – до візуальної рецепції образу, незбагненно долучаються й інші – дистантно-тактильний та аудіальний. Уважно рухаючи зором по обрисам художніх образів художника мимоволі ловиш себе на думці про те, що зображення стає об’ємним, проникаючим, багатоплощинним. Уява продовжує і домальовує ледь помітні штрихи автора, розгадку яких він щиро доручає своєму глядачу. Химерність посилюється, коли раптово сув’язь ліній пробуджує в глибинах свідомості знайомі з дитинства мелодії, концентрує увагу і спрямовує на глибинне розуміння втілених в камені образів.
До найцікавіших пам’ятних знаків, які належать авторству Валерія Бондаря, належить Пам’ятний знак загиблим воякам Української Повстанської Армії в Харкові. Для багатьох харків’ян цей пам’ятний знак став символом відродження в краї Української державності, становлення громадянського суспільства. Встановлений ініціативою української громади Харкова на Покрову 1992 року, цей меморіальний знак вже понад двадцять років виконує для слобідської спільноти свою консолідуючу, активуючу й виховну місію. Без перебільшення можна говорити й про те, що місце біля Пам’ятного знаку набуло культових ознак. Кілька разів на рік тут проводяться церковні відправи кількох українських церков, велелюдні громадські зібрання, урочистості й ушанування. Сюди приходили люди й просто для відпочинку та зустрічей – адже загальний вигляд Пам’ятного знаку органічно вписувався у навколішній краєвид меморіальної паркової зони і притягував до себе перехожих.
І дійсно, цей пам’ятний знак мав магічну здатність зачіпати за живе й не лишати нікого байдужим – від прихильників й до ворогів. Щось у цьому знаку було незбагненно-привабливе й чаруюче. Можливо, він пробуджував у нас заколисані архетипи, а можливо спонукав до нового, світлого і свіжого погляду на наше героїчне минуле. І саме це – невербальне й позасвідоме, що мало здатність впливати до самих основ, але ховалося у кам’яних зламах й було найціннішим в меморіальній композиції Валерія Бондаря.
За задумом митця Пам’ятний знак загиблим Воїнам УПА було встановлено на насипному пагорбі-кургані, що символізує традиційне місце поховань українських воїнів. Масивний, злегка оброблений гранітний камінь, що ніби виростає з кургану, символізує нестримний рух до свободи – стихію, яка породила Українську Повстанську Армію. У центрі композиції – на камені – викарбувані фігури бійців УПА. Один із бійців – у скорботі тримає на колінах свого загиблого товариша. Внизу композиції – пам’ятна дошка, по центру якої рвучким шрифтом вибито напис: «Українській Повстанській Армії». У нижньому правому кутку дошки – емблема УПА. (Меморіальну таблицю у її первісному вигляді виготовив за ескізом Лесі Юрченко скульптор Володимир Кочетигів).
Малюнок В.Бондаря фронтальної частини Пам’ятного знаку в збірці “Очима серця”(упорядник В.Боровий) , Х.:Основа, 1993. – С. 33. Книга підписана до друку і здана в набір 28 червня1992 року.
На жаль, погодні умови й бузувірські дії вандалів рік від року змінювали його первинний вигляд. Була замінена пам’ятна дошка (автентична була розбита), від безперервних пошкоджень майже повністю затерлися вигравірувані постаті бійців, які підкреслювали глибокий сенс Пам’ятного знаку. Зрештою, навесні 2013 року пам’ятний знак було підступно викрадено невідомими злочинцями (Нині на місці знаку височіть тимчасовий пам’ятний хрест).
Виступ Валерія Бондаря на урочистостях з нагоди відкриття Пам’ятного знаку загиблим воїнам УПА. 14 жовтня 1992 р.
Отже, сьогодні ставлячи перед собою завдання відновлення Пам’ятного знаку загиблим Воїнам УПА необхідно керуватися правдивими історичними підставами і моральними зобов’язаннями перед людьми, яких вже немає разом з нами. Відновити Пам’ятний знак воїнам УПА у Харкові за проектом художника Валерія Бондаря є нашим прямим обов’язком перед громадою і митцем, який, несподівано пішов з життя. Цей обов’язок скріплюється і мистецьким заповітом, який оприлюднив Бондар ще у 2009 році. Оголосив у час, коли навколо Пам’ятного знаку воїнам УПА загострилися протистояння з деструктивними й антидержавними силами. Наведемо цей документ повністю.
Мистецький заповіт Валерія Бондаря.
«ПОНОВИМО!»
Все створене Господом гармонійне.
Треба просити про зняття полуди з очей й у здавалося у звичних речах, намагання бачити інші постаті, події. На все воля Божа, й тому притаманне звичайній людині з дитинства знаходити, відкривати у хмаринках, гілках дерев нове.
Світлої пам’яті п. Петро Черемський завіз гранітні брили, дві з котрих прислужились для створення пам’ятника замордованим кобзарям й пам’ятного знаку УПА. Скульптор вирубав контур малюнку написаному на камені. Малюнок фронтальної частини був надрукований в антології поезії репресованих поетів, укладеній поетом Миколою Козаком до добірки віршів Василя Борового (Очима серця, Харків:Основа, 1993). На ній боєць з фрезурою оборонця-захисника тримає друга, що впаву бою. Лівий бік каменю – третя постать бійця із крісом у руці, що опирає раменом друга. В цілому задумано як вічний моноліт української нації.
Але постійні намагання певних сил руками «провінційних патріотів» забруднити українське, чи недостатня глибина вирубаного контуру місцями замулили зображення. Є домовленість зі скульптором зробити глибшим контур зображення моноліту українського духу.
Поновимо!»
Валерій Бондар, Харків
Нині активно діє Громадський комітет з відновлення пам’ятного знаку загиблим воїнам УПА в Харкові, й збираються пожертви на відновлення пам’ятки у її первісному вигляді. Групою харківських архітекторів і художників розроблений проект реконструкції пам’ятки й упорядкування меморіальної зони навколо нього. До справи залучено високих фахівців своєї справи й гідних патріотів краю, які на волонтерських засадах створять точну копію роботи Валерія Бондаря. В ім’я пам’яті про Великого майстра, в ім’я майбуття української громади Харкова.
Кость Черемський, кандидат мистецтвознавства, Харків
Матеріали до теми:
http://snip.dyvy.info/2013/05/22/zayava-hromadskoho-komitetu-z-vidnovlennya-pamyatnoho-znaku-zahyblym-vojinam-upa
Демонтировать все памятники УПА в Украине навсегда. Убийцы народа Украины никогда не были нашими героями!!!