У Києві акція «Повернімо Харкову меморіальну дошку Шевельова» відбулася 28.09.2013 р. біля пам´ятника Григорію Сковороді. Місце було обрано не випадково, адже Сковорода, як і Шевельов – видатна особистість та харків´янин. Символічно Сковорода виступав у ролі захисника Юрія Шевельова та людей, що вважають необхідним відстоювати його пам´ять.
Люди прийшли обурені невіглаством і варварством харківської влади. Голосування депутатів міської ради про скасування рішення топонімічної комісії від 2011 року про встановлення меморіальної дошки, підписання рішення міським головою про демонтаж дошки ще під час сесії та майже миттєве її знищення варварським способом, люди сприйняли як особисту образу.
Лунало багато пропозицій з приводу подальших дій. Вже написано листа до харківської влади з вимогою відновити меморіальну дошку. Під зверненням розпочато збір підписів.
Меморіальна дошка видатному лінгвісту, до речі, була виготовлена за кошти звичайних українців. Робота зі збору коштів, документів, дозволів на встановлення дошки забрала 2 роки. Отже, була знищена власність звичайних громадян України. Фактично, кожен з нас є власником меморіальної дошки на честь Юрія Шевельова і кожному з нас була заподіяна шкода. Звісно, мають бути знайдені та покарані винні у цьому злочині.
Дехто з людей подають позови до суду. Присутні співробітники Академії наук закликають не мовчати: навіть якщо кожний хоча б одній людині розкаже про видатного філолога, професора Юрія Шевельова, про його праці та заслуги – це вже буде великою справою.
Організаторка акції Ганна Салій вважає, що праці Юрія Шевельова можна прирівняти до другої вищої освіти, саме тому з ними повинно ознайомитися якомога більше людей.
Марина Дубик
Марина Дубик, історик, дослідник життя на окупованих територіях під час Другої Світової війни, висловила пропозицію вивести цю справу на національний рівень, адже це питання національної пам´яті, і не зайвим буде дізнатися позицію Інституту національної пам’яті з цього питання. Юрій Шевельов – це постать світового масштабу, і не харківській владі вирішувати такі питання.
Марина Дубик: «Закиди Шевельову у колабораціонізмі я вважаю повністю безпідставними. Всі ми знаємо, як радянська влада вчинила з мирним населенням, що жило на окупованих територіях під час Другої Світової війни. Ці люди були кинуті напризволяще. Вони були змушені виживати та захищатися, як могли. Згодом ця ж радянська влада їх і звинуватила у колабораціонізмі. Зрозумілі і причини невизнання Шевельова радянською владою, адже він заперечував, що українська мова вийшла зі старослов’янської, та наполягав, що вона розвивалася самостійно».