Вже два тижня чи більше, коли откриваю інторнет, то так стидно стає, аж в носі щіпа – от як наче я лічно позичила в Кокса і Кваснєвського грошей і вони кожен день чемно стукають мені в двері і стоять такі безащітні і безобідні: “А коли ти сможеш одать нам позичене?”, а я кажу, не знаю, пацани, може 12-го. І тоді вони приходять 12-го, а я кажу їм: “Щяс касіра нема, зайдіть завтра”, і вони заходять завтра. А я кажу: “Щас не до вас, хлопці, в мене унітаз прорвало.” А вони кажуть: “Так може ми 19-го зайдем? Ми тут на лавочкі у дворі посидем до 19-го”, а я кажу: “Да, блядь, зайдіть 19-го, ггг.” Xоча знають, шо мені нічого їм дать і в мене нема ніякого касіра.
Отаке в мене блять чуство коли я читаю новини. Я вже боюсь включать компютер, бо там на кожній сторінці сидять чемні і безащітні Кокс і Кваснєвський і с упрьоком дивляться на мене.
Шановний, Олександре. Даремно Ви так нервуєтесь, жахаючися від стилю авторки. Саме за цей стиль українська інет-спільнота і любить читати fainukaplan. А звинувачувати її у симпатіях кацапської культурки, то вже й зовсім є сміх-і-гріх.