Павел Залевські: Фінансова допомога, а не кров і сльози

Українська Правда

Брюссель не зробив нічого, щоб чинити тиск на Москву в справі російських санкцій щодо України, хоч, як великий торговельний партнер Росії, має такі можливості

Незадовго до листопадового саміту Східного партнерства у Вільнюсі переговори щодо асоціації ЄС з Україною зайшли в глухий кут. Ми ставимо собі запитання, що є причиною цього.

Ми звинувачуємо Віктора Януковича, якого вважають нецивілізованим політиком, людиною, яка мстить, і для якої особистий інтерес і одержимість Юлією Тимошенко є важливішими, ніж благо народу. З’являються також звинувачення, що в обмін на якийсь зиск він домовився із Путіним.

Проте, усупереч тому, що говорять у ЗМІ європейські політики, це не позиція президента України є головною причиною кризи в двосторонніх відносинах. Його джерелом є радше повна взаємна неузгодженість пріоритетів і можливостей.

Для Європейського Союзу асоціація має цивілізаційний вимір, що пов’язаний із демократичними стандартами, правами людини та виборчим законодавством. Тому вона зосереджується на справі звільнення Юлії Тимошенко, яка стала ілюстрацією відсутності верховенства права в Україні.

Європейський парламент визначив Алєксандра Квасьнєвського і Пета Кокса своїми представниками, щоб знайти рішення цієї проблеми. У свою чергу, для Януковича найважливішим є подолання економічних труднощів.

Конкретний план вже зараз

В Україні зараз маємо справу з трьома паралельними процесами.

По-перше, триває процес запровадження змін, які ЄС поставив як обов’язкову умову підписання Угоди про асоціацію. Переважна більшість вимог, крім питання Юлії Тимошенко, було вже виконано. У той же час має місце глибока економічна криза, яка призводить до зниження доходів бюджету і проблем із погашенням внутрішніх і зовнішніх заборгованостей. У період із липня по вересень цього року валовий внутрішній продукт зменшився на 1,5 відсотка.

Перед Україною видніється привид банкрутства і неможливість сплати соціальних зобов’язань. У листопаді сума вільних коштів на рахунку Державного казначейства склала всього 410 млн. гривень (близько $ 50 млн.) – найнижчий рівень за 10 років.

До цього додається величезний економічний тиск із боку Росії, що поглиблює українську кризу. Кордон із Росією є практично закритим для українського експорту. За останні дев’ять місяців товарообіг України і Росії знизився на 23 відсотки. Зменшення доступу на ринок Росії веде до закриття компаній і звільнень працівників.

Нікого, отже, не може дивувати, що в цій ситуації пріоритетом Януковича є забезпечення своїй державі можливості фінансування ззовні. Саме підписання угоди про асоціацію нічого не вирішить. Хоча в довгостроковій перспективі українська економіка скористає з доступу на європейський ринок, але в короткостроковій перспективі, становище українських підприємств погіршиться. Вони потребуватимуть час, щоб адаптуватися до європейських вимог, натомість на внутрішнього ринку чекає їх жорстка конкуренція з боку європейських компаній

Таким чином, ясно, що для України вкрай важливим є отримання фінансування для амортизації втрат, викликаних перехідною відсутністю конкурентоспроможності та російськими санкціями. Якщо Янукович підпише угоду про асоціацію без гарантій домовитись щодо фінансування з Міжнародним валютним фондом чи ЄС, наражає свою країну на величезні втрати, які жоден розсудливий політик не може собі дозволити.

Що ще гірше, попри те, що російські санкцій щодо України за її бажання асоціаціюватися з ЄС, є в очевидний спосіб викликом також і для Брюсселя, він не зробив нічого, щоб чинити тиск на Москву в цій справі, а як великий торгівельний партнер Росії має такі можливості. Не запропонував також українцям конкретну фінансову підтримку, яка дозволила б їм провести реформи.

Посланники Януковича вже два роки їздять до МВФ і ЄС за фінансовою допомогою, але відбиваються від стіни. Вони ведуть теж безплідні розмови з комісаром із економічних і монетарних питань та євро – Оллі Реном. Якщо ЄС хоче підписати угоду про асоціацію, то не може обіцяти фінансову допомогу в майбутньому, тому що його вірогідність в очах Києва буде рівняти нулю. Він повинен підготувати конкретний план допомоги прямо зараз.

Згода України буде коштувати

У ситуації, коли українська економіка йде на дно, Європейський Союз пропонує українцям – як Уїнстон Черчілль британцям у 1940 – “кров, піт і сльози”. Ми повинні пам’ятати, що кожен політик є легітиматизований у суспільстві за допомогою економічної ситуації. Якщо українці почнуть пов’язувати драматичний економічний крах із угодою про асоціацію, вони не тільки відмовляться від підтримки Януковича, але й європейської ідеї.

Якщо Європейський парламент хоче зробити конструктивний внесок у підписання українцями Угоди про асоціацію, необхідно змінити мандат місії Кваснєвського і Кокса. Вони повинні вести переговори між ЄС і Україною про механізми економічної підтримки українських реформ, у тому числі припинення практики вибіркового правосуддя.

Тим часом ЄС тисне на Януковича, щоб звільнити з в’язниці його головного політичного конкурента – Юлію Тимошенко. Але він дуже добре знає, що “гарна Юлія”, вірогідно без вагань використає складне економічне становище України на свою користь, звинувативши в кризі нинішній уряд.

ЄС повинен розуміти, що згода України на його умови та впровадження там європейських стандартів коштуватиме. Необхідною є підтримка українського бюджету вже зараз сумою щонайменше 12-15 мільярдів доларів.

Це смішна сума, порівняно з ресурсами призначеними на рятунок від банкрутства країн Південної Європи. Із 2010 року тільки на допомогу Греції, Іспанії та Португалії призначено з різних інструментів Європейського союзу і ресурсів Міжнародного валютного фонду більш ніж 423 мільярди євро.

На цьому тлі підтримка європейського проекту великої держави, яким є Україна, не буде дуже дорогою. Крім того, цей проект не можна оцінювати тільки з точки зору фінансів. На кону тут не тільки європейсько-українські відносини, але й питання Росії, яка культурно є дуже близька до України.

Якщо вдасться запровадити європейські стандарти в Україні, Путін не зможе продовжувати переконувати росіян, що їх країна є іншою цивілізацією, до якої європейські цінності і стандарти не пасують. Європейські політики, на жаль, не бачать цю залежність. Не доросли ще до того, щоб грати в цю важливу геополітичну гру.

Важлива геополітична гра

Євросоюз повинен зрозуміти якими є інтереси Януковича, і використати ці знання для досягнення своїх цілей. Політика ЄС не може абстрагуватися від нинішньої ситуації в Україні. Тому слід погодитися з вимогами України в раціональний і умовний спосіб – пропонуючи фінансову допомогу в обмін на реформи.

Потрібно скласти план, у якому періодичні платежі корелюють із реформами. У цьому контексті можна підняти питання про звільнення Юлії Тимошенко, у якості однієї з умов пакету.

Інтерес Януковича de facto не суперечить інтересам Євросоюзу. Якщо ми об’єднаємо наші стратегічні зусилля, то досягнемо успіху. На жаль, сьогодні, обидві сторони не розуміють один одного і представляють свої пріоритети таким чином, що вони видаються бути розбіжними.

Європейський союз вистачить на проведення важливої геополітичної гри. Заохочення України до реформування коштуватиме мінімальних грошей у порівнянні з тим, що ми витрачаємо на підтримку півдня.

Євросоюз може собі це дозволити, просто потрібно зрозуміти, що він повинен укласти свої цілі в галузі демократії та прав людини у відповідній послідовності подій.

В іншому випадку втратить не тільки безпечний Схід в якості України, а й велику гру за Росію. І власне європейські політики нестимуть відповідальність за це.

ЄС повинен так поставити пріоритети, аби те, що важливо для нього, могло бути реалізоване. А, напевно, воно не буде реалізоване без підписання Угоди про асоціацію.

Павел Залевські – депутат Європейського парламенту, співголова Польсько-українського форуму партнерства. Польскою читайте тут Rzeczpospolita