Сучасні події в Києві нагадують відому притчу про слона і сліпців. Тому тут нема ніяких бійок, а тільки те, що я бачив.
Десь о 12-й весь вагон вийшов на станції метро “Площа Льва Толстого”. Далі дивіться самі:
Людей зібралась страшенна кількість. Принаймні набагато більше, ніж 24-го листопада. Інколи навіть було не по собі. Що здивувало – відсутність міліції на Хрещатику і відчинені праві двері Київради.
Міліція мужньо охороняла ідола. Особисто я за збереження цього пам’ятника. По-перше він добре стимулює протестантів та вприскує адреналін у кров. По-друге, вказує на Бесарабку – ніби на шлях до комунізму.
Вдень був на лівому березі. З центру Києва чулись вибухи. Потім біля кабміну на Грушевського від Банкової бігли люди. Відчувався запах газу.
Увечері Майдан стояв. Може, вже не такий повний, але рішучий. І, звичайно, під “Океан Ельзи”.
А в Київраді були організовані екскурсії киян та гостей міста. Всі заходили через праві двері, а виходили через середні. Я не пішов – що я там не бачив?
І наостанок… Вчора виповнилось 40 днів як пішов із життя мій друг Юрко Ковальський – поет-пісенник. Перед уходом він дозволив мені оформити у вигляді кліпу та поширити свою пісню “Майдан – це воля!”, написану ще у 2004-му. Що також погоджено з композитором і співачкою Наталкою Почтар. Забирайте!