Питання дотримання та забезпечення прав людини в Україні завжди гостро стояло протягом всіх років її Незалежності, але протягом усіх 23 років свого існування Україна демонструвала прогрес у цьому напрямку. Україна має достатню власну законодавчу та міжнародно-правову базу в даній сфері.
Стрімкий розвиток подій в кінці лютого 2014 року в Україні призвів до великих змін не лише в самій державі, але й у відносинах із сусідами. Зміна влади і втеча бувшого Президента Віктора Януковича в Росію дали початок вторгненню російських військ в Крим.
Фактично з перших днів ескалації напруги в Криму було повністю знівельовано саме поняття «права людини».
Слід відмітити , що в Статті 2 Загальної декларації прав людини (прийнятій і проголошеній резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН 10 грудня 1948 року) зазначено: «Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Крім того, не повинно проводитися ніякого розрізнення на основі політичного, правового або міжнародного статусу країни або території, до якої людина належить, незалежно від того, чи є ця територія незалежною, підопічною, несамоврядованою або як-небудь інакше обмеженою у своєму суверенітеті.» [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015].
В законодавстві України питання гарантування прав і свобод людини чітко прописані в Декларації про державний суверенітет України[http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/55-12], Основному законі – Конституції України (Стаття 3. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави)[ http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80], Засадах державної політики в галузі прав людини [http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/757-14], та багатьох інших законах та підзаконних актах.
27 лютого в Криму масово з`являються озброєні люди без розпізнавальних знаків які захоплюють та блокують українські державні установи та військові об`єкти. 1 березня Рада Федерації Росії одностайно підтримала «пропозицію» президента Росії Володимира Путіна про введення військ в Україну та визнала повноваження самопроголошених керівників Криму Аксьонова та Констянтинова. З цього часу в Криму перестає діяти будь яке законодавство щодо дотримання і забезпечення свобод і прав людини.
Як зазначає у своєму коментарі Департамент інформаційної політики Міністерства закордонних справ України від 10 березня 2014 року вже «5 березня у Сімферополі Спеціального посланника Генерального секретаря ООН Роберта Серрі силою змусили перервати візит до Криму. Крім того, завершилися невдачею чотири спроби спостерігачів від ОБСЄ потрапити на півострів: їх не пропустили через блокпости, які охороняють озброєні особи, у бік делегації лунали попереджувальні постріли.
Українські військові також зазнають постійного тиску з боку озброєних угруповань, переважно військовослужбовців зі складу військових підрозділів, військових частин та з’єднань Збройних сил РФ, які не мають права на розміщення на території України.
Апогеєм зневаги до всіх базових норм українського та міжнародного законодавства стало насильницьке викрадення людей: журналістів, активістів та військовослужбовців Збройних Сил України.
9 березня на КПП при в’їзді до Криму з боку Херсонської області були затримані дві групи журналістів та активістів, про місцезнаходження яких досі нічого не відомо. Ще раніше були здійснені напади на журналістів телеканалів «1+1», «СТБ», «5 канал», «Інтер», «ГромадськеТВ», ряду друкованих видань, представників інформаційних агентств, а також їх іноземних колег. 9 березня у Бахчисараї викрадено командира однієї з українських військових частин. І це далеко не всі приклади викрадень і насильницьких дій проти мирних громадян, вчинених силами російських агресорів.
Насильницькі зникнення людей підривають фундаментальні цінності будь-якого суспільства, що поважає законність прав людини та основних свобод. Більш того, систематичне здійснення таких актів визнається світовою спільнотою злочином проти людяності.
За таких умов викрадення мирних людей у центрі сучасної Європи є неприпустимим порушенням усіх демократичних норм і принципів та потребує негайного жорсткого реагування, у тому числі з боку наших міжнародних партнерів.» [http://mfa.gov.ua/ua/press-center/comments/667-comment-of-the-department-of-information-policy-ministry-of-foreign-affairs-of-ukraine].
Місцева влада – Верховна Рада АР Крим – 12 березня опублікувала на своєму сайті заяву, згідно якої «звернення щодо акредитації ЗМІ, повинні бути подані до прес-центру Верховної ради АР Крим до 13 березня 2014 року за допомогою будь-яких засобів зв’язку на офіційному бланку ЗМІ, за підписом керівника та з печаткою.
Міжнародна федерація журналістів та Європейська федерація журналістів зазначають, що це просто «до смішного короткий» період часу для акредитації ЗМІ, який виглядає просто відірваним від реальності та безглуздим, оскільки вимоги для отримання акредитації просто не можуть бути виконані вчасно.
Понад те, у заяві ВР АРК вимагається, що звернення по акредитацію повинні також відповідати ряду жорстких вимог:
– завірена печаткою копія свідоцтва про державну реєстрацію ЗМІ або ж копія ліцензії на мовлення від аудіовізуальних ЗМІ;
– вказування повної назви ЗМІ, її засновників та видавців, даних про терирорію поширення ЗМІ, номери службових телефонів та факсів, прізвище та псевдонім керівника ЗМІ, контактний телефон;
– дані про технічні засоби та обладнання, які буде використовувати акредитований журналіст для виконання своїх професійних обов’язків.
«Це – однозначно маніпулятивні намагання місцевої влади Криму обмежити та зірвати висвітлення перебігу референдуму у ЗМІ» – зазначив Президент МФЖ Джим Бумела. «Насамперед, оцей просто смішний одноденний термін для проходження акредитації, і далі – спроби занурити журналістів у тяганину з документами, розуміючи, що вони аж ніяк не вкладуться у вказані терміни».
«В результаті ми переживаємо за ЗМІ, які планують висвітлювати референдум. Це значить, що журналісти просто примушені будуть працювати нелегально, без акредитації. І такі умови роботи є ризикованими та небезпечними у регіоні, де багато журналістів впродовж останніх днів вже зазнали нападів та утисків», – наголошує він.[ https://maidan.org.ua/2014/03/mizhnarodna-federatsiya-zhurnalistiv-ta-evropejska-federatsiya-zhurnalistiv-zasudzhuyut-namahannya-krymskoji-vlady-obmezhyty-dostup-do-informatsiji/].
14 березня 2014 року Помічник Генерального секретаря ООН з прав людини Іван Шимонович зазначив: «Ми не змогли потрапити до Сімферополя, тому що тамтешні органи влади повідомили нам, що вони не приймуть місію і не забезпечать її безпеку. Проте, відмова у доступі до Криму не завадила нам оцінити існуюче там становище. Я мав предметні індивідуальні бесіди з особами, які перебувають у Криму та прибули звідти, а також мав доступ до інших надійних джерел. Учора я мав телефонну розмову з Головою Меджлісу кримськотатарського народу паном Рефатом Чубаровим та з паном Надіром Бекіровим, Президентом Фонду досліджень та підтримки корінних народів Криму, які поділилися зі мною своїм глибоким занепокоєнням щодо поточної ситуації в Криму та її впливу на права людей, які там мешкають.Ситуація з правами людини в Криму
Я також серйозно стурбований через ситуацію в Криму, де є підстави вважати що верховенство права є відсутнім а отже ймовірне різке погіршення ситуації в галузі захисту прав людини. Я проінформований про випадки необґрунтованого арешту і затримання, тортур і жорстокого поводження, а також інші порушення прав людини, скоєні співробітниками невстановлених озброєних груп. Існують проблеми зі свободою пересування в Криму.
Верховенство права має бути відновлене в Криму тими, хто має повноваження це зробити. Всі права людини повинні дотримуватися, включаючи право всіх на участь у державних справах і політичного життя без будь-якої дискримінації. Будь-які неурядові сили повинні бути роззброєні.
Положення меншин і корінних народів в Криму, зокрема кримських татар, також є надзвичайно уразливим.
Станом на сьогоднішній день ми маємо інформацію про наступних активістів, які вважаються зниклими – Андрій Щекун, Анатолій Ковальський та його син Сергій Ковальський, пан Танєєв і Михайло Вдовченко. Крім того, я особисто зустрічався з активістами та журналістами, які були зупинені на воєнізованих пунктах пропуску, й затримані в період з 9 та 11 березня, яких допитував, бив, пограбував, принижував та задіяв проти них імітацію страти людина, яка нібито є службовцем «Буркуту».
Є вже багато людей, які переїхали на інше місце проживання, понад 600 тільки в Львівській області, в тому числі кримських татар, росіян і українців, які прийняли рішення покинути півострів в цей тривожний час.
Існує великий страх і невпевненість в Криму у зв`язку з дезінформацією, блокуванням інформації та загальною невизначеністю щодо того, що буде далі.» [http://www.ua.undp.org/content/ukraine/uk/home/presscenter/articles/2014/03/14/-1/].
15 березня 2014 року МЗС України поширив коментар щодо проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим 16 березня ц.р. В ному зокрема зазначено:
«7. Україна має серйозні сумніви щодо можливості вільного волевиявлення населення регіону України, який de facto знаходиться під окупацією військових підрозділів іноземної держави, у даному випадку – Збройних Сил Російської Федерації. Наявність російських військових та воєнізованих формувань на території АР Крим, поза межами місць їх постійної дислокації, передбаченими Угодою між Україною і РФ про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року та іншими пов’язаними двосторонніми договорами, повністю підриває демократичність виборчого процесу.
8. Іншими факторами, які є неспівставними з «вільним волевиявленням» населення Криму на референдумі є:
– відсутність на сьогоднішній день в Україні законодавчої бази для проведення місцевих референдумів;
– суттєві порушення, виявлені як українськими, так і міжнародними правозахисними організаціями, у сфері забезпечення свободи висловлювань та дотримання права на отримання інформації; перманентні порушення прав журналістів на професійну діяльність, які вчиняються сепаратистською владою Криму;
– невиправдано короткий термін для організації і проведення референдуму. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим про його проведення була ухвалена 6 березня, а проведення призначене на 16 березня 2014 року. Показовим «проявом демократії» є те, що дата двічі переносилась: з 25 травня на 30 березня, а з 30 березня на 16 березня;
– уже 11 березня 2014 року, Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, пункт 3 якої прямо передбачає приєднання до Російської Федерації, що завдає шкоду правовим наслідкам референдуму і порушує зобов’язання влади бути нейтральною по відношенню до його результатів;
– відсутність серед опцій на референдумі пункту про підтримку нинішнього державно-правового статусу Автономної Республіки Крим, що прямо порушує права тієї частини населення, яка виступає за збереження Криму у складі Української Держави;
– відсутність кворуму на засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка проголосила «загальнокримський референдум», та проведення голосування непрозоро, під примусом застосування фізичної сили представниками російських військових та воєнізованих формувань.
9. Вищенаведені аргументи, перелік яких не носить вичерпного характеру, дозволяє Міністерству закордонних справ України заявити про свій рішучий і категоричний протест проти будь-яких спроб іноземних держав, об’єднань держав або міжнародних організацій легітимізувати проведення референдуму щодо відділення Автономної Республіки Крим від України шляхом заяв її органів, посадових осіб, або інших дій, спрямованих на визнання результатів цього плебісциту.» [http://mfa.gov.ua/ua/press-center/comments/716-komentar-mzs-ukrajini-shhodo-provedennya-miscevogo-referendumu-v-avtonomnij-respublici-krim16-bereznya-cr].
Побоювання українського МЗС щодо недотримання прав людей при проведенні, так званого, «референдуму» підтвердились моніторинговою місією «Майдан-моніторинг» яка 24 березня оприлюднила попередні результати свої діяльності в Криму з 14 по 23 березня.
«Стосовно «референдуму» 16 березня. Важко сказати, що там відбувалося навіть нам, з досвідом моніторингу Придністров’я та України. Хто хотів, той і реєструвався, кого хотіли, того і допускали на виборчі дільниці. Журналістів не допускали. Інформація про події десь була, десь не було. Наші спостерігачі зафіксували ситуацію, коли голосувати приходили члени виборчої дільниці, але їх супроводжувала «самооборона» з автоматами. Це щодо вільного волевиявлення.
Наші спостерігачі масовго фіксували наявність озброєних парамілітарних організацій як на самих дільницях, так і біля них.» [https://maidan.org.ua/2014/04/pro-rezultaty-misiji-its-majdan-monitorynh-v-ar-krym/].
Проведення незаконного «референдуму» в Криму 16 березня та визнання Росією його результатів і фактичну анексію викликало бурхливу реакцію правозахисних організацій як в Україні так і за її межами.
20 березня Громадська Комісія з питань розслідування і попередження порушень прав людини в Україні поширила заяву «Дії Росії можуть призвести до гуманітарної катастрофи в Криму та за його межами». В ній відмічено, що «Громадська Комісія з питань розслідування і попередження порушень прав людини в Україні вважає, що під час нелегітимного псевдореферендуму, який відбувся в Автономній Республіці Крим 16 березня 2014 в умовах російської воєнної окупації, були масово порушені права громадян на свободу вибору, свободу слова та свободу зібрань.
Анексія Криму Росією створила ще більшу загрозу масового порушення прав людини тих осіб, які виявляють бажання зберегти громадянство України. В одну мить вони стали іноземцями на рідній землі. Це ж стосується і українських військовослужбовців, які відмовилися зрадити присягу й перейти на бік агресора. Системними на території Автономної Республіки Криму стають випадки порушення права українських громадян на особисту недоторканість та недоторканість їхнього житла. Зважаючи на те, що таких утисків переважно зазнають етнічні українці, маємо підстави стверджувати, що на півострові розпочалися переслідування за етнічною ознакою. Відомі випадки, коли представники проросійських організацій змушують етнічних українців виїжджати за межі Криму. На півострові шириться практика викрадення активістів українських патріотичних громадських організацій.
Громадська Комісія з питань розслідування і попередження порушень прав людини в Україні також звертає увагу на те, що вже тривалий час до України прибувають групи громадян Росії, які організовують на території східних і південних областей нашої держави масові безпорядки, що призводять до порушень прав людини, зокрема вбивств мирних громадян України, тортур, каліцтв.» [http://humanrightsua.org/2014/03/20/245/].
20 березня 2014 року на розширеному засіданні Меджлісу кримськотатарського народу було прийнято звернення «Про дотримання прав і свобод людини в Криму». У ньому зазначається: «Водночас почастішали випадки прямих погроз застосування насильства на адресу кримських татар в транспорті, магазинах, навчальних закладах та інших громадських місцях Криму.
У цьому зв’язку Меджліс кримськотатарського народу доручив усім регіональним і місцевим меджлісам фіксувати всі факти морального і фізичного тиску, приниження людської й національної гідності, погроз застосування фізичного насильства, незаконного заволодіння приватною власністю, інші форми прояву агресії відносно всіх жителів Криму.
Жодне з подібних протиправних дій не залишиться без розголосу і відповідної реакції, у тому числі і міжнародних правозахисних організацій. Всім їм буде дана правова оцінка, і винні будуть притягнуті до відповідальності, передбаченої нормами міжнародного права.
У ситуації, що склалася, вся відповідальність за права і свободи людини на півострові покладається на створені в Криму органи влади та їх посадових осіб.». [http://qtmm.org/ua/ua].
Ранком 20 березня були звільнені активісти кримського Євромайдану Андрій Щекун та Анатолій Ковальський, активісти «Авто майдану» Олексій Гриценко та Сергій Супрун, а також командуючий Військово-морськими силами України Сергій Гайдук. Станом на 20-те число ще, як мінімум, 11 людей були викрадені і утримуються в полоні. Як відзначили самі активісти до всіх них застосовувались тортури. [http://helsinki.org.ua/index.php?id=1395385321].
21 березня Генеральний секретар Amnesty International Саліл Шеті представив короткий огляд російських репресій, що чекають на жителів Криму. «І, нарешті, ще є Крим. Схоже, Президент Путін отримав те, що хотів. Так само, як і більшість кримчан: однак не варто вводити себе в оману, що етнічним українцям та кримськимтатарам, які проживають на території Криму, давали можливість висловити свою думку з приводу цього питання.
Більшість людей у Криму сприйматиме все це, як повернення додому. Але якщо хтось думає, що підняття російського прапора над державними будівлями допоможе покращитиуправління, викорінити корупцію чи зміцнити демократичність підходу у керуванні півостровом, дуже скоро їх спіткає розчарування – але для проявів несхвалення можливості вже не залишиться.
18 березня Президент Путін у позолочених залах Кремля санкціонував те, що по суті є військовою окупацією, тим самим поклавши початок застосуванню на території півостроваросійського законодавства. Один підпис -і тепер кримчани мають дотримуватися зовсім інших правил, що, у свою чергу, матиме руйнівний вплив на здійснення ними правлюдини.».
І ще: «За останні два роки, не лише найбільш затяті критики, але і пересічні росіяни відчули, як влада неухильно наступає на їх свободи. Було введено ряд нових законодавчих іадміністративних заходів, що суперечать не лише міжнародно-правовим зобов’язанням, але й власній російській Конституції.
Ось деякі з них:
• Законодавство згортає проведення мирних протестів через накладання великих штрафів для організаторів демонстрацій, які не дотримуються обмежувального спискуправил і норм. У 2013 році більше 600 людей були затримані в ході 81 заходу лише в Москві та неподалік столиці; ще декілька сотень людей були затримані лише минулогомісяця.
• Закон про «іноземних агентів», прийнятий у 2012 році, поклав початок наступу на НУО на території всієї Росії. Кілька організацій та їх лідерів були оштрафовані на великісуми за відмову реєструватися у якості “іноземних агентів” . Деякі з організацій були змушені закритися, а багато інших побоюються подальших переслідувань.
• Гомофобне законодавство, запроваджене торік, сьогодні використовується для обмеження прав на свободу вираження думок і зібрань для лесбійок, геїв, бісексуалів та трансґендерних людей (ЛГБТ) та вже спричинило хвилю гомофобного насильства у всій Росії. За порушення даних законів накладається штраф у розмірі до 3000 доларів США.
• Богохульство було криміналізоване після короткого, мирного, проте провокаційного та політичного виступу панк-гурту Pussy Riot у головному соборі Російської Православної Церкви в Москві у 2011 році.
• Наклеп знову стає злочином.
Не очікуйте, що кримчани братимуть участь в інформованій суспільній дискусії з приводу цих «зроблених в Росії» репресій, які, до речі, вже почали поширюватися і на півострові.
Вони не матимуть змоги. У Росії державний контроль закріплений за найбільшим інформаційним агентством, критичні новинні сайти та блоги блокуються і постають передзагрозою судового переслідування, редакторів та директорів впливових незалежних ЗМІ звільняють, а популярні новинні кабельні канали відключають від ефіру одразу декількасупутникових провайдерів.
Тривожний дзвін вже лунає. У Криму планується «закручування гайок». Проте по телебаченню репресії показувати не будуть». [http://www.amnesty.org.ua/node/711].
23 березня в Криму окупантами був незаконно затриманий командир військової частини А4398 (м. Севастополь) капітан 2 рангу Дем’яненко. Напередодні після штурму української в/ч у Бельбеку зник її командир, полковник Юлій Мамчур. Пізніше стало відомо, що вінзаарештований і перебуває у комендатурі Севастополя. [http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/23/7020014/].
Слід відзначити, що викрадення українських військових, застосування до них тортур та моральний тиск на членів їх сімей російськими військовими та представниками «нової влади Криму» стали в той час в Криму звичним явищем. Це саме стосується і діяльності журналістів. Як відмітив у своєму виступі Про результати місії ІЦ “Майдан Моніторинг” в АР Крим її член Володимир Ханас: «Це територія де крім влади автомату і бандитських формувань ніякої іншої влади немає. Говорити в цілому про права людини дуже важко. Група моніторів не визначилася хто має нести відповідальність за порушення, до кого апелювати, до кого звертатися? Там діє право сили, право автомата, право озброєної зграї.
Права має той, хто має георгієвську стрічку, хто прописаний в Анапі, хто носить автомат. Абсолютно повсюдно порушується право на професію, право на громадянство, на мову. Свідчити люди не хочуть, але тим, хто хоче свідчити ми не можемо відповісти, чим ми їм зможемо допомогти. Якщо говорити про право на професію, то у найскладнішій ситуації є журналісти з українськими документами. Журналісти з-за кордону приїздять у супроводі перекладачів з Москви і охорони.
Тобто, для певної категорії людей право на професію зберігається. Ми журналістам рекомендували ховати свої журналістські посвідчення. Наявність журналістського посвідчення є підставою для того, щоб вас безпідставно затримали. Це стосується питання гідності. Озброєний натовп вибирає жертву за зовнішніми ознаками. Підставою може бути формальна ознака належності до України.» [https://maidan.org.ua/2014/04/pro-rezultaty-misiji-its-majdan-monitorynh-v-ar-krym/].
24 березня Верховний комісар ОБСЄ у справах нацменшин висловила стурбованість щодо можливого початку масового від’їзду біженців з АР Крим в інші регіони України
Зустріч заступника міністра закордонних справ України Сергія Кислиці з Верховним комісаром ОБСЄ у справах національних меншин Астрід Торс відбулася в Міністерстві закордонних справ України.
Під час зустрічі сторони обговорили питання використання можливостей та інструментів Верховного комісара ОБСЄ для моніторингу стану дотримання прав національних меншин на всій території України, зокрема, в АР Крим, враховуючи окупацію півострова військовими підрозділами Російської Федерації.
Торс повідомила про численні звернення до неї представників національних меншин, що проживають на території Кримського півострова, з інформацією про порушення їхніх прав самопроголошеною владою Криму. У цьому зв’язку Верховний комісар висловила стурбованість щодо можливого початку масового від’їзду біженців з АР Крим в інші регіони України.
Українська сторона висловила зацікавленість у подальшому залученні представників ОБСЄ до вирішення кризи, спровокованої інтервенцією РФ у Криму.[ http://khpg.org.ua/index.php?id=1395701142].
26 березня на прес-конференції в приміщенні управління внутрішніх справ Севастополя представник Федеральної міграційної служби Російської Федерації Вікторія Гичко заявила, що жителі Криму, які не мають кримської реєстрації станом на 18 березня, вважаються “іноземними громадянами” і повинні до 19 квітня покинути півострів.
Гичко зазначила, що громадянами Росії визнають громадян України, які мають постійну реєстрацію в Криму станом на 18 березня, решта отримають статус “іноземних громадян”.
“А оскільки у них зараз немає таких документів, їм надається час, щоб вони залишили територію, потім в’їхали в Російську Федерацію і оформили всі необхідні документи”, – сказав російська чиновниця.
Залишити територію необхідно протягом місяця з дня підписання “договору” про приєднання Криму до Росії. В іншому випадку особи, які вчинили правопорушення, “будуть притягуватися до адміністративної відповідальності”.
Яке саме покарання загрожує в разі порушення цієї процедури, Гичко не уточнила, пославшись на великий обсяг міграційного законодавства Росії, зазначивши лише, що в кожному конкретному випадку “будуть розбиратися”, чи було правопорушення і чому воно було скоєно. “Може, людина за станом здоров’я не змогла виїхати. Я не можу зараз говорити про те, що ще не відбулося”, – пояснила вона [http://www.pravda.com.ua/news/2014/03/27/7020494/]
Масові порушення правв людини у Криму з моменту його окупацією Росією змусило Україну 15 квітня подати позов до Європейського суду з прав людини. Позов стосується масового порушення прав українських громадян на території Криму.
До Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ ) подано перший пакет документів у рамках суперечок між Україною і Росією. Про це заявив міністр юстиції України Павло Петренко.
“Мова йде про відповідну справу, яка зараз розглядається в Європейському суді з прав людини за позовом України проти Росії, що стосується масового порушення прав наших громадян на території Криму. Також ми звернулися до низки міжнародних моніторингових інституцій – Європейської комісії з прав людини, Комітету ООН з прав людини, Комітету протидії тортурам і стратам в Європі. В ці організації ми, як Міністерство юстиції, подали кілька звернень і доказів, що стосуються масового порушення прав громадян на території Криму і східних областей України”, – сказав Петренко.
За його словами, крім уже наданих фактів, подано також докази, в тому числі, відео, про те, що саме військовослужбовці РФ були причетні до порушення прав людини в Криму.
Петренко підкреслив, що, в разі позитивного рішення суду, громадяни України зможуть отримати компенсації від РФ: “Наприклад, в разі примусового отримання громадянства – це питання порушення групи конвенцій, і відповідного пакту про політичні та громадянські права. Після винесення цього рішення, український громадянин, на якого тиснули, і примушували фактично підтвердити українське громадянство, а потім автоматично переводили у російське громадянство, може подати заяву та отримати компенсацію від Російської Федерації”.
Міністр зазначив, що РФ зобов’язана буде платити подібні компенсації, оскільки є членом Ради Європи. [http://dt.ua/POLITICS/ukrayina-podala-do-yevrosudu-z-prav-lyudini-pozov-proti-rosiyi-141729_.html].
15 квітня 2014 року Верховною Радою України був прийнятий Закон Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України, який вступив в силу 27 квітня 2014 року.
Документ визначає режим поїздок, проживання, майнових правовідносин та отримання соціальної допомоги в окупованому Російською Федерацією Криму.
Відтепер українці мають отримувати для подорожі в Крим спеціальний дозвіл.
Україна не визнає новостворених органів влади півострова та їхніх рішень, а для врегулювання всіх питань навколо відносин з АРК уряд створить спеціальний орган влади.
Закон визначає, що тимчасово окупована територія Криму є невід’ємною частиною території України та на неї поширюється дія її Конституції та законів.
До цієї території віднесені сухопутна територія Криму та Севастополя, внутрішні та територіальні води, прилеглі до півострова, виключна економічна зона та континентальний шельф і повітряний простір.
Закон встановив, що відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію, як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
При цьому Кабмін зобов’язаний проводити моніторинг дотримання прав і свобод людини на півострові, за результатами якого оприлюднює та надає інформацію міжнародним організаціям у сфері захисту прав і свобод людини і громадянина.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини також зобов’язаний здійснювати свою діяльність на території Криму. Проте документ не вказує, як саме він це зможе робити.
Відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним і фізичним особам також покладається на Російську Федерацію.
Закон про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованій території України гарантував виплату усіх видів соціальної допомоги особам, які вимушені покинути Крим або лишились там й не отримують відповідної російської допомоги. Порядок таких виплат має визначити Кабмін
Окремо наголошується, що Україна гарантує виплату пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території та не отримують пенсій та інших виплат від уповноважених органів Російської Федерації.
Також вказано, що громадяни похилого віку, особи з інвалідністю, діти-інваліди та інші громадяни України, які перебувають у складних життєвих обставинах та проживають на тимчасово окупованій території, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України.
На території Криму вибори до органів влади України та всеукраїнський референдум не проводяться.
Закон передбачає, що громадяни України можуть проголосувати за межами Криму у спеціально визначених для цього місцях. Для цього їм не треба буде формально змінювати виборчу адресу, а лише виїхати на спеціально визначену дільницю у близьких до Криму регіонах.
Парламентські вибори у мажоритарних округах півострову більше проводитись не будуть, навіть у разі дострокового припинення повноважень обраних там раніше депутатів.
15 квітня парламент позбавив мандату обраного від 224 округу Севастополя депутата Вадима Колесніченка, проте, згідно з ухваленим законом, його місце залишиться вакантним.
Вибори до місцевих органів влади Криму за українським законодавством більше не проводитимуть.
Держава Україна відмовилась визнавати будь-які органи влади та їх посадових осіб в Криму, якщо вони створені та обрані поза законодавством України.
Окрім того, будь-який акт, документ чи рішення, видані такими органами та особами, держава Україна вважає недійсним, що не породжує жодних правових наслідків.
Проте закон встановлює винятки з цього правила. Взаємодія органів влади України з незаконними органами, створеними на тимчасово окупованій території України, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав громадян України та виконання міжнародних договорів.
Ухвалений парламентом закон визначає Крим зоною з обмеженим доступом в’їзду та виїзду. Проїзд на територію півострову здійснюватиметься через спеціальні пункти пропуску з проходженням митного та прикордонного контролю.
Спрощений проїзд на територію тимчасово окупованого Криму матимуть громадяни України, які постійно проживають на півострові або проживали там до 1 березня 2014 року й мають про це відмітку у паспорті.
Громадяни України, які не проживають в Криму, а також усі іноземці змушені будуть отримувати для подорожей до півострова спеціальний дозвіл у центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції.
За порушення режиму проїзду та виїзду з Криму закон передбачає максимальне покарання у вигляді 3 років ув’язнення з конфіскацією транспортного засобу.
Україна визнає за всіма особами та організаціями право власності на майно та земельні ділянки, що розташоване на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Закон заборонив укладання будь-яких правочинів щодо нерухомого майна фізичних осіб, які тимчасового вибули з окупованої території. Тобто, держава не визнає відчуження майна у громадян України, яке відбудеться без їхньої волі.
Держава Україна буде визнавати тільки ті угоди купівлі-продажу майна в Криму, які були здійсненні відповідно до українського законодавства. Уряд буде зобов’язаний визначити спеціальний орган, який буде реєструвати такі угоди в Україні.
Набуття права власності на нерухоме майно, у тому числі на земельні ділянки, допускається у разі успадкування.
Також держава визнає за собою право власності на всі природні ресурси тимчасово окупованої території.
Новий закон визначає, яким чином громадянам України у Криму здійснювати правосуддя. Розгляд усіх справ, що стосуються Криму, буде здійснюватися спеціалізованими судами у місті Києві.
Держава гарантувала всім суддям, які мають бажання виїхати з тимчасово окупованої території, право на переведення на посади до інших судів.
Також у судочинстві України створять окрему категорію справ, які будуть стосуватись факту окупації і пов’язаних з цим правопорушень.
Україна тимчасово заборонила й не буде визнавати економічну та господарську діяльність на території Криму, до якої держава застосовує ліцензування, патентування, квотування і видачу дозволів.
Також заборонена діяльність з вивозу чи ввезення товарів військового призначення, організації залізничних, автомобільних, морських, річкових, поромних та повітряних сполучень, користування державними ресурсами й переказу коштів.
Військові, які не прибули з Криму до визначених міноборони пунктів, вважаються такими, що залишили військові частини. Такі особи виключаються із списків військових частин, а їхні дані передаються в правоохоронні органи для розшуку.
У перехідних положеннях закону вказано, що Кабмін має створити умови для продовження здобуття освіти громадянами України, які покинули Крим. Також уряд зобов’язали створити орган центральної виконавчої влади з питань окупованої території зі спеціальним статусом. [http://www.pravda.com.ua/inozmi/bbc/2014/04/16/7022621/].
В остаточній редакції Закону були враховані поправки і зауваження щодо обмеження прав і свобод що містились у проекті і це дозволило затвердити на законодавчому рівні гарантії соціального , правового та особистого статусу жителів Криму.
15 квітня 2014 р. Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) оприлюднило Доповідь стосовно ситуації у сфері прав людини в Україні. Доповідь підготовлена за підсумками двох візитів Помічника Генсекретаря ООН І.Шимоновича до нашої держави у березні 2014 р., а також за результатами перших тижнів роботи Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, розгорнутої на запрошення українського Уряду. У коментарі Міністерства Закордонних Справ України щодо даної доповіді зазначається: «У документі переконливо відкидаються звинувачення у порушеннях в Україні прав російської меншини, які слугували приводом для військової агресії Російської Федерації проти нашої держави та анексії АР Крим.
Наводяться докази невідповідності кримського псевдо-референдуму від 16 березня чинним стандартам у сфері прав людини, у т.ч. щодо свободи обміну думками з громадських та політичних питань, свободи ЗМІ та доступу до інформації, а також захисту прав журналістів.
На окрему увагу заслуговує наведена в Доповіді інформація щодо порушень прав мешканців півострова внаслідок російської окупації. Найбільш вразливими громадами АРК визнано кримських татар та українців, які змушені через залякування, відсутність безпечного середовища та утиски їхніх прав й свобод залишати власні домівки.
З огляду на триваючі системні порушення прав людини на півострові Крим, українська сторона розраховує, що ситуація в АР Крим і далі перебуватиме в полі зору місії УВКПЛ та інших міжнародних моніторингових механізмів.» [http://mfa.gov.ua/ua/press-center/comments/1016-komentar-mzs-ukrajini-shhodo-dopovidi-uvkpl-stosovno-situacijiu-sferi-prav-lyudini-v-ukraj].
Слід відмітити активну діяльність офісу Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України Валерії Лутковської. Від початку окупації Криму офіс Омбудсмена активно співпрацював з представниками громадянського суспільства та моніторинговими групами по питаннях захисту прав людини у Криму 17 квітня 2014 року в прес-центрі інформаційно-аналітичного агентства «Главком» представники Омбудсмена розповіли про права громадян на території Криму. Представник Уповноваженого з питань реалізації національного превентивного механізму Юрій Бєлоусов, Представник Уповноваженого з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності Аксана Філіпішина та Представник Уповноваженого у Конституційному Суді України Ірина Кушнір взяли участь у прес-конференції на тему: «Крим: права громадян України»
Представники Омбудсмана розповіли про права громадян на території Криму, зокрема, про право на громадянство, навчання, внутрішнє переміщення, створення координаційного центру для біженців, питання закону про тимчасово окуповані території, якою буде доля ув’язнених і тих, хто перебуває в СІЗО та інше. [http://www.ombudsman.gov.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=3656:2014-04-17-13-34-38&catid=14:2010-12-07-14-44-26&Itemid=75].
24 квітня 2014 у Міністерстві юстиції України відбулася зустріч заступника Міністра юстиції Руслана Рябошапки з Головою Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні паном Арменом Арутюняном. Мета зустрічі – обговорення питань, пов’язаних із діяльністю Моніторингової місії ООН і з прав людини в Україні, зокрема, щодо ситуації в Криму, а також зникнення людей під час протистояння на Майдані, та ряду питань, пов’ язаних із розробкою та ухваленням законопроектів щодо захисту прав людини.
«15 квітня ми підготували першу доповідь щодо вивчення прав людини в Криму, тепер на середину травня готуємо другу доповідь – загальну – щодо ситуації в Україні, в якій хочемо представити всебічний та об’ єктивний аналіз. Нам важливо отримувати інформацію від вас в режимі онлайн», – наголосив під час зустрічі Армен Арутюнян, Голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні.
«Те, що відбувається в Криму (я маю на увазі так зване «примушування» до набуття російського громадянства ) – можна трактувати як етнічні чистки, але вже із застосуванням юридичних механізмів : це і обмеження перебування на тій території , де громадяни проживають, і порушення права на працю, на соціальний захист, на задоволення культурних, мовних і релігійних потреб. У переважній більшості випадків звернення за набуттям громадянства держави-окупанта є вимушеним , оскільки громадяни України стоять перед вибором: або залишити свої домівки, або убезпечити себе від порушення основних прав ( політичних, громадянських, майнових, соціальних тощо) і тимчасово погодитись на отримання громадянства РФ», – констатував Руслан Рябошапка, заступник Міністра юстиції.
Заступник Міністра юстиції наголосив, що ті законодавчі зміни, які ініціює Міністерство юстиції, спрямовані на максимальний захист прав та свобод громадян, але допомога міжнародної спільноти у цьому процесі вкрай потрібна, адже спостерігається цинічне та грубе порушення цих прав і свобод з боку Російської Федерації.
За його словами, таким чином окупанти «зачищають» територію АРК від громадян, які споконвіку жили на цій землі, але не є лояльними до окупаційної влади. «Це є грубим порушенням основних принципів міжнародного права», – сказав Руслан Рябошапка. [http://www.minjust.gov.ua/news/45273].
Висновки
Нажаль, практика показала, що Закони України в Криму вже не діють а Закони Росії не працюють. Користуючись цією невизначеністю влада Росії і Криму повністю закриває очі на порушення прав і свобод людини, або часто сама виступає їх ініціатором.
Найбільші порушення прав людини відбуваються у сфері громадянства. Примушування Росією громадян Криму до прийому російського громадянства підкріплються обмеженням прав і свобод людей які відмовляються це робити. Найбільш поширеними є порушення права на працю, на власність, на соціальний захист.
Як зазначає один з лідерів кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв «Ситуація в Криму гнітюча. На кожному кроці перевірки документів. Люди не знають, що робити. Тих кримських татар, які не хочуть ставати громадянами Росії, по суті, змушують, бо якщо вони не будуть отримувати російські паспорти, не зможуть влаштуватися на роботу».
«Тих, хто відмовляється приймати російські паспорти, вже починають виганяти з роботи. Під питанням також право власності», – додав Джемілєв. [http://khpg.org.ua/index.php?id=1397909188]
Його слова підтверджує також правозахисник Едуард Багіров: «багато хто з кримчан не бажають отримувати громадянство Росії, особливо матері, які мають синів, бояться за можливе залучення їх дітей до участі у воєнних конфліктах РФ. Серед небажаючих також: українці, кримські татари, росіяни інші нац. меншості, які не брали участь у т. з. референдумі.
Не зважаючи на це Росія продовжує чинити тиск на кримчан щодо прискорення оформлення російського громадянства.
Оформлення правового статусу кримчан як громадян України, сьогодні стало серйозною проблемою. Зокрема, не видаються метрики при народженні дитини, паспорти підліткам, інші свідоцтва про особу, відсутність яких лишає громадян прав:
– отримати грошову допомогу при народженні дитини та щомісячну платню матерям, які знаходяться у відпустці по догляду за дитиною;
– дати освіту дітям;
– ошлюбитись;
– влаштуватись на роботу (крім того, що можливості знайти роботу для кримчан з українським паспортом значно нижче);
– захистити своє майно, тощо.
Кримчани, які не бажають змінювати громадянство, повинні у тридцяти денний термін повідомити про це відповідні паспортні столи, що спрямовані виключно на обслуговування російських громадян. Що ж для оформлення відповідних документів доведеться їхати до Києва…
До цього треба додати, що після воєнної анексії та визнання Криму під юрисдикцією РФ, всі місцеві працівники прокуратури, міліції, судів, без знання російського законодавства, не мають права працювати у правоохоронних органах, прокуратурі, судах, інших органах в Криму.
На практиці, всі працівники охоронних, правових, юридичних державних і приватних структур півострова, діяльність яких полягає саме у забезпеченні дії закону і права в суспільстві, отримували спеціальну освіту в українських закладах, вивчали 5 років національні закони, норми і правила, які відрізняються від російських, що свідчить про їхню повну професійну непридатність. Змінити цю ситуацію можна або перенавчанням місцевих працівників, або їх заміною працівниками РФ.» [http://presclub.kiev.ua/?page=eduard_bagirov_vlada_ukrayini_ne_mozhe_garantuvati_svoyim_gromadyanam_u_krimu_bezpeki&id=140]
Як відзначають в своєму огляді члени Ради при Президенті РФ по розвитку громадянського суспільства та правах людини Бобров Є. О., Гнатушкіна С. О. та Цейнтліна О. П.: «4) Багатьом бюджетникам погрожують звільненням при збереженні ними громадянства України і як результат невизнанням громадянства Росії (чоча пов`язаних з громадянством обмежень в виді діяльності в російському законодавстві немає, якщо це не державна чи муніципальна служба).
5) Багато кримських татар вимушені приймати громадянство російської Федерації, оскільки мають земельні паї на землі сільськогосподарського призначення, які по російському законодавству можуть надаватись у власність лише громадянам РФ.» [http://www.president-sovet.ru/structure/gruppa_po_migratsionnoy_politike/materialy/problemy_zhiteley_kryma.php]
При окупації Криму для господарів автомобілів які були в Криму по довіреності, а власники знаходились в Києві виникли суттєві проблеми. Фактично їх визнають як автомобілі під тимчасовим ввозом і примусово заставляють їх ставити на облік в Криму згідно правил постановки автомобілів, які вступили в силу в Росії з 15 жовтня 2013 року. Тобто продавець автомобіля не зобов`язаний звертатись в ДІБДР для зняття з обліку, а це повинен зробити покупець протягом 10 днів.
Всіх кримчан котрі готові отримати російські паспорти і хочуть працювати на території Криму зобов`язали отримати страховий номер індивідуального особистого рахунку. Але, враховуючи, що в них не було відрахувань в російський фонд , то ні стаж, ні відрахування які здійснювались в Україні ні інші додаткові фактори не будуть братись до уваги при нарахуваннях
Під прикриттям ніби-то «думки батьків» в Сімферополі звільнили директора єдиної української школи-гімназії Наталю Руденко, а саму гімназію збираються перевести на російську мову викладання. Дане рішення є грубим порушенням права на освіту рідною мовою. Крім того, фактично закритий єдиний спеціалізований факультет українсько-татарської філології в Таврійському Національному Університеті ім. В. І.Вернадського (тепер Таврійський Федеральний Університет)
Не дивлячись на заяви, влада Криму і Росії порушує права на свободу думки, совісті та релігії. Переслідування і погрози священникам Української Греко-Католицької Церкви та Української Православної Церкви Київського Патріархату стали в Криму звичним явищем. 25 квітня 2014 року Архієпископ Сімферопольський та Кримський Клімент виступив із зверненням в якому, серед іншого, сказано таке: «Кримська єпархія Української Православної Церкви Київського Патріархату заявляє про порушення діючою владою Криму попередніх письмових гарантій недоторканості парафій Київського Патріархату в Криму. Висловлюємо своє занепокоєння з приводу протидії діяльності храмів Кримської єпархії УПЦ КП. У Севастополі у Київського Патріархату фактично відібрано храм Священномученика Климента Римського на території Навчального загону ВМС України. Російські військові, що здійснюють охорону, не пускають до храму настоятеля архімандрита Макарія (Щипакова), етнічного росіянина, колишнього військовослужбовця Військово-морського флоту, та його парафіян. Усі намагання керуючого Кримською єпархією зустрітися з представниками діючої міської влади Севастополя з цього та інших питань виявилися марними.
У Київського Патріархату фактично відібраний храм Покрови Божої Матері у селищі Перевальному. На настоятеля протоієрея Івана Катькала та місцевих вірян Української Православної Церкви Київського Патріархату чинять психологічний тиск представники УПЦ Московського Патріархату. На свято Входу Господнього до Єрусалима (Вербну неділю) молодики в камуфляжі намагалися спровокувати конфлікт.
Зазначимо, що в березні цього року радник Кабінету міністрів Автономної республіки Крим з питань оборони та безпеки полковник Ігор Стрєлков підписав документ, згідно з яким всім органам державної влади Криму приписано рішуче протидіяти спробам заволодіти майном та перешкоджанню діяльності храмів Української Православної Церкви Київського Патріархату в Криму. Цей лист, за словами Стрєлкова, був погоджений з Патріархом Кирилом і є письмовими гарантіями влади Криму, щодо недоторканості Київського Патріархату у Криму.
Враховуючи вищезазначене архієпископ Сімферопольський і Кримський Климент від імені всієї Кримської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату звертається до Президента Російської Федерації Володимира Путіна з вимогою – забезпечити рівні права українцям Криму, вірним Київського Патріархату в Криму на вільне здійснення молитовного і церковного життя, вільне сповідання Православної віри та національно-культурних традицій.
Ми вимагаємо, аби Російська Федерація та влада Криму виконували зобов’язання, в тому числі міжнародні, щодо дотримання прав людини і громадянина, забезпечення свободи совісті та прав релігійних організацій, дотримання принципів неупередженості й рівності у ставленні влади до релігійних організацій і етнічних груп. Вимагаємо припинити утиски православних українців Криму та повернути громадам відібрані чи заблоковані храми.» [http://cerkva.info/uk/news/visti/4772-arkhiepklyment-zaiava.html].
Не краща ситуація і з ісламом. У згаданому вище огляді членів Ради при Президенті РФ по розвитку громадянського суспільства та правах людини: «органи державної влади Криму перетворюють іслам з релігії в протестну ідеологію. В мечетях і фактично в кожній ісламській сім`ї є книги течії Хізб-ут-тахрір і інша ісламська література. Офіційно ця література заборонена, рішенням Верховного Суду РФ Хізб-ут-тахрір признана екстремістською організацією, хоча в Україні вона не була заборонена і її література вільно поширювалась в мечетях. Наприклад, релігійна община «Давет» виграла судовий повозов про її закриття, суд України не знайшов в діяльності організації розпалювання міжнаціональної ворожнечі. На даний час організація піддається активному тиску правоохоронних органів, як і інші прихильники вищеназваної течії». До таких висновків доповідачі прийшли після відвідин міст Сімферополя та Севастополя в період з 15 по 18 квітня 2014 року і зустрічей з посадовими особами органів державної влади, духовенством, журналістами, громадськими діячами, адвокатами, правозахисниками і громадянами. [http://www.president-sovet.ru/structure/gruppa_po_migratsionnoy_politike/materialy/problemy_zhiteley_kryma.php].
Введення законів Росії і одночасне ігнорування реалій призвело до суттєвих порушень прав людини на охорону здоров`я. Як зазначає у своїй статті «803 заручники з «Острова Крим» громадський активіст Павло Скала: «В Україні вже 10 років впроваджуються програми замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), в рамках яких сьогодні понад 8 800 наркозалежних пацієнтів в усіх куточках держави щодня отримують лікарські наркотичні препарати-замінники: метадон або бупренорфін.
Багато у чому саме завдяки цим програмам в Україні вдалося стабілізувати епідемію ВІЛ-інфекції серед споживачів наркотиків, знизити рівень загальнокримінальної злочинності, тисячі людей повернулися до більш-менш стабільного життя, отримують освіту, працюють, створюють сім’ї, народжують дітей.
803 таких пацієнти сьогодні опинилися в окупованому РФ Криму. Але на відміну від інших категорій хворих, які можуть без особливих проблем продовжувати отримувати лікування, пацієнти ЗПТ в 11 містах Криму стали фактично заручниками.
Справа у тому, що у Російській Федерації, на відміну від 80 країн світу, у т.ч. усіх без виключення країн Євросоюзу, замісна терапія законодавчо заборонена, як і лікарські препарати, що у ній використовуються.
Більш того, так співпало, що один з фігурантів “чорного списку” санкцій Держдепу США, Голова Федеральної служби наркоконтролю (ФСКН) РФ Віктор Іванов саме у день його занесення до цього списку у своєму інтерв’ю російському телеканалу “Мир 24” повідомив про наміри заборонити програми ЗПТ в окупованому РФ.» [http://life.pravda.com.ua/columns/2014/03/27/160373/]/
Та найбільше порушень фіксують у сферах свободи слова, свободи мирних зібрань, свободи переміщень.
Закриття інтернет-порталів та друкованих ЗМІ різного спрямування («АН-Крым», «События Крыма», «Крымское время», «Республика»), заборона на трансляцію українських телеканалів та закриття радіостанцій групи «ТАВР Медиа» – «Хит ФМ», «Kiss FM», Radio Roks, Relax, «Русское радио – Украина» и «Мелодия» поклали почок придушенню свободи слова, а заборона транслювати на ДТРК «Крим» з 21 квітня висловлювань лідерів кримських татар Мустафи Джемільва та Рефата Чубарова вертають в часи «совка».
Красномовним фактом віфдсутності свободи мирних зібрань є розгон мітингу проти корупції у Севастополі 28 квітня 2014 року. Не дивлячись на те, що мітинг намагались провести проросійські організації з Координаційної ради російських організацій Таврії і Севастополя, представниками поліції їз Моски які зараз прикомандировані в Крим було в жорсткій формі заявлено про неприпустимість заходу. Як альтернативу було запропоновано пройтись у відділення.
Слова Володимира Ханаса у звіті моніторингової групи «Майдан –моніторинг» про свободу пересування: «Свобода пересування. Наші монітори пересувалися поодинці різними шляхами. Ми не ризикували їхати групою. В потязі могли забрати речі, техніку. Досить часті випадки втрати майна, техніки, флешки, інші носії інформації для того, щоб інформація не просочилася назовні. Те саме можна говорити про свободу совісті. Затримання священників різних конфесій, різкий сплеск антисемітизму (з’явилися написи на синагогах).» [https://maidan.org.ua/2014/04/pro-rezultaty-misiji-its-majdan-monitorynh-v-ar-krym/] знайшли своє підтвердження 26 квітня 2014 року. В цей день трьох футболістів команди «Нива» (Тернопіль) не пропустили в Крим на офіційний матч Чемпіонату України. Ось як це описує Директор ФК «Нива» Мацюпа Р. Й. : «Російські прикордонники зібрали паспорти в усіх членів команди та видали до заповнення міграційні картки. Після цього команду в повному складі протримали на кордоні 2,5 години, не дозволяючи навіть вийти в туалет. При цьому прикордонники влаштували ретельний обшук кримського автобуса та доволі грубо поводилися з футболістами. У підсумку трьох футболістів не пропустили через кордон і вони змушені були повернутися в Нову Каховку. До Армянська нас супроводжували лише російські поліцейські.» [http://fcnyva.com/news/clublife/127].
Перешкоджання і заборона на в`їзд до Криму лідера кримсько-татарського народу Мустафи Джемільова виключно за національною ознакою чітко вказує на демонстративне ігнорування владою Росії і Криму поняття прав і свобод людини.
Проект здійснено за підтримки: Міжнародного фонду “Відродження”.
Моніторинг підготовленно Людмилою Ханас та Іваном Марчуком