Загальні висновки:
На тлі загострення протистояння в Донецькій та Луганській областях від нового президента України Петра Порошенка громадськість вимагає швидких дій і перемог на Сході України. Це формує головний виклик для нового президента, який діє в умовах реального військового часу, коли зростає кількість внутрішніх провокацій, а також тотальний спротив Росії на всіх фронтах, включаючи енергетичний.
В очікуванні швидких змін:
Загострення військового протистояння з терористами і сепаратистами в Донецькій і Луганській областях разом зі збільшенням Росією зовнішньополітичного тиску на Україну (через лояльних до Москви держав-членів ЄС) дає президенту Петру Порошенку вкрай короткий часовий ресурс для стабілізації ситуації. Для Порошенка виклик взяття від повний контроль ситуації на Сході України є найважливішою проблемою, без вирішення якої буде вкрай складно забезпечити стабільний розвиток України.
Виходячи з того, що президент розуміє серйозність ситуації та її специфіку в найближчий час варто очікувати на внесення кадрових змін до групи відповідальних за АТО чиновників і військових, а також суттєву корекцію нормативно-правової бази для підвищення ефективності дій українських силовиків і захисту цивільного населення в зоні АТО. Всупереч лише початку президентської каденції Петра Порошенка, політичний терпець в українців нині вкрай короткий, і у разі відсутності серйозних змін в ситуації на Сході в бік позитивного зрушення, вже на осінь цього року можуть мати місце нові акції невдоволення населення діями влади.
Пастка затяжної війни:
Насичення терористів важкої зброєю, зокрема появою перших російських танків і зенітно-ракетних комплексів, а також систем залпового вогню дає підстави для висновку про переведення конфлікту в затяжну стадію зі збільшенням протистояння, руйнування міст і жертв як серед цивільних, так і серед силовиків. На жаль, бліцкриг з очищення Сходу від російських терористів і лояльних до них сепаратистів неможливий без взяття під повний контроль східного кордону України, де з понад 700 км під реальним контролем знаходиться його менша половина. Це означає загрозу затягування конфлікту на невизначену перспективу з можливістю переходу до використання обома сторонами важкої зброї. Світове співтовариство крім дипломатичних заяв не здійснює жодних практичних кроків для стримання Росії, не вводячи нові санкції, не допомагаючи Україні новітніми зразками озброєнь. Така тактика лише підтримує агресію Путіна, який до останнього буде намагатися посилювати хаос в Східній Україні і розповсюджувати його на решту української території. Європа не вперше, на жаль, обирає тактику ухиляння від протидії агресору.
Українським виходом з нинішньої ситуації є прискорене створення власних боєздатних (крім наявних армійських підрозділів) частин і груп в умовах нової «гібридної війни», які зможуть не лише стримувати просування російського хаосу зі Сходу на решту території України, а й зачистити Донецьку та Луганську область від терористів і сепаратистів у разі спільного масованого наступу. Ключовим для цього є підтримка власного населення на прилеглих до Донбасу територіях, а також посилення інформаційного спротиву російській пропаганді в Донецькій та Луганській областях.
Театральність проти раціональності:
Акція обурення громадськості діями РФ перед російським посольством в Києві нагадала, що, на жаль, загроза різноманітних внутрішніх провокацій в Україні залишається вкрай високою. Жодного позитиву для стабілізації ситуації на Сході України чи для тиску на Росію ця акція не надала, натомість створивши додаткові приводи звинувачення Києва у неспроможності контролю не лише масових акцій, а й захисту закордонних представництв в Україні. «Шоу» біля російського посольства довело, що у разі необхідності різні ляльководи, в тому числі з Кремля, можуть пробувати організовувати подібні провокації будь-де і під різним інформаційним «соусом». На окрему увагу заслуговує позиція виконуючого обов’язки міністра закордонних справ України Андрія Дещиці, який своєю театралізованою ремаркою на адресу президента РФ Путіна, поклав початок власній політичній кар’єрі, завершуючи дипломатичну. Втім, в даному випадку, дії Дещиці не додали Україні ані міжнародного авторитету, ані практичного зиску у боротьбі з Росією.
Газовий фронт Росії:
Зупинка постачання російського газу в Україну з 16 червня і переведення української сторони на передоплату в газових відносинах означає лише продовження тотальної війни РФ проти України усіма можливими засобами. Україна до останнього часу залишалась одним з найбільших покупців російського газу. Попри пряму військову агресію, Росія намагалась ще й втримати власну монополію на українському газовому ринку, виходячи з млявості позиції Європи.
Втім, нинішня ситуація є оптимальною для Києва поставити газове питання руба. Причини: літній період з мінімальними газовими затратами і ціною на «блакитне паливо», відновлення Україною газового реверсу через Польщу та Угорщину (разом 6-8 млрд. куб. м. на рік) і підписання меморандуму про старт газового реверсу через Словаччину (близько 8 млрд. куб. м. на рік для початку) восени цього року. Разом з газом власного видобутку (до 18-20 млрд. куб. м. на рік), реверсними постачаннями, а також на тлі стрімкого падіння споживання газу зі сторони промисловості і переходу на альтернативні джерела енергії, Україна наразі найбільше підготовлена до затяжної «газової війни», маючи допомогу ЄС і США, а також подаючи судовий позов до Стокгольмського арбітражу з високими шансами на перемогу.