Загальні висновки:
Безпосередня причетність Росії до загибелі пасажирів та екіпажу Боїнгу – 777 «Малайзійських авіаліній» суттєво ускладнила для неї приховане розгортання агресії проти України. Водночас, підтримка України світової спільнотою, надзвичайно важлива у стратегічному вимірі, не звільняє нашу державу від нагального завдання звільнення власних територій, захоплених бойовиками. При виконанні цього завдання неминучими є втрати з боку українських силовиків та мирних жителів. Тест на зрілість для українських громадян – чи докладуть вони особистих зусиль для мінімізації цих втрат, чи лише вимагатимуть від влади чуда у стилі голлівудських бойовиків, знову і знову впадаючи у відчай від окремих невдач.
Збитий «Боїнг»:
Трагедія у небі над Донецьком наочно продемонструвала, що досить відсторонена позиція світової спільноти щодо україно-російської війни, яку Кремль веде терористичними методами, має надзвичайно дорогу ціну. Громадськість західних країн, яка ставилась до боїв на сході України приблизно так само, як українці до війни в Сирії, змінює свою думку. Тиск з її боку сприятиме більш ефективному втручанню західних урядів, які наразі діяли виходячи переважно з малозрозумілих для більшості громадян стратегічних інтересів своїх держав. Проте результат такого тиску, який намагатиметься зробити слабшим російська пропаганда та проросійські лобісти, не буде надто швидким. Безпосереднім наслідком знищення пасажирського авіалайнера стала лише термінова евакуація з території України наданих бойовикам російською армією зенітно-ракетних комплексів «Бук».
Російська агресія стає все менш прихованою, але українське військо наступає:
Перспективи військової поразки формувань бойовиків ДНР та ЛНР змусили Росію суттєво посилити рівень свого втручання у конфлікт. Серед бойовиків з’явилися не лише російські спецназівці, але й перекинуті разом з технікою артилеристи та танкісти. У свою чергу, кількість техніки, яку намагаються доставити з Росії бойовикам, суттєво зросла. Значні втрати наших бійців, які прикривають державний кордон, обумовлені застосуванням проти них артилерії та установок «Град» з території Росії, найімовірніше регулярними армійськими підрозділами. Але ці втрати не були марними. Серйозно ускладнивши постачання бойовиків, прикордонні підрозділи сил АТО уможливили успіхи у Луганську та Донецьку, де було розблоковано аеропорти та укріплено їх оборону. Таким чином зірвано сценарій «раптової» появи на озброєнні у бойовиків авіації із захоплених у Криму українських літаків, які могли бути використані для ударів не лише по силах АТО, але й по українським містам далеко від зони бойових дій. Бойовики втратили контроль над містом Рубіжне, зазнали дошкульних втрат під Лисичанськом. Наступ українського війська призвів до розчленування контрольованої бойовиками території, ускладнивши координацію між їх окремими угрупованнями та створивши необхідні передумови для їх остаточної ліквідації.
Санкції:
Тиждень приніс нові реальні санкції для Росії від США та їх тверду обіцянку від ЄС. Після трагедії з Малайзійським «Боїнгом» вірогідність реалізації цієї обіцянки суттєво зросла. Важливіше у санкціях Заходу не стільки реальні втрати Росії (хоча й вони відіграють свою роль), скільки політична підтримка української позиції. Загроза розширення санкцій буде певним стримуючим чинником для російського керівництва. Водночас, не варто піддаватися ілюзії, що погіршення економічної ситуації здатне змінити плани Кремля щодо України. На кону у російської еліти влада, а відтак – життя. Тож жодні перспективи економічних втрат, ефект від яких у будь якому випадку буде відкладений, не зможуть зупинити російську агресію, яка, не будучи направленою назовні, прорветься всередину.