22 листопада – четверта субота місяця – є Днем пам’яті жертв голодоморів. У цей день Україна і світ вшановують вбитих голодом під час геноциду 1932 – 1933 років.
81-і роквини присвячені пам’яті тих, хто чинив спротив геноциду.
На їх вшанування о 16.00 оголошується Національна хвилина мовчання в пам’ять жертв Голодомору, після якої розпочинається Акція «Запали свічку пам’яті».
У Києві заходи розпочнуться 22.11 о 15:00 біля Національного меморіалу Голодомору, де о 15:30 пройде панахида за участі традиційних українських церков, Президента України, членів Уряду, громадськості.
На вшанування пам’яті усіх загиблих в роки Голодомору в Україні запалюють свічки. Свічки запалюють біля меморіалів і пам’ятників жертвам Голодомору, на центральних площах і вулицях населених пунктів, а також на підвіконнях осель.
Подія у Фейсбуці – ТУТ
Хто не помер від голоду у 1932-33 роках того постріляли під час репресій у 1937-38 роках:
ПОСТАНОВА (витяг)
м. Житомир 10.07.2011р
Помічник прокурора Житомирського району Житомирської області юрист 3 класу Кобернюк Сергій Володимирович, розглянувши матеріали перевірки за заявою Борківського В.В. з приводу вбивства 27.09.1937 року його дідуся Борковського Миколи Аристарховича, вчиненого за постановою Трійки УНКВД по Київській області від 11.09.1937 року на виконання наказу НКВС СРСР № 000477 від 30.07.1937 року виданого начальником НКВС СРСР Єжовим М.І. на виконання Рішення Політбюро ЦК ВКП(б) від 02.07.1937 року «Про антирадянських елементів», який, для втілення у життя, 31.07.1937 року був попередньо погоджений з членами Політбюро ЦК ВКП(б),-
Встановив:
«Борковський Микола Аристархович реабілітований посмертно.
Враховуючи те, що в ході проведеної перевірки встановлено, що в діях членів Політбюро ЦК ВКП(б) є ознаки злочину, але вони діяли на території РРФСР, то дія Кримінального кодексу УСРР 1927 року (ст..98 ч.2 – розстріл, В. Д-Б.) на них не розповсюджується.
Що ж до дій начальника Трояніського (Київська обл.. на той час) райвідділу НКВС Я.П. Аппеля, який сфабрикував звинувачення проти М.А. Борковського, начальника окрвідділу НКВС Шатова-Лівшіна Є.С., який затвердив сфальшований висновок, і заступника Київського облпрокурора Черкеза Я.А. та окрпрокурора Житомирського округу Орлова, які погодили сфальшований обвинувальний висновок, а також учасників засідання трійки УНКВС по Київській області, у складі голови трійки Шарова (Шавера) М.Д., та членів трійки секретаря Київського обкому УКП(б) Кудрявцева С.А., прокурора Київської області Єременка В.Д., які прийняли рішення про розстріл Борковського М.А., вбачаються ознаки злочинів, передбачених ст..ст. 97, 98, 103 КК УСРР 1927 року, оскільки їхні злочинні дії за часом охоплюються дією КК УСРР (за редакцією) 1927 року».
Борковського М.А. реабілітовано під грифом «секретно», тому я прожив життя як член роду ворогів радвлади і комуністів з витікаючи ми звідси наслідками для моєї долі.
Це – єдина справа з доведення замовного вбивства дворян та інших чесних людей, які ненавиділи комуністів і їхню владу. Поряд зі спадковим титулованим дворянином герба Лебідь Борковським М.А. та його рідним братом – вбито та зарито біля Старого єврейського кладовища у Житомирі, за політичним замовленням Політбюро ЦК ВКП(б) майже 20 тисяч людей різних національностей: українці – 8622, поляки – 6802, німці – 2577, євреї – 469, росіяни – 319, чехи – 176, білоруси – 101, латиші – 36, цигани – 36, литовці – 11, та до 10 людей з інших національностей, це: молдавани, угорці, естонці, хорвати, татари, грузини, вірмени, австрійці, італійці, китайці, болгари, корейці, румуни, французи, серби, словаки, удмурти, та фіни. Тут має бути, і буде, Меморіал Голокосту націй.
Я знайшов свідка в Житомирі, але не пишу її імені бо дозволу іще не отримав. Бабуся розповіла про свого батька, який був заарештованим за те, що до колгоспу цей козак вступати не хотів. Його тримали в житомирській тюрмі. А оскільки він був грамотним то займався отриманням передач для заарештованих і був свідком того, що кожного світанку з воріт тюрми виїздив віз, запряжений парою білих коней, які тягли віз з горою трупів розстріляних “ворогів народу” і відвозив на Смолянки до ям “біля жидівського цвинтаря”. Тіла невинно убитих, які покояться біля старого єврейського кладовища, вантажилися навхрест, щоб більше влазило і не розсипалися по дорозі.
А син розстріляного НКВС, за вказівкою політбюро ЦК ВКП(б), спадкового дворянина Борковського Миколи Аристарховича, партизан загону ім. Хрущова партизанського з’єднання ім. Щорса, Борковський Володимир Миколайович закатований німцями, але не зрадив. Партизанської бази не видав. Як розповіли мені очевидці перезахоронення – у нього відрізаний ніс і губи, вирваний язик, видране з голови волосся. Він заборонений у братській могилі села Старочуднівська гута на Житомирщині, що за пару десятків кілометрів від таємного захоронення його батька. Але – Батьківщина і народ – понад усе.
Разом із ним вбитий Іван Зикін із Волгограда та закатована партизанська зв’язкова Марія Лин із села Покостівка, де вона і похована.