Вчора Тернопільщину сколихнула новина, яка прозвучала з центральних телеканалів України та Росії – високі чини в Генеральному штабі ЗСУ заявили, що, мовляв, місцеві чоловіки, втікаючи від мобілізації, автобусами виїжджають з сіл в Росію на заробітки.
Звістка про масову втечу тернополян до країни-агресороа майже відразу була спростована Адміністрацією Президента, однак чутка «пішла по селі» і російські ЗМІ відразу ж розтиражували її. Посилаючись на посадовців Генштабу, кремлівські ідеологи намалювали панічну картину і навіть зуміли приліпити до цієї історії заклики Путіна до українців не йти на війну, а переїхати у Росію для тимчасового працевлаштування.
Що ж насправді відбувається на Тернопільщині з мобілізацією вирішили розібратися ми і вирушили у село Конюхи, яке так гучно «прогриміло» напередодні. Виявляється, що істинний стан справ виглядає зовсім по іншому ніж на сторінках російських пропагандистських сайтах, і якби наші полковники були б трішки ближчими до людей та реально цікавилися їх життям, такого б прикрого казусу не трапилося. Мешканці села Конюхи, що на Зборівщині, обурені неправдою, яку вони побачили на російських телеканалах та сайтах, адже, як вони самі кажуть, їхнє село очорнили безпідставно.
Певну ясність у ситуацію внесла секретар Конюхівської сільської ради Стефанія Франків, яка працює на своїй посаді понад 30 років, знає кожного мешканця не лише свого села, але і сусідніх. Жінка каже, що є в загальному в селі 502 військово зобов’язаних, але не всім приносять повістки. «Зараз добровільно записується в Зборові два чоловіка, хочуть йти, як контрактники. А до того не було добровольців. В нас частина пішла, усього уродженців нашого села пішло сім чоловік, один пішов в АТО служити, але він виписався недавно і вже з Золочева його забрали служити, а так з тих кому ми приносили повістки то четверо чоловік. Зараз були дали 48 повісток, приїжджали з військомату вручати. То двом вручили, але їм вперше вручили цього разу, минулого на них повісток не було. Але мали списки кого минулого разу не забрали, то і цього разу не було. Але знаєте, люди їдуть на роботу в Москву то вони мають кожних три місяці пересікати кордон, а як нема роботи то і скоріше приїжджають. То є, то нема. Ще двоє проходять медкомісію кому вручили повістки. А двоє не пройшли бо не придатні до служби».
Щодо того, що з села два автобуси виїхало в Росію, жінка вже прочитала на сайтах, і каже, що так раніше було, коли її односельчани будували монастир в Росії, тоді їхали і жінки готувати їсти, і чоловіки працювати, цілими сім’ями виїжджали. Зараз роботи нема, то їдуть по одному, по двоє. «Зараз такого не може бути. Десь років тому п’ять, 100 з лишнім людей їхало з села. А зараз то такого не було», – обурюється Стефанія Стефанівна.
«Багато чоловіків в селі оформлені по догляду за перестарілими, є що інваліди, або доглядають інвалідів, є багато багатодітних сімей (авт. ці категорії не беруть до війська), є такі, що в нас з обліку зняті, повиписувались хто знає коли, а їм повістки приходять, то таких було чоловік 10, що ми видзвонювали по родичах і казали, що є повістки зверніться в воєнкомат. А чого вони прийшли на село?», – розповідає секретар сільради. Вона обурюється: «всі хто працює в сільській раді, коли приходять повістки на село, долучаються до активної їх роздачі, але є багато, що чоловіків нема, а жінки пишуть заяву, що перебуває на заробітках, але щоб хтось ховався чи втікав, то такого в Конюхах не було».
За словами секретаря сільської ради, воєнком був у селі лише раз, в цю суботу, для того щоб роздати повістки. Сільська рада ж зверталася раніше, щоб з військомату приїхали фахівці і роз’яснили людям ситуацію, закликали їх йти у військо. Натомість, роботу з пропаганди служби в армії проводить священник на службах, закликає ставати на захист краю, та депутати, які приїжджають на свята на мітинги, закликають чоловіків йти на війну.
На даний час призвали і сільського голову, якого ми не застали на робочому місці, бо саме поїхав в район проходити медкомісію.
Обурені «рекламою» для свого села і пересічні жителі Конюхів. Зокрема, пан Микола, котрий не тікає за кордон, а їде з лісу на власноруч змайстрованому мотоблоці розповідає: «Ніхто нікуди не тікає. Є і добровольці, є і призвали їх і вони служать. Куди тікати? Принесуть повістку то й піду». Прізвища, чоловіків, які пішли в АТО знає чи не кожен мешканець села: «От Швайка служить, Королишин йде в АТО. Є хлопці, які хочуть йти служити на контракт, але їх не беруть. Такого щоб тікали то я не чув. Приїхали були в село воєнком і ще якийсь з ним чоловік, то роздали повістки, хлопці чекають щоб йти до війська», – каже пан Микола.
Інші односельці також категорично заперечують, вояж двох автобусів до Росії. «Такого точно не було. Їхало дві маршрутки з людьми, але в маршрутку скільки влізе, не більше як 8 чоловік», – каже 65 річний Микола Карбонишин. «Ті люди там літа роблять, тай тепер поїхали. Одну (мова йде про марширутку – авт.) чув, як хлопці розповідали, завернули на границі і вони зараз в Києві на роботі, а ще одна то прорвалася в Москву». Чоловік додає, що його односельці їдуть за кордон не ховатися від призову, а для того щоб заробити хоч якусь копійку, бо в селі вже роками не можливо влаштуватися на хоча б на якусь роботу.