Англомовна версія «Дня» — у новому форматі – в продажу з 3 лютого
На днях Парламентська асамблея Ради Європи схвалила важливу поправку до резолюції щодо України. В ній ідеться про необхідність звільнення народного депутата Надії Савченко. Рішення безперечно важливе, але, слухаючи обговорення членів ПАРЄ, складалося враження, що не всі депутати до кінця розуміють, що відбувається в Україні. Тут не криза на сході, а російська агресія. І на цьому Україна має постійно наголошувати. Насичувати цим месиджем західний інформаційний простір… З одного боку голови, європейців задурманює надпотужна російська пропаганда, а з іншого — брак українських інформаційних ресурсів у Європі. Мабуть, в цьому чи не основна причина програшів деяких наших «битв», зокрема в Парламентській Асамблеї Ради Європи.
«Основну причину процесів, що відбуваються на сесії, я би пов’язав з тією індивідуальною роботою, яку веде Російська Федерація з членами делегації в Парламентській Асамблеї, — зауважив у коментарі «Дню» Дмитро КУЛЕБА, посол з особливих доручень МЗС України. — Для західного споживача інформації надкритично важливими є два моменти. По-перше, це об’єктивність, тому що стандарти подання інформації західних ЗМІ – надзвичайно високі. Тому ті елементи пропаганди, яку б привабливу обгортку вони не мали, одразу стають зрозумілими, і джерело інформації втрачає довіру. А по-друге, потрібно знаходити оптимальні візуальні рішення для подання інформації. Українські ЗМІ повинні рухатись цим напрямом. Саме це і робить газета «День».
Сьогодні люди прагнуть отримувати концентрат якісної інформації. І медіа повинні реагувати на ці виклики часу. «День» одним з перших робить це, змінюючи формат англомовної версії газети The Day. З 3 лютого аналітика, репортажі, інтерв’ю та новини — у новому динамічному та модерному форматі А3.
З лютого 1998 року й до сьогодні The Day сформував довкола себе свою аудиторію. Це іноземці, які живуть та працюють в Україні, й представники дипломатичних представництв іноземних країн, співробітники десятків неурядових організацій.
«Англійські журнали та газети – єдине джерело інформації для іноземців щодо подій в Україні. Що більше англомовних газет, то більш поінформовані іноземці в Україні та за її межами. Коли я приїхав сюди, я відкрив для себе «День» англійською, який допомагає мені краще зрозуміти цю країну», – розповів нам підприємець з Норвегії Алекс Сурвіо.
Словом, The Day було створено для всіх англомовних читачів, які мешкають в Україні. А також для українців, які вивчають англійську. Відкривши передплату в електронному вигляді за допомогою ресурсів PressReader та PressPoint ми вже конкуруємо в Європі.
«Ми і так затрималися на страті як країна в поясненні себе. Газета «День» протягом багатьох років формує своє середовище всередині країни, але для нас немає кордонів – ми працюємо з усіма мислячими людьми… І нас читають – це видно по географії – і в Європі, і в США, і в Південній Америці, і навіть на островах, де не зовсім, може, уявляють, де розташована Україна, але через англомовний «День» мають доступ до нашого бачення подій. Є англомовні газети, але ми – що важливо – українська газета англійською мовою. Це принципово інакше бачення багатьох речей, – говорить головний редактор «Дня» Лариса Івшина. – Ми хочемо бути на європейських розкладках. Держава поки лише говорить про імідж України закордоном, але робить для цього надзвичайно мало, не прокладає шляхи українській пресі. Але ми не звикли скаржитися, звикли діяти самостійно і будемо шукати зацікавлених партнерів».
Для того, щоб наше видання мало оптимальне візуальне рішення та стало ще зручнішим, ми розробили власну модель сучасної динамічної верстки. Звісно, The Day переходить на новий формат, не зраджуючи багаторічним традиціям якісної та глибокої подачі інформації. Ще один сюрприз – відтепер англомовна газета стала… повнокольоровою.
Розповсюджується видання по передплаті, а також є у вільному продажу на всій території України. Для європейської аудиторії – передплата на електронну версію.
Наша мета – The Day – на планшетах та смартфонах європейських чиновників, міжнародних експертів, членів міжнародних організацій та ініціатив, активістів та політиків, мешканців Європи та США. В офісах НАТО, ООН, МВФ, СОТ, Ради Європи… Чому б ні?