ДОНБАСС
(коротко)
Исторически и по воле власти сложилось так, что на Донбассе собрались для совместной жизни люди, которые готовы много и тяжело физически работать и получать за это более или менее достойную плату. Здесь не уживались художники, поэты, музыканты, писатели. Все таланты, которые выходили из донбасской среды, достигнув успехов, выезжали из региона. На Донбассе нет для них пищи. Об однообразных, постылых шахтерских буднях много интересного и правдивого не напишешь, то же о сталеварах и машиностроителях. Это искусственно созданное место обитания, “промзона”. А правдивая история Донбасса (бассейна реки Донец), как земель украинского казачества, была под запретом и в России, и в СССР.
В конце ХІХ века эти пустынные некогда земли, которые называли «Диким степом», – были отданы царем в рецессию иностранным бизнесменам и промышленникам. Они через Мариупольский порт и Курско-Мариупольскую железную дорогу завезли на Донбасс самые передовые европейские технологии, оборудование, лучших инженеров, специалистов и рабочих. И Донбасс стал локомотивом всей, до этого отсталой и аграрной, России. Статистика, включая этот промышленно развитый регион во все российские экономические показатели, вывела Россию на передовые места, и поставила ее на один уровень с развитыми странами мира.
Царь «профукал» империю. Большевики приняли у России эстафету, отобрали все заводы и шахты у их зарубежных хозяев и беспощадно эксплуатировали их до распада Союза. В независимой Украине продолжалось то же самое, а Виктор Янукович добил оставшееся, разрезал оборудование и сдал на металлолом.
Сейчас Владимир Владимирович, используя методы гибридной войны, своими вооруженными силами окончательно разрушает все оставшееся на Донбассе. Восстанавливается статус-кво и Донетчина снова становится “Диким полем”. Но теперь вряд ли, после всего случившегося, какой-нибудь богатый инвестор, особенно с Европы, вложит в эти края хоть копейку… Да и у Украины на восстановление ресурсов не будет. Так что судьба нашего края печальна: Донбасс выжали, использовали, и бросили. Но, анализируя историю Донбасса мы увидим, что лучше пусть здесь будет девственная степь, буераки, кряжи, чем то, чем он был последние полтора столетия…
Евгений Шаповалов, член правления Донецкой организации
Национального Союза Краеведов Украины.
ДОНБАС
(коротко)
Історично і з волі влади склалося так, що на Донбасі зібралися для спільного життя люди, які готові багато і важко фізично працювати і отримувати за це більш-менш гідну плату. Тут не уживалися художники, поети, музиканти, письменники. Всі таланти, які виходили з донбаського середовища, досягнувши успіхів, виїжджали з регіону. На Донбасі немає для них підпитки. Про одноманітні, осоружні шахтарські будні багато цікавого і правдивого не напишеш, те ж про сталеварів і машинобудівників. Це штучно створене місце проживання, “промзона”. А правда про історію Донбасу (басейну річки Донець), як земель українського козацтва, була під забороною і в Росії, і в СРСР.
Наприкінці ХІХ століття ці пустельні колись землі, які називали «Диким степом», – були віддані царем в рецесію іноземним бізнесменам і промисловцям. Вони через Маріупольський порт і Курсько-Маріупольську залізницю завезли на Донбас самі передові європейські технології, обладнання, кращих інженерів, спеціалістів і робітників. І Донбас став локомотивом всієї, до цього відсталої і аграрної, Росії. Статистика, включаючи цей промислово розвинений регіон в усі російські економічні показники, вивела Росію на передові місця, і поставила її на один рівень з розвиненими країнами світу.
Цар «профукав» імперію. Більшовики прийняли у Росії естафету, відібрали всі заводи і шахти у їхніх закордонних хазяїв і нещадно експлуатували їх аж до розпаду Союзу. У незалежній Україні тривало те ж саме, а Віктор Янукович добив залишки, розрізав обладнання і здав на металобрухт.
Зараз Володимир Володимирович, використовуючи методи гібридної війни, своїми збройними силами остаточно руйнує все, що залишилося на Донбасі. Відновлюється статус-кво і Донеччина знову стає “Диким полем”. Але тепер навряд чи, після всього, що сталося, якийсь багатий інвестор, особливо з Європи, вкладе в цей край, хоч копійку … Та й в України на відновлення ресурсів не буде. Так що доля нашого краю сумна: Донбас вичавили, використовували, і кинули. Але, аналізуючи історію Донбасу ми побачимо, що краще нехай тут буде незайманий степ, байраки, кряжі, ніж те, чим він був останні півтора століття …
Євген Шаповалов, член правління Донецької організації
Національної спілки краєзнавців України.