Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва
ніч 60та.
Війна… Ми вже звикли до неї. Новини про бої хвилюють нас все менше з кожним днем. Та коли торкається когось близького – тоді й війна стає близькою. Коли ми почули, що обстріляли одну нашу групу з градів і мінометів, та є поранені – тоді ми відчули сильну злість, що ми ще тут, та ще сильнішу, коли розумієш, що й коли там – нема права вживати усю зброю (адже в нас “домовленості”)…
Та не всі. Частина з тих, що відправляються у вівторок на схід, набухалися і почали виясняти стосунки. Найбільш п’яного і побитого комбат закрив у “карцері” (благо що там матраси були накидані) до ранку – фактично для захисту від інших…
P.S. На репліку п’яного старшини “дайте я вріжу йому” замкомбата зауважив “а завтра він тобі спину прикриватиме – як тоді?..”
день 61й.
Одні прибувають в частину, інші – відправляються на схід. Вже збився з ліку, скільки груп відправив з нашого батальйону – 4 чи 5. Зі старого складу залишився комбат, 2 старшини і я – юрист Віталій сьогодні перевівся в Львів, у військову прокуратуру…
P.S. Обіцяють до кінця місяця відправити усіх. Причому хочуть до суботи – щоб не харчувати зайвих два дні, бо сухпайки дешевші
До обіду ми розібрали на 2му поверсі майже сотню металевих ліжок і поскладали їх в куток. А з обіду поступила нова команда – перенести все (+ стільці, тумбочки, столи) на 1й поверх, ще й в протилежний кінець…
Звісно, для десятка солдат – це на півтори години роботи, але коли спітнілий заходиш в душ – води нема у нас в післяобідній час…
А вчора, коли переробляв Штатку батальйону, запитав комбата, куди перекинути з відділень, яких уже не буде в нас, він сказав: на твій розсуд…
Тепер я зрозумів, чому професії міняються: сидить новоспечений солдат, і “на свій розсуд” перекидає десятки інших солдат по різних професіях…
P.S. Воду ще й наніч вимикають – як у Бережанах
P.P.S. Все ж старався земляків залишити в попередніх професіях, або хоч не небезпечніших…
день 63й.
Зранку знову прибули мобілізовані…
Після шикування нові пішли в банк, а ми – прибирати половину великого плацу – це “наша” територія…
Перед обідом комбат дав мені знову роботу на комп’ютері – переробити штатку батальйону, бо є новоприбувші. Роблячи подвійну звірку, запрацювався так, що забув за обід і шикування. Тож по закінченні роботи пішов у місто – пообідати в піцерії (де встиг ще й два сезони “Гри престолів” завантажити на телефон), заодно і передачку з дому отримати (всілякі подовжувачі, степлери, а також – книги і шахи!)…
Поспілкувався по телефону з Тарасом із сусіднього батальйону. Каже, що досі (2 тижні) одягає “чужий” бронік, касок нема, годують паршиво. Та ситуація з аватарами ще гірша, ніж в частині. Тож таких солдат виловлюють і кидають у яму, причому процесом керують нетверезі офіцери…
Ледь не забув – поступило 400 грн. на зарплатну картку. Аванс мабуть за червень таки…
P.S. Ще раз дякую “МегаКому” за монік у 22″ – на ньому чудово розміщаються дві штатки поруч.
P.P.S. Комбат признався, що мав приємність воювати разом із нашим воєнкомом Володимиром…
день 64й.
Наряд в частині – трішки інший, ніж на полігоні…
Через дощ відмінили ранкове шикування на плацу о 08:00. Шикувались по казармах. Там довели про наряд – 3 чол.з батальйону, я в т.ч.
09:00 – шикування “нарядних” перед штабом тилу. Записали номери тел.старших груп, розпустили.
10:00 – шикування нас там же. Прийшли барабанщики і ми нарешті повправлялися в “муштрі”. Вислухавши детальну (з матюками звісно) настанову, маршируючи під барабанний дріб, залишили малий плац і розійшлися по місцях.
Ми повернулись в батальйон для несення чергування – тут уже навіть місця для чергових влаштували – столи, стільці, телефон…
Завдання таке: один – на одному стільці, другий – на другому… сидять (кажуть, колись стояли на стільцях чи тумбочках), а третій – шариться… Зате – добу, до 9 ранку, міняючись через 1 чи 2 год. (основне місце – одне)…
А все через те, що якийсь генєрал зі Львова з перевіркою в частині на кілька днів…
P.S. Основне кредо наряду: “Не приймайте зауваження близько до серця”
В Армію не лише аватарів набирають, трапляються й доволі цікаві особистості…
Сьогодні в наряд зі мною потрапив Ігор із Запоріжжя. На 10 років старший. Теж доброволець. Останні кілька років працював Сомельє́ (працівник ресторану, відповідальний за придбання, зберігання вин і представлення їх клієнту). Я хоч не любитель вин та й м’ясних продуктів, але слухати його можна годинами…
P.S. А перед тим він працював на ще цікавішій роботі – судмедекспертом…
P.P.S. Усім приємного вечора!
Довелося сьогодні встати швидше, ніж щодня – сів на місце чергового, щоб хлопці з наряду пішли поснідати (досі не снідаю – набраних калорій в обід та на вечерю вистачає – не люблю “проганяти” зайву їжу через свій організм).
Після сніданку зайнялися прибиранням. Офіцери були в шоці – ми навіть помили підлогу в коридорі!
Здали зміну, відпочили, пообідали і відпровадили два десятки хлопців з батальйону на схід. Залишилось нас в частині десяток: дембеля, штрафники і штабники…
На вечірньому шикуванні було надзвичайно мало людей – з 3го батальйону лише 1 солдат був!
P.S. Чекаємо на нове поповнення…
ранок 65й. Субота
З кожним днем “кріпшає” армійська… дисципліна, скажімо.
На ранкове шикування кожен батальйон виніс стіл, на якому представили те, що має бути у чергового – в основному, всілякі журнали. Наш комбат прикольнувся – виніс ще й барабан, ліхтар та інші “причандали”
Я знову в наряді (ще кілька разів через день). О 9 ранку, не дочекавшись першого інструктажу, пішли з колегою на каву в “чіпок”. О 10 ранку була звична муштра на малому плацу, з інструкцією від чергового капітана, в якого був серйозний “будун”
Повернувшись в частину, поперекидав подовжувачі (ближче до своєї розкладачки) та забрав зі штабу чайник – нам в казармі треба, а там лиш одна розетка, і та вибиває фільтри-подовжувачі…
Двійко солдат зі старшиною пішли робити ревізію на склад зброї – будуть відправляти те, що залишилось, нашим на схід…
P.S. Комбат повідомив, що наст.тижня дасть нам відпустку на кілька днів. На запитання “А постріляти?” пообіцяв… відправити з розвідкою на полігон постріляти
P.P.S. Заходив бережанець Олег, взяв почитати “Сотниківну” Б.Лепкого.
В цивільному житті вчора було свято, а сьогодні – вихідний. В Армії: вчора – неділя, сьогодні – робочий…
Та оскільки місцеве начальство вечір-ніч проводить “за парканом” частини, то має “дотик” до життя цивільного.
Наслідок – зранку шикування… не було! (це вперше, відколи я тут). На інструктажу для нарядів – не було барабанщиків. Новий черговий капітан – теж з великого будуна, зате “проінструктував” найшвидше за всіх – 7 хв. (замість звичних 30)…
А ще вночі в колеги Ігоря дочка родилася! Символічно пригубили вишневої настоянки від мого сусіда Сергія.
P.S. Кілька днів тому пропав мій мілітарний капелюх, а сьогодні – рідке мило з вмивальні, яке я лише вчора купив для нас усіх.