Пропонуємо вашій увазі текстове викладення лекції Тараса Данька “Глобальне місто”.
Лекція відбулася в рамках проекту Вільний Університет Майдан Моніторинг.
Модератор: Оксана Середкіна.
Оксана Середкіна: Доброго дня, ми раді вас вітати на цьому, завершуючому засіданні. Ми закриваємо цей сезон лекцією Тараса Данька, кандидата економічних наук, викладача НТУ ХПІ. Він нам розповість про глобальне місто. Я хочу просто сказати два слова про те, що наш проект триває рік, з вересня: ми провели дуже багато лекцій, які ми зараз збираємо на нашому сайті vum.maidan.org.ua. Ми їх розкладаємо по категоріям, щоб їх було зручніше шукати. Це лекції цього сезону, потім будуть наступні. Я сподіваюся, що цей сезон вам сподобався та запам’ятався, і що ми працювали недарма. А сьогодні я передаю слово нашому лектору, та сподіваюся, що він потім теж щось скаже про наш проект. Це вже його третя лекція.
Тарас Данько: Наша тема – «Глобальне місто». Це буде швидше лекція, тому що фактично останні кілька місяців у нас зросла зацікавленість цим терміном – що таке глобальне місто. Ми почали взагалі розмірковувати про міста, тому що майже рік у нас з’явився інтерес – які взагалі можуть існувати концепції розвитку міст. Одною з таких концепцій є «глобальне місто». Для того, щоб говорити про це змістовно, тобто розуміти, що вкладають люди в цей термін. Зразу хочу сказати, що термін «глобальне місто» у відношенні до Харкова я використовую не тому, що це таке гарне словосполученні, я тому, що концепція глобального міста, на мій погляд відповідає тому, куди треба розвиватися Харкову. Але, перш чим говорити, чи підходить це до Харкова, як це робити взагалі, варто в цілому дізнатися, що таке «глобальне місто». Крім того, ми знаємо, що взагалі в Україні, а не тільки в Харкові, інтерес до глобальних міст зростає, тому що відомо, що уже у Львові стартував проект по перетворенню Львова у глобальне місто. Тому ми можемо вітати більшість українських міст з участю в цьому змаганні. Сподіваюся, що лекція буде корисною і для всіх інших міст світу, а не тільки харків’янам.
Отже, сьогодні я спробую відповісти на кілька питань: що таке глобальне місто? Звідки походить це поняття? На чому базується економіка глобального міста? Якими є критерії глобалізованості міста? Це питання економіки випливає, фактично, з того, що ми взагалі називаємо глобальним містом. Як визначити, чи є місто глобальним, якими є критерії глобалізованості міста? І, нарешті, останнє питання – як перетворити місто на глобальне?
Першим питанням є – звідки виникло це словосполучення, хто його вигадав, в чому полягають переваги глобального міста, і яким чином можна визначати, чи є місто насправді глобальним, чи це є просто словосполученням, яке не має під собою ніякого підгрунту?
Перший великий блок стосується того, що таке є «глобальне місто». Цей термін використовується одночасно з терміном «світове місто», «альфа-місто»
«Глобальне місто» – це місто, що вважається частиною світової економічної системи.
Треба розрізняти між собою поняття «глобального міста» та «світового міста». Світове місто – це взагалі будь-яке місто, яке відіграє значну роль в світі. Глобальне місто постає в результаті тих глобальних процесів, які ми зараз спостерігаємо. Тобто, глобальні міста є центрами, в першу чергу, корпоративних послуг, які вони надають мультинаціональним корпораціям, використовуючи переваги свого географічного положення та економічних можливостей. От саме те, що в глобальних містах можуть отримувати певні послуги та розвиватися центри світових мультинаціональних корпорацій, стає причиною розвитку таких глобальних міст. Припустимо, таке світове місто як Париж – всі знають, чому це є світовим містом: тому, що це була велика імперія. Лондон – теж світове місто, і це теж була велика імперія. Ти, хто бував і в Лондоні, і в Парижі, чітке відчувають наслідки їх панування над частиною світу, тому що дуже багато африканського та арабського впливу в цих містах, маються на увазі ті артифакти, які ці міста могли отримати та перевезти, відповідно, до себе. В свій час такими світовими містами були і Санкт-Петербург, і Відень, тобто міста, які були центрами імперій, вся імперія працювала на велич цих міст, тобто імперія створювала таке світове місто як ознаку своєї величі. Це те, що існувало в 19-му, 20-му століттях. Це існувало і в Римі: всі знають, що Рим із Карфагеном мав війну, це були два світових міста – і Карфаген, і Рим, і вони, фактично, воювали за можливість адміністративно контролювати ресурси навколо себе. Ми можемо побачити, де існували світові міста, насправді, це дуже цікаво – ця мапа показує, що поряд з нами, в Європі, безліч світових міст. Ми можемо бачити, що вся Європа – цивілізація світових міст. Це також Сполучені Штати Америки і далекий схід цієї території. Ми можемо бачити на мапі також пояс світових міст арабського світу, Індія та Далекий Схід. Якщо дивитись, то Харків знаходиться в такій зоні, де навколо майже немає світових міст, окрім великого світового міста на Північ та поряд із нами на Заході.
Термін «глобальне місто» вперше вжито в 1991 році американським економістом та соціологом Саскією Сассен, що назвала глобальними містами Лондон, Нью Йорк, Токіо. Вона була першою, хто почала системно вивчати явище появи глобального міста як стратегічного центру концентрації господарської діяльності, управління транскордонними фінансовими потоками, та надання певних високотехнологічних послуг для тих мультинаціональних компаній, які там існують.
Розвіток цієї концепції також надав відомий амеріканський соціолог латиноамериканського походження Мануель Кастельс. Він надає такій термін:
Глобальне місто – це вузол виробництва інформації та управління інформаційними потоками в глобальному мережевому суспільстві.
В принципі його основне – це соціологія мережевого суспільства. А вже коли Саскія Сассен запропонувала концепцію глобального міста, то він досить чітко показав, що глобальне місто є якраз вузлом світової мережі, тобто фактично ми можемо людську цивілізацію розглядати, як мережеве суспільство, де глобальні міста виконують функцію таких хабів.
І тут можна пригадати останні думки щодо того, чому та як розвивається цивілізація професора Капіці, якого ми знаємо по «Очевидное-невероятное». Він в останні роки багато був у Великобританії, в Оксфорді, і там він сформулював одну з своїх останніх думок, що розвиток пов’язував взагалі з кількістю населення, яке одночасно проживає на планеті, та кількістю населення, яке проходило планету. І відповідно виявляється такий показник – приблизно 10 мільярдів людей одночасно повинні бути на планеті, щоб знання подвоїлись. Ідея полягає в тому, що кількість людей визначає кількість контактів між ними. Повинна бути певна кількість розмов, зустрічей, обмінів інформацією, щоб відбулося створення нового знання, яке кардинально змінить світ. І зараз відбувається прискорення нашого розвитку, тому що в нас на планеті проживає вже майже 8 мільярдів людей, і відповідно всі ітерації між нами, в тому числі завдяки засобам мережевої комунікації, настільки прискорює розвиток, що це стає можливим.
Але найважливіше, що чим більше людей в місті проживає, тім більше ймовірність, що там швидше будуть відбуватися ці ітерації та розвиток просто тому, що ці люди перебувають близько один до одного. Сам факт того, що ми спілкуємось, вже є причиною для розвитку. І сам автор стартапу «Ігрек-комбінатор» (зараз не буду намагатися правильно пригадати ім’я, потім знайдете) висловив таку концепцію, як впливають на нас міста навіть тими підслуханими розмовами. Він говорить, що
Місто – це розмови навколо вас
Вони можуть або вас надихати, або навпаки ви можете втрачати бажання тут щось робити. І великі міста цікави навіть просто тими розмовами, в яких ми не беремо участь, але просто ідемо по вулиці і чуємо, що хвилює інших. Ми сидимо в кав’ярні та ми чуємо, про що говорять люди, як із нами спілкуються. Фактично, це є такою особливістю, і чим більше взагалі людей, які перебувають в цій спільноті, тим більша ймовірність появи якоїсь важливої інформації з цього середовища. Отже, концепція глобального міста як вузла виробництва інформації зараз набуває надзвичайного значення.
Фактично, економіка глобального міста пов’язана з тим, що місто виходить за межі використання власного ресурсу, взагалі перестає розвиватися за рахунок експлуатації місцевого ресурсу. Тобто, глобальне місто – це місто, яке інтегроване в світовий простір, і відповідно, є містом, економічний результат в якому може досягатися через те, що якимось чином воно є в мережі, пов’язаною з тим чи іншими процесами розвитку, що можуть відбуватися будь-де в світі. Фактично, ми знаємо ті проекти в Харкові. У нас є відомі урбаністи, є потужна урбаністична школа в Харкові, але вони роблять проекти для інших міст світу. Це не є поганим в традиційному погляді, хоч ми і можемо вважати, що вони не працюють саме на Харків. Нічого подібного – вони розвивають світ, вони залучені в цікаві світові проекти тому, що вони не обмежені місцевими рамками. Тобто, будь-хто з нас тут, перебуваючи в глобальному місті, може насправді бути учасниками будь-якого глобального проекту, будь-де в світі. Це надзвичайно важлива функція глобального міста. Тобто, однією з переваг глобальних міст є їхні розвинені інфраструктури, доступність сфери послуг, а також доступність транспортно-економічного та політичного становища, якими користуються мультинаціональні корпорації, що значною мірою впливають на світові економічні та політичні процеси, створюючи умови для глобалізації функцій того чи іншого міста і широкі можливості для транснаціонального адміністрування та посередницькій функції між політикою та бізнесом, що формує сприятливий інвестиційний клімат у глобальних містах, тобто, узагальнює їх.
Розмова про глобальне місто не була б такою конкретною, якби не були створені такі операційні інструменти для вимірювання того, що є глобальним містом. Фактично, в Чікаго на базі журналу «Foreign Policy» є така консалтингова фірма «Etic Carny» і існує також «The Chicago Council Global Affairs» – вони розробили інструментарій для вимірювання глобальності міст. Оскільки Саскія теж з Чікаго, вони, звичайно, теж консультуються з нею, тож вона, відповідно, теж приймала участь у створенні цього інструмента. Отже, перелік цих критеріїв глобального міста і є індикаторами можливого розвитку для будь-якого міста. Я хочу іншими словами пояснити свою думку. До цього я розповідав про все хороше – як було б чудово жити в такому світі, в такому таємничому вузлі, який інтегрований у весь світ, що інтегрованість у весь світ дає певні економічні результати. Будь-який скептик буде слухати це все, киваючи, що таких цікавих розповідей ми вже наслухалися, і судячи про те, що ітерацій у світі багато, то ще наслухаємося. Але тут нам пропонують фактично можливості керувати цим процесом, тобто будувати, створювати глобальне місто.
Отже, розроблені 25 критеріїв глобалізованості міста, які згруповані у 5 категорій. Рівень ділової активності в світі, людський капітал, який є залученим та інтегрованим у світ, наскільки місто інформаційно інтегроване у світ, наскільки воно культурно інтегровано у світ і, відповідно, яку політичну вагу місто відіграє у світі. Це все можна вимірювати приблизно таким чином. Рівень ділової активності – 30% рейтингу. Пропонується вимірювати кількість штаб-квартир компаній, що входять до списку найбільших корпорацій світу. Це, якраз, чітко характеризує підхід Сассен, яка звертає увагу, що, в першу чергу, глобальне місто – це місто, я кому базується мультинаціональна корпорація. Взагалі, наявність великої кількості мультинаціональних корпорацій в місті важлива тим, що мультинаціональна корпорація повинна локалізувати свої управлінські функції в тому місті, де вона перебуває. Ми уявляємо, що мультинаціональна корпорація має свої філії в більшості країн світу, і, відповідно, повинна керувати цими філіями, управляти грошовими та матеріальними потоками, маркетинговою діяльністю та таке інше. Управління такою складною системою, надзвичайно, є складним. Думаю, це не треба доводити, але, для того, щоб здійснювати таке складне управління, мультинаціональна корпорація централізує ці послуги та діяльність в якомусь певному місті. Наприклад, ми знаємо, що в Сполучних Штатах Америки будь-яка мультинаціональна корпорація – це такий собі хмарочос: сорок-п’ятдесят поверхів займають офіси цієї компанії, де, фактично, здійснюється керування всією діяльністю тієї корпорації в світі. Але просто посадити всередину цього хмарочоса людей та сподіватися, що все і так буде добре, у 21-му столітті – це наївно, тому що всі мультинаціональні корпорації стикаються в конкуренції з конгломератами вільного бізнесу, і існує проста економічна логіка, пов’язана з тим, до якого розміру може розвиватися будь-яка корпорація: вона розвивається до такого розміру, поки її маржинальний доход від зростання є вищим, ніж витрати на зростання. А маржинальні затрати пов’язані, фактично, з тим, що їй треба конкурувати з іншим гравцями, які можуть, завдяки гнучкості, легше адаптуватися. Взагалі. Бути великим – це дуже складно, це найскладніша задача, яку можуть вирішувати тільки надзвичайно ефективні гравці. Оскільки мультинаціональна компанія повинна звітувати перед інвесторами, то, щоб утриматися в конкурентній боротьбі, вона починає віддавати багато важливих послуг в своєму місті на «Out sourсe». Цей «Out sourсe» приводить до того, що в місті вимушені розвивати дуже серйозний сектор різних професійних послуг, при цьому повинні забезпечити виконання цих послуг на світовому рівні. Ці послуги повинні бути максимально інтегровані в світові мережі, тому що мультинаціональна корпорація, якщо їй потрібно замовити рекламну компанію, вона, в першу чергу, буде користуватися послугами тієї рекламної агенції, яка представлена в усьому світі. Фактично, ті, до кого звертається така потужна компанія, яка входить до «Global-500» за послугами, вона вимагає, щоб навколо неї були компанії менші, але ті, що в мережі таких послугових компаній, які охоплюють весь світ. Звичайно, якщо говорити про мультинаціональні компанії, то важливу роль відіграють не тільки штаб-квартири, але й регіональні офіси і таке інше. Ми, наприклад, чудово знаємо, що Відень дуже сильно піднявся за останні роки: вже в 80-ті – 90-ті роки більшість мультинаціональних компаній там розміщувала свої представництва по Центральній та Східній Європі та, відповідно, по Росії. Біля 500 мультинаціональних компаній мали там свої філіали, і це призвело до того, що у Відні зараз розвивається весь спектр послуг, які обслуговують регіональні представництва, що потім працюють по всьому Сходу Європи. Отже, ключем до всього є мультинаціональні компанії, а все інше вже створює умови для того, щоб будь-яка мультинаціональна компанія створила тут свій офіс, або є певним індикатором, що все відбувається правильно. Тобто ми бачимо, що зростає вартість фондового ринку міста, провідні фірми, які надають бізнес-послуги, приходять до цього міста, окремо можна говорити про зовнішні бізнес-потоки, що проходять через його порти та аеропорти. Як не дивно, вони ще звертають увагу на ділові прес-конференції, які відбуваються в цьому місті. Тобто місто стає таким місцем, де відбуваються знакові виставки, конференції в тих чи інших галузях. Ви пам’ятаєте, що в Харкові був такий момент, що тут збиралися бізнесмени Сходу, точніше, тоді це був Південь Росії, і вирували все, що стосується розвитку металургії та інших галузей на наступний рік всього оточення Донецького басейна. Цей був приклад такої конференції, яка визначала потенціал Харкова як глобального міста на той момент, на початок 20-гог століття. Тоді ще не було Інтернету.
Людський капітал демонструє те, наскільки людям взагалі хочеться залишатися в цьому місті, зокрема, талантам. Сьогодні зрозуміло, що основну масу людського капіталу створюють таланти, тобто, люди, які виробляють якісь унікальні речі. Талантами можуть бути письменники, актори, спортсмени, програмісти, дослідники і таке інше. Такі таланти збираються і у Вільному Університеті «Майдан-моніторинг» для того, щоб розповідати про свої глобальні дослідження. Але питання постає в тому, наскільки в даному місті талантам цікаво залишатися: наскільки тут існують сприятливі, комфортні умови, наскільки вони відчувають можливість тут розвиватися. Йде боротьба за ці таланти – їм пропонують чудові можливості переміститися, наприклад, до найкращих лабораторій світу, якщо річ іде про вчених, проводити там стажування на кілька років, і якщо в них є відповідні публікації та їх вже добре знають, то їх там вже чекають. Відповідно, відбувається конкуренція між містами за людський капітал. Отже, наявність талантів в місті – це, фактично, можливість для прориву цього міста, а той факт, що таланти від’їжджають з міста – це сигнал, що завтра у міста не буде майбутнього: фондовий ринок рухне, будь-які серйозні бізнеси почнуть відходити з цього міста – таким чином, це дуже важливий індикатор. Крім населення іноземного походження річ може йти про кількість іноземних студентів, яким місто дає якісну освіту, а якість освіти – це входять вони до числа рейтингових університетів світу, тобто, це кількість студентів міжнародних шкіл. Під міжнародними школами маються на увазі будь-які школи, тобто, бізнес-школи, арт-школи, творчі школи – тобто, школи, де відбувається якесь професійне навчання. Частка населення з вищою освітою – це теж важливий фактор того, що місто є глобальним.
Інформаційний обмін. Доступність провідних каналів в цьому місті – якщо в місті не дивляться того, про що говорить весь світ – під провідними каналами ми розуміємо CNN, BBC, CNBC – таке місто не може реагувати на ті сигнали, які світ надсилає. Тобто, фактично, в своєму розвитку місто просто не уявляє, які існують можливості, на які треба зараз швидко зорганізуватися, і запропонувати свої рішення щодо того, щоб вони прийшли саме до цього міста – отже, доступність провідних телевізійних каналів. Згадуємість у Інтернеті на основних мовах світу – згадуємість просто назви міста. Кількість простих кореспондентських пунктів глобального значення, що базуються в даному місті означає, чи цікавиться цим конкретним містом засоби масової інформації, тобто вважають, що тут відбувається те, що може бути важливим для всього світу.
Свобода слова теж виявляється важливою. Якщо економіка напряму пов’язана із здатністю створювати унікальну цінність, яка базується на інформаційних обмінах, то, відповідно, свобода слова відіграє тут ключове значення: люди, які мають право на власну думку та власну творчість, можуть в такому місті створювати насправді цінний результат. На жаль, так сталося, що певні міста цього світу, зокрема, ті, що раніш входили в Радянський Союз, були побудовані за іншою схемою – їх можна було порівнювати більш-менш із табірною системою: у великому місті просто мусить проживати певна кількість в’язнів цієї системи, цієї країни. На жаль, в Радянському Союзі в свій час були ГУЛАГИ, де за розміром збиралося стільки в’язнів, що ці табори можна було б порівняти із великим містом світу. Але нам зрозуміло, що між Мандельштамом та іншими великими людьми, що у 20-му столітті опинилися в концтаборах, відбувалися ітерації, то вони створювали унікальну цінність. На жаль, всі вони страждали. Отже, зібрані разом люди самі по собі не є ще можливістю для того, щоб щось унікальне відбулося. Зібрані люди, в яких є свобода для творчості, дозволяє вивільнюватися такому економічному потенціалу, від чого зростає бізнес у місті, а після цього зростає фондова вартість, і відповідно, зростає ціна нерухомості в цьому місті. Тобто, така економіка: від талантів до ціни нерухомості є такий чіткий зв’язок, який є зрозумілим для економістів. Я ще раз наголошую для тих людей, які тут вперше, що є системи, де особлива рентна економіка, при якій всі намагаються наживатися за рахунок захоплення чужої власності. Але, якщо нерухомість у міста, в якому немає свободи та дотримання закону, завтра буде дорівнювати нулю, тому що звідти підуть таланти, тобто люди, яким хочеться чогось важливого зробити. Тобто, сиди тут зі своїм бетоном, та й радій, що в тебе 30 000 квадратних метрів незрозуміло чого – заліза або чогось там. Тобто, цю економіку треба дуже чітко уявляти в умовах глобального міста. Тому, свобода слова надзвичайно важлива. Отже, проникнення шиокосмугового зв’язку – це технічний параметр.
Культурний рівень – це кількість прийнятих містом іноземних туристів, які хочуть їхати в це місто: це кількість музеїв, театрів, виставкових залів чи інших культурних установ світового рівню, кількість культурних продуктів, яке виробляє місто: література, фільми та інші мистецькі твори, кількість спортивних змагань. Як це не дивно, вони вносять культурне, «кулінарне» розмаїття в громадське харчування. Це є цікавим, і я думаю, що тут ще є про поміркувати. Насправді, якщо вірити, що глобальні міста перетворюються у такі гедонічні місця, де всі їдуть, щоб там відвести душу та походити по ресторанах, то глобальне місто отримує людей в тому числі завдяки тому, що в людей є вибір. Тобто людина-творець мусить мати в том числі і такий важливий компонент комфорту, як просто добре в цьому місті відпочити.
Міста-побратими в світі виконують одну основну функцію – забезпечують культурний обмін. Раніше ми не дуже розмислювали про це, просто знаходили, скажемо, Харків та Львів міста-побратими, але скоріш для того, щоб інформувати, що з нами теж спілкуються. Але реально побратимство міст створюється для обміну культурними надбаннями, скажемо, якщо в вас є багато міст, з яких приїжджають творчі та інші колективи, відбувається культурний обмін, що дозволяє розвиватися людському капіталу та творчому потенціалу міста.
Остання категорія – політична вага. Це число іноземних посольств та представництв міжнародних організацій. І якщо посольства перебувають в столицях, то консульство – якраз чітка ознака того, як інші країни оцінюють важливість міст, і чи вважають вони, що треба переміститися сюди, щоб мати своїх людей для забезпечення культурних та економічних зв’язків з цім регіоном.
Кількість політичних конференцій, що проводяться у місті, – це ознака того, як ти чи інші країни оцінюють важливість тих чи інших міст, і чи вважають вони, що варто переміститися сюди для того, щоб мати своїх людей для забезпечення культурних, економічних зв’язків саме з цим регіоном. Кількість політичних конференцій, що проводяться у місті – це цікава кількість «фабрик думок» світового значення за ступенем цитованості публікацій. Виявляється, що існує такий момент: існують певні сили, що шукають відповідей на питання, що стосуються всього людства. Насправді, глобальність міста полягає в тому, що в ньому точиться розмова не тільки про себе, не тільки про власні проблеми, але цьому місту є справа про весь світ – фактично, воно відповідає на питання ставлення до всього світу. Останні тенденції серед глобальних міст полягають в тому, що глобальні міста все більш замислюються про глобальну відповідальність перед усім світом, тому що, якщо це – інтелектуальні хаби світу, то вони створюють ще багато екологічних питань світу, то виникає питання: якщо в глобальному місті, наприклад, у Лондоні, живе понад кілька мільйонів людей, то чи вони в одному місті просто перебувають, чи вони можуть робити щось важливе для інших куточків планети. Це не просто демонстрація, а, фактично, залученість глобальних міст у розв’язання проблем всього світу: вона зараз є надзвичайно важливою. Це не лише цінується – це, насправді, спосіб життя в цьому світі, де працює система «він – він», тобто, ти залучений у розвиток світу, тому світ не боїться мати спілкування із тобою та твоїми представниками, тобто капітал та інший ресурс спрямовується до твого міста, тому що тут бачать відповідальних людей.
Провідні глобальні міста: цікаво подивитися, що ми бачимо у цьому рейтингу. Ось результати 2014 року: я розмістив провідні глобальні міста за індексом так, що перші глобальні міста мають індекс більше сорока – це Нью-Йорк, Лондон, Париж, Токіо, Гонконг. Те, що Саскія написала свою книжку у 1991 році, нічого не змінює: Нью-Йорк, Лондон, Париж, Токіо – це глобальні міста, і Гонконг – це Китай. Наступний перелік глобальних міст – це Лос-Анджелес, Чикаго, Пекін, Сінгапур, Вашингтон. З Європи тут з’являється Брюссель. Тут ми можемо рахувати: Лондон, Париж є глобальними містами, Сеул, Торонто, Сідней, Мадрид, Відень. Розумні люди можуть цим користуватися не тільки для того, щоб подивитися, на кого орієнтуватися. Насправді, бути в глобальному місті – це, фактично, бути присутнім в усьому світі, тому що глобальне місто дозволяє через свої майданчики бути інтегрованим у весь світ. Рішення є дуже простим: глобальне місто – це місце, де, фактично, зібралися представники всього світу. Якщо ти хочеш виходити на ринок Венесуели, то, можливо, тобі для цього не треба їхати до Венесуели і там відкривати офіс. Можливо, для початку треба пересунутися до представництва у найближчому глобальному місті, наприклад, у Відні, там знайти знайомства з потрібними людьми з Венесуели, і це будуть успішні, як то кажуть, «правильні» люди. Можете бути певним, що вони вам все розкажуть та підкажуть, і ви вийдете на ринок Венесуели із мінімальними витратами.
Концепція глобальних міст працює і на зворот, тобто, хоч ми і не є глобальним містом, ми знаємо, які глобальні міста нас оточують. Ми просто висуваємо туди своїх представників, представляємо там своє місто, і, з іншого боку, шукаємо там партнерів для того, щоб робити сумісні проекти. Там всі знають всіх, тож гра виглядає таким чином: «Я шукаю партнера, підкажіть мені». У глобальному місті, як правило, все відкрито, і вам кажуть: «Чудово, ми знаємо людей із Швеції та з Японії, завтра ми вас з ними зв’яжемо, і оскільки нас поважають, то, будь ласка, працюйте із нами під нашу рекомендацію та репутацію». А якщо ви помолилися, то ви відкриваєте представництво, припустимо, не у Відні, а в Клодінфурті, а це теж Австрія, але ви не в глобальному місті. Цей момент присутності саме у глобальному місті дуже важливий. Про це треба думати тим, хто вирішує, куди поїхати вчитися, де бувати. В маленьких містах треба розуміти, які переваги надають саме маленькі міста. Глобальні міста надають можливість доступу до всього світу. Отже, якщо ми бачимо, що поряд із нами є Брюссель, Відень, Москва, яка теж є глобальним містом, що набирає свою вагу на рахунок політики, Шанхай, Берлін – ми вважає саме Німеччину провідником Європи, але бачимо, що Берлін за своїм рейтингом займає місце нижче за Відень. Від іде за Мадридом, Брюсселем, Лондоном та Парижем. І коли ми спілкуємося із представниками Берліну, то вони справді переживають, вважаючи, що у Берліна є проблеми, йому ще є куди розвиватися, і шукають підтримки, в тому числі нашої, щоб Берлін міг зростати як глобальне місто. Буенос-Айрес, Бостон – нещодавно мені розповіли, що в Бостона є проблеми: його рейтинг впав на п’ять пунктів, і пішли чутки, що люди з Бостона почали від’їжджати – це і є ознакою того, як важливо, щоб в місті люди хотіли залишатися. Сан-Франциско, Франкфурт-на-Майні, який цікавить тим, що це місто в два рази менше за населенням, ніж Харків. Таке за розміром місто, як Львів, 23-е у списку глобальних міст, більше за розміром, ніж Барселона. А ось Барселона – 1 630 000 – це, приблизно, розмір Харкова. Мельбурн, Амстердам, Дубаї, Стамбул, Маямі, Монреаль, Цюріх, Рим, Стокгольм, Сан-Паулу, Атланта, Мехіко, Мюнхен, Х’юстон, Женева, Тайбей, Мумбай, завершують цей перелік Копенгаген та Мілан, Мілан – це місто, менше за Харків. Ще є перелік 20-ти міст, які розвиваються – це, як правило, міста третього світу, і ми їх тут не наводимо.
Отже, зараз в світі склалася така ситуація. От ці глобальні міста, що є навколо нас, і, відповідно, існують критерії оцінки того, як міста можуть ставати глобальними. Я зараз спеціально не підіймаю питання, чому саме Харків має стати глобальним містом – зараз нам треба взагалі визначити, що ж таке глобальне місто і що насправді виграють міста, які стають глобальними. Але, якщо ми раптом вирішимо перетворити місто на глобальне, то ми можемо поговорити про важливий кейс Харкова. Якщо б Харків вирішив стати глобальним містом, то кожен з нас мусив би діяти з оглядом на те, що ми взагалі зараз знаємо про цей феномен. Я розділив це на дві частити – свідчити та діяти, причому, я вважаю, що частина «свідчити» не менш важлива, ніж частина «діяти», тому що ми знов-таки пам’ятаємо, що розвиток починається від ітерації, між розмов між розумними людьми. «Свідчити» – це і є вести розмову по глобальне місто: будь-яка дискусія, будь-яке намагання зрозуміти, про що йдеться, дозволяє нам краще рухатися в цьому напрямку. Треба популяризувати ідею, чому Харків стоїть перед викликом «глобальне місто або нічого». Залучати та адаптувати необхідний міжнародний досвіт, шукати однодумців та розробляти з ними плани дій, просувати в світі ідею про глобальне місто Харків. Я звертаю увагу на те, що громада і будь-хто може це робити без очікування будь-якої допомоги, команди, ресурсів та таке інше. Тобто, людина легко може знаходити необхідний міжнародний досвіт, вона може знаходити однодумців серед свого оточення, визначати, що можна робити. Зараз ми будемо говорити про те, що насправді можна робити та знов-таки посувати ідею про глобальне місто Харків, теж саме може кожен з нас, спілкуючись у світі.
«Діяти» – це те, що насправді можна робити. Перше – як вчитися, як впроваджувати соціально та технологічно креативне підприємництво, тому що будь-яка мультинаціональна корпорація і взагалі будь-який успішний бізнес заохочує мати навколо себе соціально успішні та креативні технологічні проекти, щоб будувати аутсорс, створювати інноваційні кластери та інтегрувати їх у міжнародні ланцюги цінностей – це надзвичайно важливе, про інноваційні кластери ми зараз не говорили, але за останні 10 – 20 років в світі зрозуміли, що високотехнологічні прориви відбуваються, як раз, через участь в інноваційному кластері. Сам кластер – це, фактично, екосистема, де підприємець, що в ній перебуває, високотехнологічний, наукомісткий чи креативний, може створювати проекти завдяки тому, що має набагато легший доступ до критично важливого ресурсу розвитку своїх проектів. Ініціювати та здійснювати в Харкові насправді глобальні проекти, події, продукти. Все це взагалі може кожен, тому що будь-яка конференція чи подія – наприклад, через тиждень у Харкові буде відбуватися освітня конференція «At camp» – оце якраз є глобальною подією, тому що в Харкові зберуться люди, які будуть говорити про освіту в усьому світі. Це і є момент глобальності, коли ми даємо свій майданчик та пропонуємо в нашому місті говорити про те, що важливо для будь-якої глобальної спільноти. Ініціювати, здійснювати, вчитися, знаходити міжнародних клієнтів для нашого сектору послуг – це очевидно, створювати власну історію глобального успіху. Насправді, можна просто стати глобальною людиною – у нас є такий приклад – це Жадан, людина, яка стала глобальною самостійно, тільки завдяки своїм зусиллям. Але це не є виключенням, я вважаю, що Жадан був би щасливим, якщо б у нас в Харкові були б десятки, сотні таких історій успіху відомих, глобально успішних людей завдяки своєму таланту. Створювати сприятливі умови для утримання та залучення талантів, сприяти розвитку глобальних установ міста – це музеї, театри, виставкові зали, університети, наукові заклади, які можна визначати як глобальні установи. Ми перераховували: УРТ-2 – це український радіотелескоп – якраз є таким унікальним об’єктом на території, близької до Харкова, і він є цікавим для астрономії всього світу, і Харків, як є відомим для астрономів саме завдяки цьому об’єктові, як і уся Україна. Кожен з нас повинен розуміти, наскільки такі об’єкти є надзвичайно важливими у глобальній перспективі.
Залучати іноземних туристів, навіть тих, хто до вас приїжджають просто в гості, тобто розповідати їм цікаві історії про наше місто, продумати їм гарну розважальну програму – відвести їх до виставкового залу, прийняти участь до правильного заходу, відвести до правильного заходу харчування – це вже буде певним внеском до позиціонування міста як глобального. Якщо 1 500 000 людей зі світу приїде до Харкова, то відбудеться великий економічний прорив в усіх напрямках.
Створювати та розповсюджувати контент про місто на основних іноземних мовах, створювати комфортну урбаністичну архітектурне та ландшафтне середовище, та, між іншим, не забувати про звичайне регуляторе середовище міста, бізнес-процес, але це вже є наслідком. Коли ми розуміємо, що ми робимо для того, щоб стати глобальними, тоді ми вже можемо уявляти, які в нас є вимоги до тих чи інших питань до місцевого самоврядування: якщо місто вже йде до напрямку, – бути глобальним, – то наслідком вже існує питання адміністрування, а не навпаки. Ніколи адміністратори не можуть створити умови для того, щоб усі були талантами: питання місцевого самоврядування вже є наслідком того, що місто є до напрямку бути глобальним, тоді місто йде до напрямку адміністрування. І навпаки: ніколи адміністратори не можуть створити умови для того, щоб усі були талантами. Отже, якщо таланти зібралися, вони можуть пояснити адміністраторам, як саме треба забезпечити той чи інший управлінський процес. І, фактично, лозунг для перетворень, на мій погляд, – це: ні на кого не розраховуй, ні на кого не ображайся, роби хоч щось. А зараз я дякую за увагу і готовий відповідати на питання.
Оксана Середкіна: Дякую за лекцію. Я нагадую присутнім, що говорити треба в мікрофон, це для нашого запису в Інтернеті. В кого є питання?
-Тут назгадувалося у критеріях розвиток громадського сектору, чи ви враховуєте це? Друге питання: десь років п’ять тому лунали запити про те, щоб переносити столицю з Києва до інших місць? До речі, це було в Європі, щоб для розвитку інфраструктури переносити столицю кожні 5 – 10 років до іншого міста, щоб воно розвивалося. Як ви вважаєте, чи може це бути поштовхом для розвитком для розвитку громадського міста?
Тарас Данько: Я відповім на перше питання: громадський сектор – це, в певній мірі, враховується у політичній вазі, тому що міжнародні громадські організації, які присутні в місті, якщо громада бере участь в міжнародних політичних ініціативах, це підіймає політичну вагу. Я вважаю, що в культурній сфері, в питаннях людського потенціалу громадський сектор є досить відчутним, і, мабуть, є відкриті критерії, які показують участь у певних міжнародних закладах, що показує політичну вагу. Думаю, що в культурній сфері, в питаннях людського потенціалу громадський сектор є відчутним, але я згоден, що інтегрований у світ громадський сектор є також важливим елементом глобального міста. Наприклад, припустимо, що велосипедисти Харкова вивчають досвіт велосипедистів, наприклад, Дубліна щодо створення велодоріжок, та таке інше, або коли люди, які захищають природу, опікуються тваринами, не просто придумують щось своє, а залучені в певний світових рух людей, яким це важливо – це і є певний внесок до глобалізації загальних проблем. Я згоден, що треба було б створити якийсь певний критерій, і він міг би тягнути десь відсотків 10 інтегрованості громадського сектору у світ. Що стосується столиці: на мій погляд, столиця – не подарунок, а відповідальність, бо, якщо говорити про відкрите суспільство, то столиця, насправді, виконує в першу чергу, обов’язки. От ми в Харкові насправді є вільні, ми несемо відповідальність за власне місто можемо тут опікатися писати дописи у фейсбуці що нам щось неподобается таке інше, але ми не відчуваємо на собі, припустимо, інтелектуальне місце за те що ім. зараз треба іти і щось змінювати в конкретних коридорах, конкретного міністерства яке тут поруч і відповідно вже нема часу ні на якісь глобальні проекти ні на розв’язок зв’язків з Пекіном чи з Сеулом, а ти просто повинен сидіти і працювати на те, щоб країна за яку ти відповідаєш зробила якісь там прорив, тобто для міста творчого бути столицею це насправді великий виклик. Відповідно я думаю що Київ виконує цю функцію, то якраз добре що з’являться в Україні міста, такі як Харків, інші міста які будуть цими вільними творчими майданчиками де ця адміністративна функція не буде так сильно тяжити, а тут як раз буде вільний простір для творчості, і якраз для такого – світової творчості, і звичайно що столиця, вона залишатиметься столицею і ми думаємо що у неї буде можливість і для творчості там, і таке інше…от. Але, якраз глобальні міста сильні тим , що вони не конкурують а співпрацюють між собою, взагалі сучасні, економіка сучасних міст це вміння так розпределити між собою зусилля щоб виграли всі. Ми знаємо що в США, вони створюють спеціальні асоціацій міст, де припустимо е, от припустимо існує порозуміння між п’ятьма містами, вони домовились що приблизно вони однакові по параметрах. Одне місто інвестує в розвиток транспортної інфраструктури. Інше, припустимо інвестує в розвиток по питаннях там припустимо комунальних, третє- урбаністика і таке інше… Тобто що значить інвестувати – це залучати найкращі технології експериментувати, адаптувати і таке інше. А потім вони просто обмінюються між собою спеціалістами, ноу хау і таке інше. І одночасно економія відбувається за рахунок того що от такі міста отримують доступ до найкращих рішень, кожен не створює велосипеди самостійно, а між собою, а між собою вони кооперуються. І як раз Харків там Дніпропетровськ в Україні, Одеса в Україні це міста які повинні кооперуватися між собою, тому що приблизно у всіх цих міст-мільонників – Запоріжжя, виклики такі самі, їм треба приблизно шукати одні й тіж самі рішення, і їм треба обмінюватись цими рішеннями, пропонувати, проводити знов таки, якщо ми вже вирішили, маємо вихід на якихось урбаністів фахівців світу які розв’язували подібні питання в інших великих містах світу, то нехай вони не будуть по черзі їздити в кожне наше місто, вони нехай приїдуть одна группа в Запоріжжя, інша там припустимо в Одесу і там вони опрацюють це рішення, а ми з Харкова вже проїдемось і тути і тути для того щоб, там повчитися якогось досвіду, взяти якісь досвід і потим повернутись сюди і оцей момент співпраці і горизонтальних зв’язків між містами взагалі надзвичайно важливий для країни і… ну я думаю для Європи в цілому.
– Я просто коротеньку репліку скажу, щодо столиці. Це в нас ще говорить совкове мислення. Тому що в совку все було побудовано за жосткой ієрархії, тобто у нас була столиця Москва, потім були столиці союзних республік, другі за значенням. А потім якісь там міста третьої категорії…
Я не про Європу, я просто про те, що все найкраще в столиці це певний такий ще як мені здається..
– Ну там в Європі, насправді, просто я знаю, розв’язумали, мені французи розповідали що для Франції це був, вони з цим так само боролиси з цим викликом. Париж на себе у Франціі відтягував все і буквально вони почали відчувати, особливо коли франція зменшилась, колонії пійшли… Насправді це проблема постколоніальних, будь яких країй. Це не совок – це пост колоніалізм.
-Ну мабуть…
-І відповідно коли можливості Франції , обсяги зменшились. А Париж – це місто яке вже звикло жити на всю широку ногу, то воно почало висосувати всю енергетику вже з тої маленької Франції яка навколо залишилась. І їм прийшлось дуже серйозно все це переосмислювати для того щоб вийти на цю якраз партнерські відносини між містами країни.
-Питання таке: що вже є в Харкові для того щоб … Наприклад, у нас є декілька всесвітньо відомих вузів… От так от по пунктах що вже є. не що треба вже робити, а що вже є.
-Ну в Харкові, що стосується всесвітньо відомих вузів це як раз сміливо, тому що в рейтинг вони…ну так, во ни входять! Так в п’ятисотки там і таке інше , от, це є основа, звичайно є основа. В Харкові є інфраструктура, так чи інакше. Є така інфраструктура як аеропорт, транспортна інфраструктура і таке інше. В принципі, в Харкові є величезна площа. Це сьогодні показував французу, я просто пояснив «Дивітся, от ми стоїмо тут в центрі Площі Свободи» я сказав – «оце е обладміністрація, от там здається, стоїть близько госпром – це на справді від одного до іншого будинку – кілометр. Вісімсот метрів це точно». І коли людина усвідомлює розміри, тобто на таких розмірах іноді вміщується цілий населений пункт! А у нас це просто площа… Так? То це теж такий об’єкт який, мабуть є потужний, тобто від пам’ятнику ботінку до обладміністрації рівно чотириста метрів… Тобто розміри у нас насправді вражаючі.
У нас вражаючі розміри, у нас був розщеплений атом, це теж один з таких досягнень, у нас створюються унікальні, у нас унікальні виробництва в Харкові. Не в усіх містах знають як виготовляти літаки. Інша справа там на скільки зараз ми успішні в цьому, але реально, насправді таких об’єктів, буквально якщо ми починаємо дивіться по галузі таке інше, по галузях насправді дуже багато таких де ми будемо опинятися в десятках п’ятидесятках провідних об»актив світу. Таж сама, ну просто ми дуже часто не знаємо, наприклад, серед філармоній, опер, там є змагання на кількість інструментів в оркестрі, у нас знаю точно що наші оркестри вони є, відповідають найвищому рангу і таких от просто не знайдете таких оркестрів близько навколо Харкова. Оце і є ознаками глобального міста вже.
-Обращаю внимание, что Харьков может час выбирать: то ли стать глобальным городом то ли обеспечить рекордный урожай буряков, завалить деньгами и зачем тогда вообще голову морочить…
– Что Харьков не имеет альтернативы! Он должен стать глобальным городом, причём совершенно известно проблемная область в которой он должен стать. Значит обращаю ваше внимание, что в том же Харькове, который является сейчас общепринято третим воюющим городом, ни о каких инвестициях ни о чём либо не может быть и речи пока не решена проблема безопасности. Это мы всё перебрасываем, это новая интелектуальная секта, мы переходим вот именно от проблем мы переходим к интерпретациям «догоняющяя стратегия» почему бы Харькову кудато не влится? Обратите внимание, что нам в Харькове, который явился идеологической столицей проэкта «ПіСУАР», который реализован, я прошу прощения за эти уже общепринятые штампы, в формате проэкта «Лугандон», значит в Харькове происходит цивилизационный разлом, происходят по сути, ну я так скажу что это ноосферный тупик. Кто мне скажет, кто прав в Харькове: руссофобы или руссофилы? Кто мне скажет? Без каких либо субъестивных, языковые предпочтения, скажем там гдето у кого-то там мама, папа живёт, кто скажет, кто?
-При том несколько пунктов которые лектор назвал, совершенно не противоречивы, они не имеют выбора, нет альтернативы. Это примерно так же как «Тонет корабли – будем откачивать воду или красить каюту?». Значит Харьков – это город который с учётом прошлого опыта – прошлогоднего и того же Жадана и того что вс здесь законсервировано совершенно, уровень цивилизационный, все знают за кого голосовал Харьков, все знают что сейчас вот если это университет майдана, то университет майдана должен считаю совершенно, опять же никто не сможет возразить, заниматся тем, что в условиях того что удалось реализовать и управляемый хаос и обнищание населения и скажем так тенденция к политическому реваншу, а сейчас это всё должно восприниматься в рамках сдачи страны, то думаю ума хватит понять что если Харьков глобальный город то только в рамках единственной старны, стратегии предотвращения краха проекта независимой Украины . Всё остальное это схоластика и словоблудие.Харьков являеться лидером в проблемной области, предотвращение исчезновения “homo sapiens” Эта область включает в себя, разрывает этот энтологический и методологический тупик. Я привел пример кто праврусофилы ил русофобы. Прав ли Путин, который как бы патріот, но при этом зате ял 3 мировую войну. В Харькове идёт третяя мировая война и если мы говорим о чём то помимо этого, это очередная интелектуальная секта и очередная прилюдия к кровопролитию.
– Ви справді окреслили декілька важливих питань. Зразу про русофобів і русофілів, одразу не прав той хто намагається зрозуміти хто прав. Там я думаю що мова повинна йти не про ці речи, справді ключовим питанням для розвитку глобального міста, є питання безпеки. І насправді я свідомо повернувся до цих кадрів. Вибачите що я тут показую ті глобальні міста, які нам відомі дефакто що це глобальні міста. Перший крок починається з того що ми просто включаємо уяву і представляємо про що говоримо. Яким критеріям це відповідає, а вже потім може дискутувати реалістично чи не реалістично, треба чи не треба, стосовно місця чи території, можливо це чи не можливо. Стосовно бузпеки, то це очевидно що виклик безбеки у Харкові існує, с точки зору залучення інвестицій, але с тих розмов які я мав з представниками міжнародної спільноти, які уявляють міжнародну політику. По перше, всі вони кажуть що єдиний шлях розвитку Харкова, це перетворення його у глольне місто і це буде фактором стабілізації та безпеки, бо у людей зявляється конструктивна парадигма, у людей зявляється конструктивна ідея. Коли з ними можуть співпрацювати навколо конструктивної ідеї, тоді туди приходить стабільність. Коли людей розриває конфлікт і люди у цьому конфлікті, вони його знову і знову розкручують, будь яка розумна людина намагається обходити, бо якщо вже так сталося, що нас затягнули сварки, бійки і таке інше, це нормальна людська реакція. В світі будуть бачити що Харків стабільне місто, якщо побачуть що у Харкові є я кась цікава, зрозуміла, конструктивна ідея. І відповідн, що стосується залучення міжнародних партнерів до Харкова, то справді існують тут загрози у зв’язку з тим що засоби масової інформації світові, описують ситуацію на сході країни в цілому як небезпечну і в цілому це певним чином складає враження на людей які приїжджають до Харкова. От якраз, один с професорів американських розповідав, що його не пускали родичі, писали, дзвонили, як це ж ти їдеш до Харкова, це ж небезпечно. І він не міг їм довести що тут безпечно. У світовій практиці завжди було так що той хто запрошує, відповідає за безпеку запрошеного, так було завжди, навіть за радянських часів, та у вільній і спокійній Україні. Ми завжди зустрічали, селили, пересвідчувались і таке інше. І ніхто не думав що за них повинно відповідати їхнє посольство. Тому це нормальна ситуація, та якщо вони бачитимуть, що тут люди які знають як розвивати міжнародню співпрацю, як забезпечувати безпеку людям які приїжджають, як вести конструктивний діалог, то буде більше бажання рухатися у цьому напрямку. Що стосується знову таки конфлікту і таке інше, то за останні тижні зявилися читкі таки сигнали, стосовно того, що конфлікт переходе у заморожену фазу, ми повинні вже звикнути до конфігурації яка вже склалася, і вони вже склалися на роки вперед. Харків має тепер мислити на роки вперед , яке перебуває там де воно перебуває, з певними обмеженнями, з певними викликами, і знову таки, що стосується Росії, ми тут обговорювали цю тему Харкова як глобального міста з Євгеном Глиболицьким, можливо хтось знає його і він сказав цікаву думку, ви можете не прислухатися, я просто висловлю таку думку, що вам у Харкові все одно треба думати над формою зв’язків з найближчими регіонами РФ, які навколо Харкова, це сказав львів’янин, вам требо дивитися ширше без пекового моменту, здатність мати конструктивну ідею Харків пропонує суб’єктам РФ які розташовані навколо нас. Це надзвичайно серйозний інтелектуальний виклик, я гадаю що нам тут треба залучати і міжнародний досвід, щоб його осмислювати.
– По-перше, питання щодо глобальних міст воно виникло значно раніше ніж ви казали, не в 91 році. Автором цієї ідеї став Генес, який випустив книгу «Еволюція міст». Само питання воно надзвичайно складне. Мені здається, що оця лекція, надзвичайно цікава і змістовна, доречи, вона є тільки початком цілої серії можливих семінарів, на яких модно буде розв’язати ці складні питання. Я географ і часто займаюся такими питаннями стосовно регіоналіскики, в тому числі і Харківським регіоном. В мене виникло до вас такого плану питання. Так це дуже цікаво, стати на шлях глобального міста, але ну ніхто не може сказати як це зробити, ніхто не може сказати як скоординувати цей процес. Бо сам процес є надзвичайно складним. Що таке місто? Місто це є подібним по такого пристрою, який ловить інноваційні хвилі. Вот якщо ци хвилі інноваційні складаються разом і створюється конкуренція і місто стає спроможне їх зловити, то в нас є шанс. Але насправді в тієї ситуації ,в якій ми живемо і це буде питання, такого шансу нема. Тому що ми є пострадянською країною, і та адміністративно політична система в який ми перебуваємо блокує цю можливість усім містам окрім Києва, приведення до такого стану яке називається глобальне місто, це буде заблоковано, як вирішити цю проблему? Як вирішити цю проблему бо є свободолюбові люди і влада, а чиновникам це не вигідно.
– Справді тут існує таке складне коло, багато щедикусій, якраз що до цього кола відбуваються. Знову ж таки якщо ми маємо справу з колом, сперше ніж я почну пояснювати в чому суть кола, то коло воно або скатується вниз, або ви прокручуєте його нагору. З одного боку ми знаємо проблему відкритого суспільства, та рентної економіки – закритого суспільства. Україна досі залишається пострадянською, а країна з рентною, де ключовим фактором розвитку є доступ до ресурсу і контроль над ресурсом і чиновник у такій економіці є найважливішим бізнесменом, бо він вирішує хто має доступ до ресурсу і хто немає. І у такому суспільстві вся боротьба за те кого поставити своїм чиновником і відповідно всі концепції зводяться до політичної боротьби, просунути своїх людей у ті місця, де можна вирішувати питання по схемах і поставити людей по цих схемах, все всім зрозуміло. І те що пропонує нестерівська група, вони стоять на тому що треба змінювати систему цінностей і фактично новий суспільний договір, коли ми домовляємося між собою, ми намагаємося через співпрацю робити додану вартість, а не через грабунок. Цікаво що у цій дискусії опосередковано приймає участь Бальцерович, який якраз приїхав до нас недавно, його погляд дуже простий, він каже що Польша страждала тим же, там була таж економіка закритого доступу, як в нас зараз. І він сказав, якби ми чекали що всі поляки стануть чудовими ,ми досі би залишалися такою країною, оскільки цю книгу він писав у 2014 році ,він доволі часто опалював до України. Тому що він каже, ось в Україні так, а ми у Польщі так зробили тоді. Бальцерович там каже, що не треба змінювати людей, треба змінити систему, де люди будуть вимушенні грати за новими правилами. Але тут ми попадаємо у зворотне коло, що якщо змінити систему, не кожен є міністром фінансів уряду у нас, у Києві є Миревська і ось ми повинні сидіти і чекати коли вона вирішить змінювати систему, і все, наші розмови не мають сенсу і тільки коли ми побачимо по телевізору що можно створювати глобальне місто, тоді ми побіжимо і створимо. Ніби як замкнене коло. Тобто цінності це довго і неможливо, тому що хто це зробить. Але є третій шлях, який я обговорював с французом, якому показував ці відстані і знову ж казав про глобальне місто. Він каже що ви повинні створювати власні альянси, ось ви повинні гуртуватися люди я кі бажають йти у напрямку глобального міста, які розуміють які системні зміни вони можуть робити тут, та зараз, поєднуючи сили і ресурси, просто через ці коаліції, альянси, побудови глобального міста можна здійснити. Людина з світовим опитом каже що не чекайте доки зміняться цінності чи ситуація в країні, просто люди які стоять на цих цінностях відкрити економіки креативного розвитку та тощо, просто знаходити один одного і робити власні проекти. Ця лекція яку ми робили у 2014 році «Громадянське суспільство» як раз і будується навколо цієї концепції, що люди можуть об’єднуватися навколо цілої команди і робити зміни вже і зараз. Просто крутити це колесо не по інерції.
– Дякую Тарас за цікаву лекцію, особливо за останній слайд що ви нам показали, саме для мене він має велику цінність. Чому з глобального міста втікають таланти? Хто це повинен помічати і бити у цей тривожний колокол і хто що робить у цих випадках, щоб таланти поверталися? Бо ми маємо зараз саме цю ситуацію?
– Дослідження стосовно міграції, вони у деяких країнах. Є академічний рівень, тому що стосується чиновників, вони постійно б’ють у колокол, але я знаю точно що проводяться серйозні дослідження міграції, у Європі особливо дивлять на міграційні потоки високоінтелектуальних. Дослідження доречі є у Франції, високоінтелектуальних спільнот з України. І проблеми пов’язані з цим як для України, що з цим робити і таке інше. Насправді то і є момент що бери і роби.
Це окрема тема, я стикався з нею лише бачивши людей які цим займаються. Я розумію що там доволі серйозна тема, та якщо хтось хоче дослідити цю тему, я можу радити ці праці. Там не один автор, тому у цьому напрямку можно спів діяти. Тому що проблема міграцій інтелектуальних, це не нова для України. Я бачив проблеми у бідній Фінляндії, що вони там жалілися, бо там складні регіони з яких всі тікають, а на погляд звичайного українця туди б поїхати. В Португалії відбувається міграція, та таке інше. Для Греції це взагалі величезна проблема, не знаю як вони це будуть розвя’зувати, але там вже є інтелектуали які вирішують цю проблему, є з ким, на мою думку, про це говорити. Але все ж таки, якщо конвертувати це, то це взагалі унікально: «Як перетворювати загрозу в можливість». Ви ж показуєте що в нас тут проблема, вона найгостріша проблема, то тепер де ж зібрати усіх інтелектуалів світу, щоб поговорити про увесь світовий досвід, про те як мати справу з цим, тільки в Харкові. Тут коли дивишся у обличчя молоді яка заповнює резюме, тут є бажання вирішувати цю проблему. Тут кожне зустрічне обличчя кричить : «Я тікаю звідси». І ти повинен бути саме тут, саме тут це треба досліджувати, тут повинні бути греки, фіни, та усі в кого є ця проблема.
– Я вважаю що талановиті люди можуть втілити свої ідеї, творчість у будь якій ситуації. Коли щось заває, влада тощо, вони здатні проявити свою творчість. В мене є гарний досвід у співпраці з нашими очільниками, це цікавий досвід і я можу з ним поділитися. Можно працювати із системою, вона буде миритися з твоєю творчістю, бор ти їм вигідна за нинішнім станом. Це відбувається у ВУЗі, та зараз за моїх зусиль на рівні міста, але це волонтерські починання. А тепер питання що до доступності провідних телевізійних каналів, чи немає чогось що пов’язаного з світовою мережею, чому саме телевізор так впливає, бо мені здається що у нас у цьому плані все доволі погано?
– Просто зараз повернусь до питання. Бути джерело місцем де люди навчаються, а потім їдуть у світ втілювати щось, це не так вже поганно. В Швеції, наприклад, місто Крюханста, там оскільки вони маленьке містечко, там кажуть що люди часто приїздять, вчаться, але не залишаються у Швеції. Бо для Данії та Швеції це виклики, з Данії люди їдуть в Німечину, зі Швеції люди їдуть у Данію, Німечину чи Нідерланди. Вони навчилися освідомлювати себе частиною великої Європи, вони вважають що якщо вони створюють щось що потрібно Європі і люди опиняючись у будь якому місці, але залишили добру пам’ять звідки вони. Можливе питання не в тому щоб утримувати людей, а питання в тому щоб у людині залишилися гарні спогади, про те місце де вони провили частину життя, це точно в наших силах. Тепер що стосується телевізійних каналів, тут справді можливо спеціально задавати їм професійні питання. Якісні канали несуть відповідальність за інформацію яка там надається і відповідно якщо люди мають доступ до якісних телеканалів, то вони справді повині знати що відбувається у світі. У нас були деякі події на Україні і зрозуміло що це найважливіше, але припустимо ви знаєте що у березні були потопи, що острови в океані майже повністю змивало. В нас жоден телеканал не рас казав це українцям, здається що це не стасується українців, здається що там відбулось. Тільки міжнародні канали дали цю інформацію, але ми навіть не уявляємо елементарно що у всьому світі є така елементарна проблема, але ми стечемося, ми навіть не можемо порівняти власні проблеми с проблемами які цікаву світу. Якщо ми дивимося лише українські телеканали, які кажуть що у нас найважливіша проблема, ми не розуміємо що відбувається з Ісламською державою, що там, які процеси, ми хочемо щоб знали будь які нюанси української географії будь який француз чи бельгієць, але якщо у пересічного громадянина спитати які саме території зараз під контролем ІДІЛа , то в нас ніхто не відповість на це питання, і навіть ти хто вміють користуватися інтернетом. Тому що є у кінцевому рахунку відповідальний телевізійний канал, який знає як скласти нам ту розповідь яку зараз людині глобальній треба знати що зараз у світі відбувається. Коли хтось вилучений з мейнстриму, ми створюємо власний світ, так і наші СМІ створюють власний інший світ, який відрізняється від іншого світу. Телеканали ці транслюють, умовно кажучи, той погляд на світ, який прийнято вважати прийнятним для кожної людини в світі. Ми можемо погоджуватися чи ні погоджуватися, але ми повинні розуміти що у світі є найактуальніше, але ми просто відключенні від цього. Ми просто не уявляємо. І коли дивлячись що по CNN у прямому ефірі показують штурм ОДА в Харкові, бо зазвичай у прямому ефірі показують речі які змінюють взагалі все і тут задній двір ОДА. Тоді для мене це був шок, щоб зрозуміти що це значить необхідно дивитися світові канали.
– Розвиток аутсорсу чи фрілансу це добре явише чи ні?
– Це добро, я зараз поясню. Який тут момент існує. Навіщо взагалі наука, освіта у власному місті. Бо тут має бути власна експертна спільнота що має в ключових питаннях, що стосуються місцевого бізнесу тощо, мають радити і ми знаємо цих людей. Ось наприклад повстає у нас питання «Давайте знайдемо найкращих спеціалістів в світі по реформам транспортної галузі» Все одно, хто буде їх шукати? Місцева експертна спільнота. Бо без них ми приведемо якогось бродягу с необхідним дипломом, він буде вішати нам лапшу на вуха, та качати з нас гроші. Тому експертна спільнота необхідна щоб вона координувала, давала експертну оцінку і таке інше. Сучасні високотехнологічні галузі в тому числі IT, вони тримаються на людях які є бізнес аналітиками, та які здатні керувати проектами, не на рівні того щоб кирувати хто яку работувиконав, а саме створювати архітектуру проектів. О ці архітектори це знову ж таки їх на аутсорс не дуже і візьмеш, ось вам достатньо мати в місті групу людей які умовно кажучи для тої чи іншої корпорації зможуть зробити архітектуру IT рішення, придумати і зрозуміти як його втілювати, а потім індус, харків’яни, ірландці, будь ласка. Тисяча людино-годин і ця робота буде для вас. Але потрібно 15 людей які здатні складати це у діючи продукти. Тому фриланс повинен бути і слава богу що він в нас є. Ті хто працюють, чудово розуміють, що вітчизняне IT , в більшості випадків, наприклад пишуть код, це не менеджери, та не вміють створювати власні стартапи, а те що ми вчимося, цей поштовх значе що і у цій важливій галузі ми намагаємося зайняти гідні позиції.
– Чи є негативні наслідки глобального міста?
– Насправді глобальний процес вже відбувається, він як тиск. Питання в тому як ми здатні його трансформувати. Тобто глобальне місце як я його намалював, то глобальне місце це чудово і просто архічодово, це ой самий необхідний шлях. Але якщо ми не кируємо цим процесом, не намагаємося створювати ті проекти про як ми сьогодні говорили, не намагаємося створювати у Харкові ті галузі, яки можуть бути конкурентними, то глобалізація прийде сюди у будь якому випадку. Сюди прийде глобальний кримінал. Припустимо ми знаємо приклади Монтенегро, до речі неподалік від нас ще один глобальний проект намалювався, де фактично територія не перебуває під контролем легітимних влад, вона є дуже цікавим об’єктом, бо коли туди прилітає літак, він зникає з радарів, і що він там пере грузив, чи що він там робив, нікому не відомо. І на цих ось схемах будується глобальний кримінальний проект. Та в таких проектах використаються інші цінності, які мене лякають. Де людське життя вже коштує мало, де творча особистість та талант нікому не потрібні, де «тікай звідси» є лозунгом до будь якої людини думаючої ,це та загроза, зворотна глобалізація, яка стоїть перед всіма в світі. Від глобалізації не втечеш, питання в тому чи ти використаєш її для того щоб творчо розвиватися т будувати власну економіку, або вона накриє тебе своєю темною стороною.
– По какой именно специфике Харьков может стать глобальнім городом и что для єтого нужно сделать ?
– Насправді як це відбувається. Все це на мій вигляд дуже просто і складно. Треба уявляти тренди, будь який галузі світу, до цього теж доречи потрібні науковці. Одна з важливих функцій науковців полягає у тому щоб прогнозувати розвиток світу. Намагатися робити те що вже є це безглуздя. Все що ми уявляємо і знаємо, спеціалізуючись у цьому, ми вже не будемо у цьому провідними. А от хроміти які тренди будуть, наприклад, через 5 років, нам все одно зараз нічого робити, створювати базу для цього, проводити конференції, про якісь такі незрозумілі речі для усіх у світі, окрім маленького кола посвячених тут, створювати матеріально технічну базу під забезпечення цього. І так виходить що через 5 – 10 років це місто є базовим до тієї чи іншої провідної галузі, технологічно і таке інше. З цього боку це просто, з іншого, все таж формула, якщо хтось береться грати в цю гру, повинна вибудовуватися відповідна команда. Починаючи від тих експертів які беруть на себе відслідковування цих речей, закінчуючи знову ж таки розумінням того як робити капіталізацію, монетизації цих проектів тощо. Тут повинні люди які проходили через це в інших галузях і таке інше. Так працює світ, так написано навіть у Менхаузені, там було показано які усі спочатку наживалися на мідних рудниках, потім на театральних поставах, потім на інвестування кінематографа. Таке довге було у нього життя і кожен раз описуючи комедійні моменти, з іншого боку ми бачимо що мідними рудниками займалася одна частина світу, театральні постанови інша частина світу, кінематограф третя частина світу і туди прийшов капітал і вони ставали центрами світовими. Десь так це працює на мій погляд.
– Исходя из сегодняшних условий в Харькове, что может послужить ?
– По перше космос. Ми розуміємо що перед людством стоїть питання виходу і початок експлуатації всіх цих об’єктів космічних коло нас, на Луні треба почати щось робити, це ж в решті решт ресурс, туди людство якимось шляхами в решті решт буде туди заходити, треба займатися колонізацією цих планет, насправді поки що ми туманно уявляємо, але якщо ми почнемо зараз щось розробляти, то ерез 5 – 10 років виявиться що якісь люди вийшли на іншу планету. Це дуже серйозна галузь, по якому є багато питань, але все ж таки у такому місті як Харків, все ж і космічні технології присутні і інші подобні системи. В принципі це є місто де цим питанням серйозно можна займатися, може бути одним унікальним місць, точно до Європи, тому що Дніпропетровськ та Харків у зв’язці взагалі.
-А Барабашово?
– Люди які там працюють хочуть конвертувати і зростати, вони хочуть куди йти зі своїм капіталом далі, ми знаємо що люди з Барабашово, наприклад купують фабрики у Китаї, бо через це вони не дуже залежать де вони будуть торгувати, на Барабошово чи де інде. Тому цю економіку теж треба розуміти. Тому людям які створили капітал на Барабашово треба пропонувати, бо всі ж розуміють що retail має потім виходити на рівень гуртової торгівлі, знову ж економічний цикл, люди вкладають заощадження у більш капіталомісткі проекти, в яких окупаємість забезпечується більш капіталомістким проектом, в цій частині, для людей які вирішують на Барабашово. А ті підприємці,
це як кландай який закривається, час Барабашово колись закынчеться, час IT колись закінчиться і таке інше, колись вже він закінчиться. Тому що роботи почнуть писати самі програмне забезпечення, самі для себе, припустимо, цим же теж займаються люди. Тому відповідно щось наступне буде.
– У меня есть предложения по конкретному проекту, в рамках концепции IT, которая как минимум соответствует концепции предоставленой лектором и также предусматривает полностью уникальность Харькова. Концепция состоит в том что реализовать сейчас в рамках деятельности университета майдана, область с одной стороны утилетарная проблема безопасности с одной стороны, она вот так вот пробрасываеться в силу своей сложности, а также служит пиар эффектом для Зарькова и экономичкским. …(отдельная лекция)
– Чи сприяє новий наказ міської ради о створенні об’єднаного майданчика між 30 вищими навчальними закладами реалізації вашого проекту?
– Глобальні міста не постають як результат якоїсь централізованої дії, вірити що хтось цинтролізованно зробить це. Це утопія у найкращому випадку, а у гіршому це можливість комусь нажитися на людській глухості та стражданнях. Тому припустимо коли ми говоримо про глобальне місто, у моєму уявленні, це сотні незалежних проектів, які працюють на глобальне місто. Йде фінансування таких проектів і взагалі підтримка буде здійснюватися горизонтально різноманітними міжнародними фондами, інвесторами і таке інше. Без жодною централізованості, це вільна конкуренція проектів, фактично. Бо інакше, якщо зявляється координація і лідер, з’являється загроза ренти, як тільки вона з’являється то це все, ми не можемо цього дозволити.
– Що ми можемо робити на разі, що зараз можна практично зробити?
– На мій погляд такою системною відповіддю, розмова про глобальне місто вона почалась результатом аналізу багатьох проблем які є в Україні і в Харкові, зокрема. І логічної відповіддю, із різних сфер, і із сфери освіти, реформ, тощо. Якщо ти кожну проблему виправляєш окремо це називається «Асфальтирование корових лепёшек», ти не намагаєшся вирішити ключову проблему. А ключова проблема в тому що Харків це велике місто, але воно зорієнтовано тільки на себе і свій ресурс, це місто яке дивиться в середину замість того щоб дивитися назовні, ця замкненість. Коли ми починали говорити із студентами, студенти, багато не з Харкова. Вони могли б вважати Харків дійсно великим місцем, якби виїжджаючи з свого малесенького містечка, та приїжджаючи до Харкова, вони могли би вийти на світовий рівень науки тощо, але Харків таким не є .Він як тромб, тобто він закритий, і фактично ми не даємо системних відповідей для країни, як місто, не даємо системного майданчика для інших регіонів. В результаті у нас в Україні такий певний хаос, всі штовхаються ,всі б’ються, двері зачиненні, ми один одного штурхаємо. Уявіть собі товчію на виході з футбольного матча, та двері зачинили. Усі кажуть на сусідів, що вони не вихованні, штурхають, інші кажуть що треба прибрати цього товстуна, бо він заважає, а насправді проблема в тому що двері зачинено, але ніхто про це взагалі не говорить. І ось саме Харків має стати тими дверями які відчиняються, саме це і є концепція глобального місця.
– Но условия для того что бы сделать город открытым происходят в Киеве, как решать эту проблему?
-Все що я тут казав, написав, я не бачу де Київ може завадити вам створити умови для глобального успіху. Чим вам заважає Київ? Що вам заважає стати експертом з того чому лібералізм не працює у Харкові? Я умовно кажучи, немає спеціалістів в цьому. Я рекомендую книгу «Акваріум» Суворова. Там у нього починаються його спогади про те як там були у нього навчання в нього були танкові підрозділи. Згідно задачи навчання необхідно разсредоточитись і вийти з воїнської частини, а на вході, там де ворота, його ніхто не може просунути, та вони через це не можуть вийти з військової частини, а Суворов будучи талановитим молодим офіцером, розуміє що у реальних бойових умовах, частина буде знесена з лиця землі групами бомбардувальників, тобто фактично у результаті навчань їм всім оголосять що вони всі мертві. Що він робить, він бере свій танк, проломлює стіну, і він уходить разом з групою, за ними і вся воїнська частина. Потім скінчуються навчання, командир полку прибігає до нього з криками: «Что ж ты сволочь сделал, кто тепер эту стену будет востанавливать?». Але завдяки цьому його тоді помітили як людину яка не мислить стереотипно. Це система, або ми мислимо стереотипно, тоді ніякого глобального міста неможливо, або ми говоримо що функція Харкова, це бути тим не стереотипним містом, яке виведе за собою всю Україну.
– Я хочу вам сказати чим заважає Київ. Я хочу сказати 2 моменти чим справді заважає Київ. А саме валютне регулювання і регулювання зовнішньої економічної діяльності поки це існує в правовому полі, існує та ситуація в якій валютне регулювання здійснюється декретом 93-го року, якщо я не помиляюся, суто советським, такого ніде більше не має, можливо лише в Туркменістані. Доти тут діяльність у глобалізованому світі буде неможлива, проламати це можна б’ючи якусь через цих ренто шукачів депутатів, щоб вони хоч щось робили, або те що роблять наші ITшники і зараз, це перехід на рахунки в глобальних системах, перехід на bitcoin та інші валюти, а держава нехай гуляє.
– Що таке легальна система? Якщо ви намагаєтеся нав’язати речі які не відповідають дійсності, то це не легальна система, це просто дурня. Тоді це взагалі не працює впринципі, ти створюєш муляж, який з початку не працює. Тому говорити з самого початку що це легально неможливо, тому це не потрібно зараз, та не відповідає духу часу. Треба розуміти що Україна, це країна без ресурсу і єдине що ми можемо використовувати для розвитку це підприємчий талант, та творча свобода. Все що проти цього, це фактично проти національних інтересів України, це проти Української держави. Будь яка людина яка сміє виступати у Києві проти національних інтересів, вона бере на себе занадто велику сміливість. Ми як раз розмовляємо і в інтересах національної безпеки в країні і в інтересах розвитку нашої держави і таке інше, відповідно ми тут легітимні.
Тарас Данько, доцент НТКУ ХПІ, Харків