Я, полковник Віктор Ніколюк, командир 92-ї окремої механізованої бригади, з величезним обуренням спостерігаю кампанію по дискредитації ввіреної мені бригади, яка розгортається у засобах масової інформації і соціальних мережах.
Поки не будуть проведені всі спеціальні слідчі дії (в тому числі – з нашого боку), я не можу стверджувати напевно, хто саме є замовником цієї кампанії, але я наголошую, що спроби опорочити честь і достоїнство збройних сил під час війни є державною зрадою і прямою роботою на ворога.
Я припускаю, що ця кампанія може мати на меті декілька цілей. Кажуть: розділяй і володарюй. Тож ті, хто розгортає цю кампанію, намагаються внести розбрат між армією і цивільними патріотами, знизити рівень взаємної довіри, а також розірвати консолідацію зусиль волонтерів, які допомагають армії. Кому вигідно посварити українських патріотів між собою та з армією – я думаю, очевидно.
Не можна виключати й того, що мета цієї кампанії – дискредитація певних державних службовців, яким підкидають недостовірну інформацію і змушують діяти на її основі – задля того, щоб на підставі цього зі скандалом усунути їх від виконання обов’язків.
Ще одна можлива й досить прозора ціль – відвести підозри в регулюванні контрабандних потоків від тих, хто насправді займається ними в цьому регіони і перекласти відповідальність на тих, хто заважає розгортанню цих схем.
Протягом часу нашого перебування в секторі А нам неодноразово через різних посередників пропонували взяти участь у контрабандних схемах. І кожного разу ми відмовлялися, бо і я, і військовослужбовці, які служать під моїм командуванням, вбачаємо свій обов’язок перед державою не в нахабній наживі, а в захисті людей і державних кордонів.
Тому ми стоїмо як кістка в горлі всім тим, хто намагається розгорнути контрабандні потоки в нашому секторі.
З травня цього року, коли ми залишилися єдиним військовим підрозділом, який контролює цю територію (частина Новоайдарського й Станично-Луганського районів), тут взагалі, наскільки мені відомо, не зафіксовано жодного випадку контрабанди, хоча тут постійно працюють фіскальна служба, прикордонники, Служба безпеки.
Але остаточну точку в цьому питанні має поставити військова прокуратура, яка зараз проводить слідчі дії в нашому секторі і якій ми надаємо все необхідне сприяння з нашого боку.
Зазначу, ті, хто розгортають цю кампанію, не орієнтуються в реаліях місцевості. Інформація на кшталт тієї, що “100 фур з контрабандою йдуть по мосту на Фасаді” не викликає нічого, окрім сміху, у кожного, хто хоча б раз був біля цього мосту – бо це технічно неможливо. І таких фейкових вкидань багато.
Що стосується загибелі волонтера Андрія Галущенко, Ендрю, і старшого лейтенанта державної фіскальної служби Дмитра Жарука. За декілька днів до того, як їхня група потрапила в засідку і наштовхнулася на ДРГ противника, ми справді мали розмову з Ендрю, в якій він поділився зі мною своїми підозрами щодо того, хто насправді намагається налагодити контрабандні потоки в нашому секторі. Цю інформацію ми також передаємо військовій прокуратурі.
Розповсюдження чуток про те, що група Галущенко нас підозрювала, а ми їй погрожували, це або бажання дешевих сенсацій, або спланована провокація. Кваліфікувати ці дії також має прокуратура.
Ходять чутки про те, що група потрапила в засідку тому, що узгодила з нами свій маршрут.
Я підкреслюю: група Андрія ніколи не узгоджувала з нами свої маршрути – так само, як інші мобільні групи не узгоджують їх з військовими в інших секторах. І того разу, як і в інші рази, ми не могли знати, як і куди вони будуть їхати.
Я, як і багато інших військових командирів, від самого початку створення мобільних груп був категорично проти того, щоб вони пересувалися сектором без узгодження маршруту і без військового супроводу. Якби 2-го вересня перед мобільною групою їхала машина військової розвідки, як це має бути, ця історія не мала б такого трагічного завершення.
Ще раз підкреслюю: ми наполягаємо на супроводі й координації дій не з власної забаганки, а для того, щоб забезпечити безпеку напівцивільних груп, які намагаються діяти в військовій зоні на власний розсуд.
Ще одна деталь: тим маршрутом, яким їхала мобільна група, і на практично такій самій машині весь час їжджу я.
Буквально напередодні ми вирішили змінити дорогу, бо пересування одним і тим самим шляхом значно підвищує ризик нарватися на ДРГ. На жаль, ми не мали змоги попередити про це Андрія, тому що, знов-таки, він ніколи не ділився планами свого пересування.
І нарешті. Глибоку огиду викликає намагання деяких людей прив’язати до всієї цієї історії загибель нашого бойового товариша, мого близького друга Володі Кияна, Тайфуна, артилеріста з 80-ї аеромобільної бригади. Володя героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі луганської ТЕС, прикривши собою своїх товаришів.
Я дуже прошу припинити будь-які спекуляції на смерті цієї людини. Я прошу це і від свого імені, і від імені бригади, і від імені Володіної родини.
Та попри всі спекуляції і звинувачення, з якими ми зіштовхнулися, ми продовжуємо виконувати нашу роботу так само, як виконували її завжди. 92-я бригада завжди була й залишиться вірна присязі, яку ми давали українському народові. Ми протистояли і будемо протистояти і зовнішньому ворогові, і внутрішньому.
