Військовий щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва
#Мобілізація #АТО день 221й, пн.
Ще звечора Львівські #волонтери дзвонили уточнити дорогу до нас, та ми домовились про поїздку до них. Тож зранку старшина з водієм поїхали до них. Тож сьогодні ми ласували варениками та солодощами!..
Після ранкового шикування ми знову займалися. Та сьогодні зробили “ротацію” – дали іншому бату свого “Василька” потренуватися, а самі взяли 2 їхніх 82ки…
Після вечірнього шикування наше авто повезло воїнів іншого бату (заодно і воїна-добровольця, який постраждав від свого комбата) на іншу базу “на ротацію” – бо звідти прибули “відпускники” (які завтра поїдуть у відпустку), але якщо точніше, то справжні “аватари”, тож з ними їхнє керівництво мало дооовгу розмову…
Надвечір вияснилось, що і нашим хлопцям теж підписали рапорти на відпустку, тож знову переплановуємо завтрашній день…
P.S. Найприємніше – від дітей (учнів та учениць)!
#Мобілізація #АТО день 222й, вт.
З самого ранку другий джип взяв кілька відпускників, за іншими заїхав на другу базу – повіз у Штаб батальйону. Там їм мали видати документи, і разом з іншими… повезти до ВСП (військова служба правопорядку), де їх мали перевірити на відсутність боєприпасів та спиртного. І лише тоді хлопці могли їхати потягом – такі тепер порядки…
А нам влаштували ранкове загальне шикування – виявляється, звечора охорона табору спіймала наших бійців, яким таксист привіз спиртне. Тож на очах усіх присутніх місцеве командування розрізало пакет і всі 9 л. (!) вилились на асвальт… На щастя, в обморок ніхто не впав, та ми довго слухали (правильні) моралі через 2х “зальотчиків” (мабуть, вони не лише собі замовили, та ніхто інший не вийшов заступитися – колектив є лише пити разом, а не брати відповідальність)…
Поки інший топік займався з мінометниками на бусолі, я виправ та розвісив сохнути свої речі…
Приходив колега з іншого бату, приніс пиріжків, солодкого, води, туалетного паперу тощо – до них приїздили місцеві волонтери. На пропозицію віддячитись повідомив, що це вони віддячились – якось при обстрілах наша батарея підсобила їх вишибними.
P.S. Якщо мінералка виробляється в Станиці, а підприємство в самому Луганську – кому йдуть гроші та податки?..
#Мобілізація #АТО день 223й, ср.
Сьогодні знову були стрільби. Цього разу поїхали “залишки” – ті, що не їздили попередні рази (в т.ч. і я). Тож заваривши кави, вдягнувши бронік і каску, взявши автомат – погрузилися в шишаріки…
Дорога туди і назад займає по 2 год., а сама стрільба – лише 1 год… Дорогою спорожнив свої набої від бронебійних (шкода такими по мішенях стріляти!), а на місці зарядив звичайними 5.45 патронами. Всього вистріляв 8 набоїв (дехто й по 12 встиг) – пристріляв нарешті коліматора!..
На полігоні подав дощик, а дорогою назад – сніжок. За час вечірнього патрулювання випало кілька см снігу – на ранок добрий десяток буде…
P.S. Старлєй (чомусь) ненавидить журналістів, та їхню роботу робить добре – знімає все і вся. Залишається лиш перекинути собі через ShareIt…
#Мобілізація #АТО день 224й, чт.
До ранку трохи потеплішало і падав уже мокрий сніг. Тож під берцями було чути не ніжний хрускіт зламаних кісток сніжинок, а лагідне плюскотіння їх розплющених тіл.
Маю дурну звичку – впорядковувати довкілля. Ото бувало поїдемо сім’єю відпочити на озеро, так поки дівчата купаються, я або очерет розчищаю, або сходи (саперською) лопаткою формую… Так і тут – патрулюючи, обламував гілки, які (під вагою мокрого снігу) закривали прохід та огляд периметру. Дві пари рукавиць вимочив.
До речі, про рукавиці. Зранку “старшина” з іншим водієм їздили другим джипом на склад бригади – і ближче їхати, ніж у Штаб батальйону, і в наявності є (майже) все! Взяли форму, кому ще бракувало, берці всім (крім 2х із 45 м розміром стопи), навіть дощовики! (зими тут більше дощові, ніж сніжні, та й весна скоро). Також “старшина” довидавав рукавиці, привезені волонтерами… Мені він хотів видати залишкову “літню” форму (по нормах щопівроку треба видавати), на 2 розміри більшу, та я відмовився – зачекаю на “свій” розмір. А оскільки “зимова” вже достатньо забруднилася, тож виправ її (ручним пранням – в тазіку) та повісив сохнути (вода сама стікає з форми – майже не треба викручувати). Тож завтра одягну армійську “термобілизну” і зверху “літню” форму – буде нормально!
А ще водій забрав мені передачу (100 грн.) – приїхали пружини до мого джипа (1500 грн.), завіз їх відразу на сервіс, щоб сьогодні-завтра поставили. Бо майстри-дизельники таки нарешті поремонтували/
P.S. “Старшина” – за посадою водій, бо “справжній” десь в Штабах пропадає…
P.P.S. Таки ніби вже всім одягом забезпечена наша батарея. Залишилось незакрите питання аптечок, а також дехто каже, що нам мали видавати ремені з національною символікою…
#Мобілізація #АТО день 225й, пт.
А сьогодні у солдат… правильно – п’ятниця! Це ж лише держслужбовці (та їм подібні) не можуть дочекатися суботи-неділі (бо у них – вихідні, на відміну від нас, солдат, чи волонтерів), щоб нормально привітати із св’ятами… Але то таке, колись той совок закінчиться…
Зранку наше авто повезло 4х солдат в госпіталь (перевіритись по різних болячках) та на Новій Пошти (забрати посилки)… Одного таки забиратимуть на лікування (грижі, здається)…
А ми після ранкового шикування продовжили заняття з мінометами. Цього разу добавився розрахунок з іншого бату – теж хотіли потренуватися…
– Як успіхи? – командир.
– Вже швидше! Попускаю магнітну стрілку ще перед виставленням рівня, бо вона забирає найбільше часу… – я.
– Так і потрібно було робити завжди!..
– Але ж нас в учебці вчили спершу рівень виставити, а вже потім магнітну стрілку…
Отак завше – вчи, вчи, а як до роботи – одні двійки. І хоч би хто підказав за стільки часу – все самому треба здогадуватися.
До речі, нас, топіків, та ще кількох (зв’язківець, “старшина” і прикомандиров.) називають “інтелігенція” (всі решта діляться на Розрахунки – згідно мінометів). Ото ми сьогодні “провтикали” чергування на кухні (через незнання), то старлєй увечері роздрукував ще один (крім патрулювання) – графік чергування.
P.S. Ще один “знайдений секрет”: рівень (“булька”) виставляється приблизно, а потім ногою дотискаються ножки з потрібної сторони для точності – так теж швидше…
P.P.S. Одомашнюємось.
#Мобілізація #АТО дні 226-227й, Святкові.
Приємний вікенд вийшов: День Волонтера і День Збройних Сил України. Оскільки причетний до обох свят, тож… Та всіх секретів не здам, опишу лише тезово.
1. Нарешті забрав джипа з ремонту (ще мінус 700 грн.) – ще й із посиленими пружинами! Вкотре дякую Ігор Гурко за допомогу із запчастинами!
2. Приїздили Львівські волонтери – привезли багаааато приємних і корисних речей!
3. Дякуємо!!!
4. До дня ЗСУ приїхало командування і відзначило/нагородило воїнів.
5. А також приїздили місцеві самодіяльники із святковим концертом!
P.S. Також зустрічався із земляками. Презентував шеврон #Бережанець (і трохи літератури) новому батальйонному капелану Леву з Бережан!
#Мобілізація #АТО день 228й, пн.
Зранку знову практикувалися з мінометами…
За той час другий водій (-механік) розпочав ремонт другого джипа, тож сьогодні #Настя подорожувала. Через нововведення (їздити лише зі старшими офіцерами!) ледве виїхав: старлєй (нарешті) чистив автомата, старшина зайнявся інвентаризацією, командир далі удосконалює свого “Харлєя” (скоро він так і виглядатиме), тож згодився лише другий старлєй. Та скоро буде легше – якраз їздив сьогодні забирати з потяга замполіта… Заодно позабирали/повідправляли посилки (наших і сусідів), відвезли харчі нашим (і сусідам – з іншого бату) на другу базу, прикупили кому чого…
Дорогою потрапляли у великі корки – місцева влада вже зробила ремонт доріг, тож тепер мости переасвальтовують… За регулювальників “нацики” стоять…
P.S. До дня місцевого самоврядування нагадаю владі – чого, крім нормальних тротуарів і доріг, бракує нашому місту… На фото – зразок, можна краще.
#Мобілізація #АТО день 229й, вт.
Ще до ранкового шикування частина наших поїхали “шишариком” в місто – робити фото на Посвідчення #УБД (тепер його ніби можна отримати без виїзду із зони #АТО?)…
Сьогодні на шикування ми взяли свої автомати – офіцери звірили номери та перевірили стан (чи всі почистили після стрільб)…
Потім я заїхав до сусідів, звідки з одним із їхніх старших поїхали в місто – забрати зимові маскувальні сітки для танків (та інші справи поробити)…
Сітки плетуть місцеві волонтерки – прямо у своєму ательє! Вони якраз завершували плести останню, тож і ми долучилися до роботи. Попивши чаю/кави з канапками (нім.-бутерброд), змушені були срочно повертатися – командира в Штаб затребували. Тож дорогою швиденько зробивши ще кілька справ, повернулись на базу…
Перевартажили маскувальні сітки і плівку, завантажили речі нашого нового капела Лева (нагадую – з #Бережани!) – він поїхав з нами на передову – приймати місце служби (на місяць)…
Дааавно я так “низько не літав” – дорогу тривалістю 1,5 год. здолали за 45 хв. (командир мав вчасно з’явитися на засідання Штабу)…
Поки йшло засідання, поїхав із земляком (іншим) на наші старі позиції. Дороги настільки розмиті сльотою та розбиті бехами, що… довелося просити ту ж “беху”, щоб витягнули нас з ями.
Дорогою назад не спішили – темно вже було…
P.S. Чув слухи, що 6 грудня вдень наших привітало командування ЗСУ, а увечері “привітали” сєпари з мінометів. Оце сьогодні уточнив на позиціях: наших обстрілювали півтора години з мінометів, чекаючи на відповідь нашої арти – на Бахмутці стояли #ОБСЄ і… #Гради!.. Добре, що наші не відповіли (бо відведені!!!), та зле, що про це – ніде жодної згадки.
P.P.S. Так місцеві волонтерки дбають про наших воїнів!
