Армійський щоденник бережанського добровольця Володимира Якиміва.
#Мобілізація #АТО день 261й, сб.
Про #москалі
Серед тутешніх дівчат і жінок кількість бажаючих втекти звідси з нормальним (менше бухаючим, більше вихованим та працьовитішим, ніж більшість тутешніх “мужиків”) солдатом – зашкалює…
Серед нашої батареї є кілька солдат, які “пустили коріння” тут, на Луганщині. Декотрі навіть розписалися офіційно. Декотрі під час відпустки їздили зі своїми дружинами чи подругами домів “на оглядини”…
Забираючи одного з відпускників з “передового” (біля лінії фронту) села, завітали до його “нового дому” – якраз вечеряли (тутешні “їстивні традиції” потребують окремого опису) господарі з місцевими друзями своїми…
Такої кількості таких “добірних” матюків я ще ніколи не чув! Причому місцевих жінок (!) не зупиняє ні наявність чужих мужчин (це нам з командиром доводилось ніяковіти), ні власної дитини (дошкільного віку!)…
P.S. На запитання солдатові “Чому так?” він сказав “Тут це нормально, я вже сам уваги не звертаю”.
P.P.S. Дитячий майданчик – прямо під “териконом” – небезпечними відходами з добувної руди…
#Мобілізація #АТО день 262й, НД.
Дощі перестали, знову повертаються морози. Лиш невідомо, чи надовго…
Ми теж потроху стаємо “москалями” – звикаємо до того, що в неділю треба помити себе (прийняти баню), та випрати свої речі (в будні у солдат не так багато часу)…
Сьогодні наш взвод чергував на кухні – крім повара, в наряд заступають по 2 чол. з розрахунків. Та крім наших 2х, господарював ще й старшина – ми з ним зранку тіста замісили (він мусів дружину розбудити для телефонної консультації – без них ніяк), та й пішов смажити пампухи (солодкі з повидлом) і пиріжки (солені, з часником) – вистачило на усіх по кілька штук на обід та на вечерю!..
P.S. Такі “обої” на кухні – найкращі!
#Мобілізація #АТО день 263й, пн.
Зранку ми шикувалися в броніках, касках і зі зброєю. Виявилося – для спільної фотографії. Бо нарешті вся батарея на місці – одні відпускники приїхали, а наступні ще не поїхали…
На жаль, фотались лише мобільними пристроями, тож для друку календаря якість заслабенька. Тому спробуємо повторити іншим разом, попередньо діставши бодай якийсь фотоапарат…
З обіду знову почав падати сніг, і до вечора біля 15 см нападало! Та на завтра прогноз показує… тепло і дощ! Така вона тут, зима на сході України…
Після вечері в гості прийшов земляк, то ми довго спілкувалися в кімнаті командира (вони разом в Академії навчалися)…
P.S. Деякі наші позаливали загальні (!) фото собі на сторінки, тож завтра “отримають на горіхи” від командування…
#Мобілізація #АТО день 264й, вт.
Ох і намело снігу за нічку…
Після ранкового шикування частина розрахунків поїхали на іншу базу – почистити і позайматися з мінометами… Були там якісь високі чини і представники #ОБСЄ: “Ви б краще міномети забрали з машин, скомплектували і поставили окремо під накриття, щоб нам легше було їх перевіряти” – скоро ми зненавидимо їх більше, ніж сєпарів.
Потеплішало, то ми з другим водієм пішли міняти масло і фільтри у моєму джипові – він показував, де і як робити, а я… потрохи стаю механіком з комп’ютерника!
Хлопці за той час порозгортали плац і доріжки від снігу. Та з обіду почав падати дощ, тож усе поплило…
На вечірньому патрулюванні трохи шуфлювали воду з доріжок, а я ще й трохи ногами мокрий сніг розсовував (маю таку дурну звичку – думати не лише про себе), тож прийшовши, поставив сушити мокрі черевики і шкарпети, а ноги трохи потримав у гарячій воді, попиваючи чай з імбиром – хвороби треба попереджувати, а не боротися!
P.S. Замполіт замовив собі різного китайського чаю, тож тестуємо нові смаки.
P.P.S. А ще до старлєя приїздили #волонтери зі Львова (Сихів), привезли смаколики та багато іншого (за що їм Щира подяка!), тож солдатам зараз бракує лише… сніговика.
#Мобілізація #АТО день 265й, ср.
На ранкове патрулювання взув берці #Талан – перевірити, чи правду пише Roman Trookhin. За ніч більшість снігу зтопилася, тож калабань було достатньо. І… таки вони дійсно НЕ промокли! Хоча кажуть, що це перші кілька разів. Що ж – подивимось…
Патрулюючи, посипав “льодяні доріжки” сіллю (спеціально купив пачку солі) та попелом, також “провів меліорацію” сокирою – щоб хлопцям легше було йти снідати…
Після патрулювання повіз командира в один із Штабів. Частина інших розрахунків поїхала на другу базу – позайматися з мінометами. А ще одне авто поїхало за пальним (дали лише дизель для Урала, бензини поки “нема” для шишариків)…
Середа – теж банний день. Тож ще перед обідом хлопці пішли помитися. Та хоч баня була натоплена, і вода нагріта, їм відмовили: “Поки не помиється зампотєх, доти нікого не впустимо!”… Після вечірнього шикування теж спробували, але: “Зампотєх ще не приїхав і не мився, тож баня для всіх решти буде аж в суботу!” НАГЛОСТІ НАЧАЛЬСТВА НЕМАЄ МЕЖ!..
Тож деякі солдати нагріли собі води і “прийняли душ” в туалеті.
P.S. Увечері завітали земляки в гості. Також прийш(ла) Малан(ка) щедрувати – солдат з Бойківщини переодягнувся.
#Мобілізація #АТО день 266й, цитатний
1. Поїздка за бензином для батареї:
– Знаєте, старлєй, чому я не люблю з Вами їздити?
– Чому?
– Бо я сам пішов до командира “вибити” солярку на поїздку, бо сам завантажив бочку… Старшина, наприклад, або все організував, або й сам все зробив…
– Тому він і не командир!
– Дійсно… Хто не вміє працювати, той командує…
2. Зупинились біля військ.бензовоза. Зупиняється цивільний бусік:
– А ви, єто, всєм наліваєтє?
– ??? Ні, лише солдатам, згідно Путівок…
– Жаль канєшна.
– Так он там заправка!
– Ну там жє за дєньгі!
– Так це ж УкрНафта – найдешевша…
– Ну ми нє такіє богатиє, шоп куплять дєшьовіє вєшчі.
…
P.S. А увечері до нас знову завітали волонтери-артисти, привітали із Новим роком за старим стилем, та Василієм!
#Мобілізація #АТО, дні 267й, 268й.
У п’ятницю кілька хлопців поїхало у відпустку (дехто – понад 7 місяців безвиїздно тут). Оскільки бригадне начальство досі (!) не спромоглося оформити документи, то повезли шишариком. Допоміг старшому водієві перелити бензин з бочки в каністри, і він повіз. Заодно за посилками заскочили….
В суботу мені (та ком.відділення зв’язку) випало чергування на кухні. Оскільки ми достатньо “балувані” увагою рідних, близьких, знайомих та волонтерів, то святкових “ковбас” вистачає усім. Тож на обід приготували мій любимий гороховий суп (з грибами – віддав свою банку)… А на вечерю я пропонував дерунів насмажити, та переконали, що на 50 чол. буде важко і довго, тож зварили макарон з м’ясною (з тушонок) підливою… До речі, віднедавна поварі готують м’ясо окремо, щоб єдиний вегетаріанець на батарею не мучився з розподілом.
Надвечір старшина привіз нову порцію харчів зі Штабу – в нас якраз картопля та консерви закінчувались…
P.S. Транспорт в зоні #АТО…
#Мобілізація #АТО день 269й, НД.
Десь сніг випадає, десь снігом замітає, а у нас – дощ по снігу.
Нарешті нам “дозволили” помитися. Щоправда, баньщика (є така професія в армії) забрали в піхоту, тож ми “делегували” свого представника – буде перепрофільовуватися…
Оскільки свят цього місяця ще доволі, тож сьогодні ще й попралися (напр., з нашої кімнати – 3є з 4х)…
P.S. А ще я в патрулі ходив. Цього разу – зі зв’язківцем. Трохи посперечалися щодо поширення радіохвиль.
#Мобілізація #АТО день 270й, пн.
Через лід на дорогах, відмінили поїздку на іншу базу для тренувань…
Та довелося поїхати в місто за фарбою, грунтовкою та іншими речами – командир хоче зробити зі свого “Урала” (мотоцикл, а не вантажівка) справжнього “Харлея”.
P.S. А старшина досі вірний (усім) традиціям – на вечерю зготував “голодну кутю” та пампухи до узвару.
