Через рік після запровадження податкових змін у грудні 2014 року, якими змінювалися податки на 2015 рік, маємо реальні рішення судів, які звільняють платників податків від обов’язку сплачувати ці податки з огляду на порушення встановлених законодавством строків запровадження податкових змін. Через кілька місяців матимемо вал судових рішень, якими платники податків звільнюватимуться від обов’язку сплачувати податки, встановлені в грудні 2015 р на 2016 рік. Наслідок урядової “податкової реформи-2015” з-під новорічної ялинки – хаос в податковому полі в 2016 р., ані держава, ані бізнеси, ані приватні особи не можуть точно розуміти, скільки та яких податків насправді має бути сплачено в 2016 році.
Стисла відповідь на питання в заголовку статті міститься в моїй грудневій статті “Неособисте голосування парламентарів та податкова реформа урядовців: дві сторони однієї медалі”.
Докладну ж аргументацію навів Кіровоградський окружний адміністративний суд у своїй постанові від 14 грудня 2015 року за позовом, суть якого полягала у відмові платника податку сплачувати транспортний збір (25000 грн.), запроваджений у грудні 2014 р., з єдиної причини: відповідно до українського законодавства податки на наступний рік не можуть встановлюватися пізніше липня поточного року.
У своїй постанові суд обгрунтовує, чому відповідно до закону платник податків не повинен сплачувати запроваджені у такий спосіб податки. Текст постанови процитований нижче, з незначними скороченнями.
Отже, якими є наслідки свавільного підходу уряду та, зокрема Мінфіну, до ухвалення податкового законодавства всупереч вимогам закону в контексті цього рішення (та інших аналогічних – це рішення не є єдиним, подібні рішення ухвалюються й іншими судами)?
Йдеться не тільки про те, що державний бюджет замість отримання доходу від сплати податку у 25000 грн отримав витрати в сумі 487 грн (які суд поклав на Державну фіскальну службу) – лиш тому, що Мінфін та уряд пропхали податкові зміни в завідомо незаконний спосіб, гроші платників податків у по суті воєнний час підуть не на фінансування армії, а на оплату програних державою судових справ.
Наслідки подібних рішень набагато масштабніші. Не буде перебільшенням сказати, що наслідком правового невігластва уряду та Мінфіну є зруйноване податкове поле країни. По суті, якісь із запроваджених у грудні 2015 року податків у 2016 році будуть діяти для одних платників податків і не будуть діяти для інших платників податків, причому ані платники податків, ані держава не буде знати наперед, яким самим платникам податків вдасться домогтися в суді підтримки їхньої позиції про несплату ними того чи іншого податку.
Сотні тисяч платників податків можуть подавати сотні тисяч позовів до судів про найрізноманітніші податки (так, той самий транспортний збір, сплату якого оскаржив платник податків в Кіровограді через його затвердження у грудні 2014 році на 2015 рік, був запроваджений у новому вигляді у грудні 2015 року на 2016 рік – з тими самими перспективами його оскарження, грунтовну розвідку з цього приводу зробили правники WTS Consulting LLC; інший приклад – збільшення у грудні 2015 року на 2016 рік на 1% ставки єдиного податку для сотень тисяч спрощенців 3ої групи). Більш того, і Державна фіскальна служба може, залежно від обставин, вирішити за доцільне застосовувати в якихось конкретних випадках податкові норми з минулого року, ігноруючи начебто чинні норми поточного року, запроваджені “під ялинку”. Хтось подаватиме позови, хтось ні, хтось виграватиме в суді, хтось ні – це неможливо передбачити і спрогнозувати. Ніхто не може сказати, які податки в Україні насправді діють в 2016 році, скільки грошей отримають державний і місцеві бюджети. Фінансові перспективи держави, бізнесу та приватних осіб стають абсолютно непрогнозованими, причому чекати цієї ясності доведеться довго, судові процеси триватимуть і у 2017 році, і пізніше.
Оскільки зараз на порядку денному зміна складу уряду, наголошуємо: в уряді нема місця тим, хто своїм невіглаством доклався до створення податкового хаосу в країні.
Наталія Зубар, Голова правління Інформаційного центру “Майдан Моніторинг”
========
Позивач звернулась до суду з заявою до податкового органу про визнання протиправними дій стосовно прийняття рішення та скасування податкового повідомлення-рішення від 26 серпня 2015 року, яким визначено грошове зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн.
У судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги заяви.
Стверджувала, що з урахуванням такої засади податкового законодавства як стабільність обов’язок сплати транспортного податку виникає лише з наступного року.
Представники відповідача заперечили стосовно задоволення позову.
Пояснили, що норма права, яка визначила такий вид податку як транспортний податок, набрала чинності з 01 січня 2015 року.
На їх думку, ОСОБА_4 є суб’єктом сплати згаданого податку упродовж поточного року.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, зробив висновок про задоволення позову з таких підстав.
Встановлені судом обставини, що стали підставами звернення.
Так, 06 квітня 2013 року ОСОБА_4 придбала автомобіль “Лексус RX-350” (а.с.13-17).
27 січня 2015 року Кіровоградська міська рада прийняла рішення №3944, котрим встановила ставку транспортного податку (а.с.69-71).
Об’єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об’єм циліндра двигуна понад 3000 куб.см.
Ставка податку встановлена з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.
26 серпня 2015 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким визначив позивачу грошове зобов’язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000 грн. (а.с.9).
Юридична оцінка встановлених судом обставин справи.
Отже, предметом судового розгляду є податкове повідомлення рішення.
Так, необхідність існування податкового законодавства обумовлена тим, що у держави є обов’язок фінансування взятих на себе зобов’язань, котрі потребують витрачання коштів.
З метою забезпечення виконання зобов’язань держава складає і затверджує кошторис (Державний бюджет України).
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Бюджетного кодексу України встановлено, що доходами бюджету є податкові надходження.
Таким чином, податкове законодавство є похідним від бюджетного.
Частиною 3 статті 27 Бюджетного кодексу України передбачено, що закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються:
– не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду;
– після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Отже, Бюджетним кодексом України встановлено, що між прийняттям закону (набрання чинності) і введенням його в дію триває певний проміжок часу.
Це узгоджується з основами теорії права, яка розділяє такі юридичні факти.
Виключно Бюджетний кодекс України встановлює час, з якого вступають у дію прийнятті закони, котрі впливають на згадані показники бюджету.
Законодавець передбачив це лише у випадках, які стосуються інтересів держави, для того, щоб вона мала час збалансувати доходи і витрати.
Однак, законодавець [введенням нового податку у грудні 2014 р на 2015 р.] проігнорував інтереси платника податків (у тому числі фізичних осіб).
Встановлення нових податків або збільшення розміру вже існуючих призведе до збільшення витрат платника податків, у якого є власний бюджет.
Йому, як і державі, також необхідний час для збалансування доходів і витрат.
Така законодавча політика держави не узгоджується з таким конституційним принципом як верховенство права (стаття 8 Конституції України).
Сутність цього принципу розкрита у приписах частини 1 статті 8 КАС України.
Так, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
28 грудня 2014 року прийнято Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи” (далі Закон).
Законом встановлено, що він набирає чинності з 01 січня 2015 року.
Пунктом 81 Закону статтю 267 Податкового кодексу України (транспортний податок) викладено в новій редакції.
Цією нормою права визначено, що платниками транспортного податку є власники автомобілів, які використовувались до 5 років і мають об’єм циліндра двигуна понад 3000 куб.см.
Ставка податку складає 25000 грн.
Таким чином, позивач є платником транспортного податку.
Однак, з урахуванням часу прийняття статті 267 Податкового кодексу України (після 15 липня) та дії конституційного принципу верховенства права (права людини визнаються найвищими цінностями і визначають зміст та спрямованість діяльності держави), у ОСОБА_4 виникає обов’язок сплати його лише з 01 січня 2016 року.
Такий правовий висновок суд зробив, застосовуючи виключно згаданий конституційний принцип права, а не застосовуючи аналогію закону.
У даному випадку аналогію закону не можливо застосовувати, оскільки держава (в особі законодавчої влади), приймаючи частину 3 статті 27 Бюджетного кодексу України, свідомо не визначила врахування певних юридичних фактів, з якими пов’язаний час введення у дію законів, котрі впливають на показники бюджету в частині збільшення надходжень (встановлення нового податку).
Водночас, суд вважає, що незайвим при вирішенні спору є і аналіз приписів податкового законодавства.
Підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено таку основну його засаду як стабільність.
Стабільність зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Аналізуючи цю норму права суд робить такі висновки:
– законодавець надав час платнику податків у не менше як 6 місяців для того, щоб останній мав можливість проаналізувати власний бюджет та прийняти рішення стосовно перебування у власності або набуття у власність об’єкту, який планується оподаткувати у новому бюджетному періоді;
– зміст цієї норми “зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду” треба розуміти як заборону введення у дію таких змін у новому бюджетному періоді, якщо такі зміни прийнятті (набрали чинності) менш як за 6 місяців до його початку (це обумовлено тим, що законодавець може приймати зміни до податкового законодавства у будь-який час, однак повинен враховувати час набрання ними дії, на що впливає дотримання певної засади податкового законодавства).
Постає запитання про час вступу в дію змін до податкового законодавства, які прийнятті менш як за 6 місяців до нового бюджетного періоду.
У випадку з транспортним податком зміни прийнятті 28 грудня 2014 року вводяться в дію з початку бюджетного періоду, що настає за плановим (тобто з 01 січня 2016 року).
Це пояснюється тим, що відповідно до приписів пункту 267.5 статті 267 Податкового кодексу України базовий податковий період дорівнює календарному року, а не місяцю, чи кварталу.
Підсумовуючи, суд робить висновок, що аналіз і приписів податкового законодавства доводить відсутність у ОСОБА_4 обов’язку сплачувати транспортний податок у 2015 році.
Отже, оскаржене податкове повідомлення-рішення є протиправним та його належить скасувати, задовільнивши позов.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позов задовільнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області від 26 серпня 2015 року, яким ОСОБА_4 визначено суму грошового зобовязання з транспортного податку у 25000 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби в Кіровоградській області на користь ОСОБА_4 судові витрати в сумі 487,20 грн.
