До 25-ї річниці святкування Дня незалежності України редакція газети «Провінція» підготувала для своїх читачів подарунок — умовну «мапу» Костянтинівки, а саме — перелік місць, в яких відбувалися важливі для української історії міста події.
Наше місто, як і вся Україна, тяжко йшло до незалежності. В нашому краї саме зараз, коли йде війна, дуже важливо, щоб кожен громадянин відчував себе українцем, частиною великої і сильної країни. Тому ми пропонуємо вам ознайомитися з подіями Костянтинівки української і впевнитися, що наше місто і кожен його мешканець є частиною української історії, пройшло довгий шлях і може пишатися тим, що над нами сьогодні майорить синьо-жовтий прапор.
З Днем незалежності України!!!
1. Вул. Ціолковського — Свято-Стрітенський храм УПЦ КП, єдиний у місті храм Київського Патріархату. Видатні українські художники монументалісти зобразили на внутрішніх стінах церкви епізоди хрещення Київської Русі у 988 році.
2. Пагорби селища Червоний — тут у 17 ст були сторожові пункти запорозьких козаків.
3. Станція Кривий Торець та Костянтинівка — місце, через яке добиралися до свого дому видатні діячі мистецтва світу та України на поч.19 — 20 ст: А. Прокоф’єв, М. Леонтович, М. Петренко, В. Сосюра, С. Васильченко.
4. Будинок біля Центрального ринку — тут 14 лютого 1908 року народився видатний письменник Василь Гайворонський (Міносвіти включило його твори до літератури рідного краю Донеччини), якого у 1934 році було репресовано більшовиками. Помер в 1972 році у США.
5. Село Іжевка — 29 лютого 1927 року тут народився та мешкав Олекса Тихий — видатний політичний діяч, дисидент, філософ, публіцист, політв’язень радянських таборів, якого 6 травня 1984 року вбив комуністичний режим. Він помер за Україну.
6. Сантуринівка — тут встановлено пам’ятний знак жертвам Голодомору, штучно спорвокованому у 1921-1924 і 1931-1932 рр у нашому краї.
7. Вул. Маріупольська — тут знаходиться будинок керівництва заводу «Автоскло», у якому з 1934 по 1938 роки НКВС заарештувало, репресувало та розстріляло «багатьох фахівців» та керівників різних ланок підприємства (згадується у спогадах доньки головного механіка заводу «Автоскло» Суярко Олександри)
8. Місцевий Краєзнавчий музей — тут у 1941-1942 роках під час окупації проукраїнська спільнота міста видавала україномовну газету «Відбудова». Також в цей час в Костянтинівці діяли український драматичний театр, хор, бібліотека та ін.
9. ПК Хімік — місце, де у 60-х роках група антирадянськи налаштованих студентів розкидувала листівки проти влади комуністів.
10. Приміщення Міського відділу Внутрішніх Справ (зараз Поліція) — у 70-х роках тут кілька днів незаконно утримували Олексу Тихого (підкинули рушницю). Також тут у квітні 2014 року проросійські терористи незаконно утримували, а потім кинули до «гіркінських» підвалів керівників міського осередку ВО Свобода — Ярослава Маланчука і Артема Попіка.
11. Будинок за адресою вул. Островського 438 — тут з 1990 року діє перша у Донбасі незалежна газета Провінція, в приміщенні якої пройшли перші Гайворонські читання, зустрічі з дисидентами (В. Овсієнко) та інші українські заходи, за що у 2014 році проросійські терористи скоїли на редакцію збройний напад.
12. Завод КЗВА — тут під час путчу ГКЧП у Москві у серпні 1991 року за організацію супротиву та забастовку остання комуністична влада міста і міліція заарештували та кинули за грати В. Міхаліна — громадського і профсоюзного діяча.
13. Міськвиконком — тут після проголошення акту незалежності України в січні 1992 року над містом знову замайорів український прапор (як і під час громадянської і Другої Світової війни). В його піднятті брали участь діячі народного руху України Ю.Бондаренко, В.Зуй, І.Резенко (зараз доброволець ЗСУ) та В.Ляшенко. 5 липня 2016 року сюди знову повернувся український прапор після окупації міста російськими терористами.
14. Мікрорайон Красний Октябрь — тут побудовано і діє єдиний у місті храм Святих рівноапостольних Володимира та Ольги УГКЦ.
15. Площа біля Палацу культури «Жовтень» — місце проведення проукраїнських заходів, починаючи з 1991 року, коли представники РУХу зробили перший мітинг проти сепаратизму — возвеличення Донецько-Криворізької республіки, створеної комуністами.
16. На розі вулиць Ціолковського і Леваневського — тут 28 квітня 2014 року було побито і захоплено у полон місцевого патріота Я. Маланчука. 30 квітня 2014 року було захоплено ще одного патріота А. Попіка. Разом вони провели у «гіркінських» підвалах більше 100 днів. На цьому місці стоїть ракета з написом «Волю надії», що символізує боротьбу українців за волю.
17. Будинок колишньої 7-ї школи — тут на даху приміщення встановлено великий прапор України, як символ пам’яті загиблого костянтинівця Сергія Ісаєва, який загинув під час виконання бойового завдання в березні 2016 року.
18. Новодмитрівський ліцей, Костянтинівський ліцей, Клуб Костянтинівського району (Берестовий) — місця проведення перших загальнообласних читань, присвячених життю та діяльності Олекси Тихого.
19. Лікарняне містечко — тут встановнено пам’ятник і капличку кіборгам, що загинули в Донецькому аеропорту.
20. Телевежа — місце найбільшого бою в період окупації міста російськими терористами, де бійці українського спецназу після бою почали відступати і заблукали. Мешканець села Молочарівка Олександр Статива зустрів і провів сільськими стежками бійців до Краматорського летовища. Він допоміг українській армії, ризикуючи своїм життям і життям своєї родини.
21. Фрунзенський цвинтар — місце поховання Фені Пустової (1928-2010), відомого українського літературознавця, педагога, кандидата філологічних наук, викладача Донецького держуніверситета, в т. ч. вона навчала В. Стуса. Ф. Пустова — автор популярних видань, присвячених творчості Т. Шевченка, І. Франка, Л. Українки. Займалась дослідженням та пропагандою творчості Олекси Тихого та Василя Гайворонського.
22. Селище Нелєповка Іванопільської сільради — 18 лютого 1946 року тут народився відомий сучасний український поет Ю. Ряст (Каверін), помер у 2014 році в Києві.
23. Вул. Мірошниченка, дорога на Бахмут — Бахмутський шлях (чумацька дорога до солі)
24. Бульвар Космонавтів, 11 — приміщення Центральної міської публічної бібліотеки, яка після звільнення міста від проросійських бандформувань у 2104 році стала справжньою українською культурною меккою, де жителі Костянтинівки мають нагоду не тільки отримати нові знайння, а й зустрітися з визначними діячами освіти, культури, мистецтва країни.
25. Село Олександро-Калинове — тут громадською організацією “Енеїда”(під кервництвом А.Тарамана) та небайдужими мешканцями села було засновано етно-музей українського побуту “Довкілля”, який є обов’язковим пунктом для відвідування туристами, що подорожують Донеччиною.
Джерело: Провінція