Користуючись загальною політичною нестабільністю у світі, і, вміло її підживлюючи, Росія послідовно перехиляє шальки безпеки у свій бік, створюючи в стратегічних точках земної кулі зони, до яких потенційний противник має “заборону в’їзду”. Може, щоправда, спробувати, але на власний серйозний ризик.
У військовій номенклатурі НАТО стратегія створення так званих “бульбашок” або “куполів”, які не допускають противника на задану територію, окреслюється як A2/AD від Anti–Access/ Area Denial, що в загальному значенні можна перекласти, як “Відсутність доступу/ заборонена територія”. Елемент А2 повинен повністю або частково обмежити доступ противника до певної зони проведення операцій, а метою елементу AD є обмеження свободи дій противника на зайнятій ним території.
Концепція “відмови у доступі” не є новою. Китайці збудували знамениту у віках стіну, вожді османської імперії встановлювали гармати на берегах Босфору, щоб не пропускати кораблі противника з Середземного моря в Чорне море, французи збудували відому Лінію Мажино. Російська тактика A2/AD є технічним розвитком цієї концепції горизонтально і вертикально. Горизонтально – тобто на суші і на морі. Вертикально – в повітрі і космічному просторі. Ця тактика ефективно вдарила по концепційним основам американської стратегії.
Військові сили Сполучених Штатів є по визначенню експедиційними, а тому основою їх дій є свобода перекидання солдат, забезпечення та заповнення театру воєнних дій для самостійного проведення операцій або для підтримки союзника. Це пов’язано з необхідністю здобуття і утримання домінування у повітрі та переваги на морі. Сполучені Штати користувалися таким комфортом практично від часів війни у В’єтнамі. З часів війни в Іраку у 1991 році в кожній наступній військовій операції американські повітряні сили панували в повітрі, і ніхто не перешкоджав їх діям у космосі. Але часи комфорту минули і, одночасно з тактикою A2/AD, “почалася нова партія гри в шахи між Заходом і Росією, і, так само, як під час холодної війни, театром гри є Європа” – констатував Фабріс Потье, до недавна керівник планування політики штаб-квартири НАТО.
Російські “куполи” A2/AD пов’язані, передусім, з європейським театром і розташовані на кордоні Північноатлантичного Союзу. На півночі – Мурманськ, потім, ідучи до низу, Петербург, Калінінград, анексований у 2014 році Крим та порт Тартус у Сирії.
Найбільш істотною фігурою в цьому ланцюгу є Калінінград, який успішно шахує не тільки країни Балтії і Польщу, а навіть південну Швецію, Данію і північно-східну Германію.
Протягом останніх декількох років росіяни розмістили у вищезгаданих регіонах сучасні системи протиповітряної оборони, а також системи боротьби з військовими кораблями та підводними човнами, які повинні унеможливити противнику доступ до територій, що охороняються “куполом”. Західні аналітики дають різні оцінки зони покриття цих “куполів”, оскільки не до кінця відомо, які радіолокаційні та ракетні системи вже розміщені росіянами та які види озброєння при цьому використано. У випадку Калінінграду в серпні поточного року аналітики НАТО оцінили, що вони сягають нижче Варшави, до Колобжегу, але вже у жовтні шведські експерти встановили, що вони охоплюють навіть терени Данії; російська “заборона доступу” стосується цілого Балтійського моря і навіть може досягати східної частини Північного моря, якщо росіяни вже розмістили або розмістять тут ракетні комплекси “Калібр”. Згідно думки аналітиків НАТО, в районі Калінінграду розміщені зенітно-ракетні комплекси С-300 дальністю 150-200 кілометрів, С-400 з непідтвердженою дальністю 400 км і довезені недавно комплекси “Іскандер”, дальність яких оцінюється в 500 км. Ракети “Іскандер” можуть бути обладнані боєголовками з умовною вагою близько 700 кг або тактичними ядерними боєголовками, що рішуче змінює правила гри. В залежності від версії, “Іскандер” здатен попадати в коло діаметром 200 метрів, при використанні GPS – вже в коло діаметром 50 метрів і менше, а при застосуванні радарних або оптоелектронних датчиків – менше 10 метрів. В такій ситуації, на думку шведських аналітиків, середня життєздатність військових кораблів на Балтиці складає кілька хвилин, що польський знавець проблеми підсумував, як “краще мати зграю горобців, ніж сокола”.
Можливість американського проникнення до російських “куполів” виглядає дуже обмеженою. На скільки літаки 5 покоління, винищувач F-22А та бомбардувальник B-2A повинні з ними впоратись, на стільки ж літаки 4 покоління F-15, F-16, F-18 та керовані ракети – вже ні, і необхідно рахуватися з втратами близько 20-30 процентів. Принаймні, так вважають деякі американські спеціалісти. Якщо додати до цього передбачувані можливості ведення дій у космічному просторі, тобто знищення супутників зв’язку та систем супутникової навігації GPS, то купол A2/AD виявиться ефективним оборонним бастіоном, одночасно будучи надійною основою для наступу сухопутних військ.
Командувач американських повітряних сил в Європі Френк Горенц попереджав в минулому році, що “купол” в Калінінградській області “в кризовій ситуації може відрізати живлення НАТО від країн Балтії”. Військові навчання, проведені в цьому році аналітичним центром Rand Corporation показали, що російські війська здатні зайняти та оволодіти Естонією та Латвією протягом 36-60 один. В підсумуванні навчань експерти визнали, що сили НАТО в цьому регіоні занадто тонкі, а їх розміщення не дозволяє на ефективне стримування російських механізованих військ.
В дні, що передували липневому саміту НАТО в Варшаві, в колах альянсу оцінили, що тактика A2/AD в російському виконанні повинна допомогти Кремлю “так паралізувати Північноатлантичний альянс, що він зазнає політичної поразки”. При цьому пригадали, що Захід виграв холодну війну без єдиного пострілу, а значить, розплата Москви не позбавлена підстав. Тим більше, що в західноєвропейських країнах НАТО не бракує політиків та військових, що мінімізують російську небезпеку. Французький генерал Дені Мерсьє, керівник з питань трансформації військ, рік тому не вбачав у калінінградському “куполі” загрози наступу. На його думку, “купол” є “передусім оборонним засобом”, який “необхідно брати до уваги при плануванні, але не розглядати як загрозу”. Евелін Фаркас, колишня заступниця американського секретаря оборони у справах Росії, України та Євразії вважає, що створюючи “клопоти” для НАТО, Москва грає досить інтелігентно, розраховуючи на відсутність заохочення з боку західних членів альянсу. Відштовхуючись від доктрини “ескалація/ деескалація напруги”, Кремль хоче довести до ситуації, коли у Вашингтоні чи у західноєвропейських столицях вирішать, що краще триматися подалі і махнуть рукою на країни середньо-східної Європи, що дозволить Москві відновити втрачену зону впливу.
P.S. Два російські корвети, “Сєрпухов” і “Зелений Дол”, 26 жовтня ввійшли в Балтійське море і направляються до Калінінграду. Військові кораблі, оснащені ракетами “Калібр” дальністю 2600 км, що здатні до переміщення звичайних та ядерних вантажів.
Рафал Бжескі
wersja oryginalna polska Publikacja ŚLĄSKI KURIER WNET nr 29 z listopada 16 r
